Кам'яниця Кочубея (Будинок Генерального суду) — пам'ятка цивільної архітектури ХVІІ – ХІХ століття в Батурині Чернігівської області. Об'єм первісної споруди з підземним поверхом (підвалом) та надземною частиною, які збереглися до нашого часу, є визначним прикладом українського зодчества другої половини XVII століття.Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. М: Стройиздат, 1967 – С. 83.
Пам'ятка архітектури національного значення, охор. № 250058 (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 р. № 1015).
Історія Адміністративно-житлова будівля споруджена в останній чверті XVII ст. як резиденція генерального писаря (1687-1700) та генерального судді (1700-1708) Василя Кочубея. З 1708 родина Кочубеїв в цьому будинку не проживала.
У 1770 р. кам'яницю придбав Кирило Розумовський. До основного об'єму будівлі зроблено дерев'яну прибудову значних розмірів. У ній розташовувалася адміністрація Батуринської волості (приватної економії Розумовських).
Після смерті власника економії Андрія Розумовського її залишки потрапили до державної казни.
В 1859 представник родини Кочубеїв Петро Кочубей викупив будинок із казни та зробив його ґрунтовну реставрацію. Дослідження показали, що тоді древні стіни по зовнішньому периметру обклали новою кладкою. Під час реставрації майже всю дерев'яну прибудову було розібрано. У кам'яниці демонтовано барокові склепіння стель. Пороблено нові сволоки, дах, димарі нового фасону; кахляні печі замінено новими простими.
Останнім власником будинку був син Петра Кочубея Василь Петрович.
Під час другої світової війни будинок сильно пошкоджено, вціліли лише підвал і частина зовнішніх стін.
В 1975 р. у будинку відкрито історико-краєзнавчий Батуринський музей, на базі якого в 1993 створено Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», а у 2005 будівлю реставровано і розміщено музей.
Архітектура Будинок цегляний, одноповерховий з підвалом. В основі плану лежить прямокутник з ризалітними виступами на східному та західному фасадах (прибудовані у другій половині ХІХ ст.) розміром 22,6 м ×10,8 м. Будівельний об'єм ~ 1300 м², корисна площа ~ 221 м², площа забудови — 242 м².
Підвальне приміщення складається зі сполучених арочним отвором двох камер: одної — прямокутної з вікном і глибокими нішами, другої — квадратної в плані. Обидві камери перекрито напівциркульними склепіннями з розпалубками. Вхід у підвал розміщений в невеликих прямокутних в плані сінях, де знаходяться круті сходи.Ситий Ю., Дмітрієнко С. Реконструкція зовнішнього вигляду садиби В.Кочубея на Чорній річці // Батуринські читання 2007: Збірник наук. праць. – Ніжин: ТОВ Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – С. 267–272.
Див. також Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея
Література В. Різниченко. Господа Генерального судиї Вас. Кочубея в Батурині // «Ілюстрована Україна», Львів, 1913, № 17-18. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ, 1990. – С. 263. Цапенко М. П. Українська громадська архітектура XVII–XVIII ст. Вісник АБІА УРСР, 1960, № 2. – С. 30 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 292.
Примітки