Домашній чемпіонат Великої Британії () — щорічний міжнародний футбольний турнір що проводився з 1884 по 1984 рік, в якому змагалися збірні Об'єднаного Королівства — Англія, Шотландія, Уельс та Північна Ірландія (до 1950 року — об'єднаної Ірландії).

Формат і правила

Кожна збірна грала на турнірі три гри — по одній проти кожного суперника, відповідно в цілому турнір складався з 6 матчів. Дві збірних на турнірі грали по одному домашньому матчу, а дві інших — по два. В наступному сезоні збірні мінялись місцями.

Команда отримала два очки за перемогу, одне за нічию і нуль за поразку. З цих очок складалась турнірна таблиця, лідер якої після завершення всіх шести матчів і оголошувався переможцем. Якщо дві або більше збірних мали однакову кількість очок, то вони розділяли чемпіонський титул між собою. Лише з 1979 року почала враховуватись різниця м'ячів, за якою і визначався переможець при рівній кількості очок.

Історія У 1880-ті роки чотири збірних Великої Британії вже мали свої збірні і регулярно грали між собою у товариських зустрічах. Але у чотирьох федерацій правила гри були різними. Тоді домовилися грати за правилами приймаючої сторони. Але ідея виявилася невдалою.

У сезоні 1883/1884 пройшов перший офіційний турнір збірних. 26 січня 1884 року в Белфасті на стадіоні «Ольстер Граунд» зустрілися ірландці та шотландці. Гості легко перемогли з рахунком 5-0. 9 лютого в Рексхемі Уельс переміг Ірландію 6-0. Але переможець першого турніру визначався в матчі Шотландії і Англії, які виграли обидві зустрічі. 15 березня 1884 року в Глазго Шотландія перемогла 1-0 завдяки голу Джона Сміта. У наступних трьох розіграшах також перемагала Шотландія.

5 квітня 1902 року на матчі Шотландія-Англія на стадіоні «Айброкс» після закінчення 6-ї хвилини обвалилася Західна трибуна стадіону. 26 людей загинуло, а 517 було поранено.

До Першої світової війни Шотландія одноосібно виграла 10 чемпіонатів, а Англія — 13. По одному разу одноосібно вигравали Уельс та Ірландія.

Перше десятиліття після війни Англія не могла виграти чемпіонат: 6 раз виграли шотландці, 3 — валлійці, і лише в одному турнірі Англія поділила перше місце.

У 1930-ті роки домінував Уельс, який тричі одноосібно перемагав на турнірі.

Матчі викликали величезний інтерес у вболівальників: так, на матчі між Шотландією та Англією, що відбувся 13 травня 1937 року на стадіоні «Хемпден Парк» і завершився з рахунком 3:1, зібралося 149 547 глядачів.

Як і під час Першої світової війні, з початком Другої у 1939 році, міжнародні футбольні матчі в Великій Британії були припинені. Відновлення міжнародних матчів відбулося аж 1946 року.

Після війни значення чемпіонату зросло — він став кваліфікаційним раундом до чемпіонатів світу 1950 та 1954 років.

У 1956 році на турнірі сталася унікальна ситуація — всі чотири збірні набрали по три очки. А так як в той час різницю м'ячів ще не враховували, то всі вони стали переможцями турніру.

У 1967 році збірна Шотландії перемогла тодішніх чемпіонів світу — англійців з рахунком 3-2 і була проголошена шотландцями неофіційним чемпіоном світу.

У 1981 році турнір не був завершений через конфлікт у Північній Ірландії.

Остання гра турніру відбулася 26 травня 1984 року між Англією та Шотландією. Після цього Футбольна асоціація Англії оголосила, що не може знайти місця для Домашнього чемпіонату в графіку ігор і відмовилася від нього.

На зміну закритому турніру прийшов Кубок Роуза, заснований 1985 року.

З моменту закриття турніру лунало багато пропозицій, щоб відродити Домашній чемпіонат Великої Британії, зважаючи на ріст відвідуваності та значний спад, пов'язаної з футбольним насильством в Британії. Шотландія, Уельс і Північна Ірландія довгий час були зацікавлені в ідеї відновлення, але англійці відмовляли, посилаючись на перевантаження графіку матчів.

Таким чином, Шотландська футбольна асоціація, Футбольна асоціація Уельсу, Ірландська футбольна асоціація та Футбольна асоціація Ірландії домовилися про організацію власного турніру — Кубку націй, схожого на Домашній чемпіонат Великої Британії, перший турнір якого пройшов 2011 року.

Статистика Сезон Переможець 2-ге місце 3-ге місце 4-ге місце 1883-1884 1884-1885 1885-1886 1886-1887 1887-1888 1888-1889 1889-1890 1890-1891 1891-1892 1892-1893 1893-1894 1894-1895 1895-1896 1896-1897 1897-1898 1898-1899 1899-1900 1900-1901 1901-1902 1902-1903 1903-1904 1904-1905 1905-1906 1906-1907 1907-1908 1908-1909 1909-1910 1910-1911 1911-1912 1912-1913 1913-1914 1914-1919Турнір не проводився через Першу світову війну 1919-1920 1920-1921 1921-1922 1922-1923 1923-1924 1924-1925 1925-1926 1926-1927 1927-1928 1928-1929 1929-1930 1930-1931 1931-1932 1932-1933 1933-1934 1934-1935 1935-1936 1936-1937 1937-1938 1938-1939 1939-1946Турнір не проводився через Другу світову війну 1946-1947 1947-1948 1948-1949 1949-1950 1950-1951 1951-1952 1952-1953 1953-1954 1954-1955 1955-1956 1956-1957 1957-1958 1958-1959 1959-1960 1960-1961 1961-1962 1962-1963 1963-1964 1964-1965 1965-1966 1966-1967 1967-1968 1968-1969 1969-1970 1970-1971 1971-1972 1972-1973 1973-1974 1974-1975 1975-1976 1976-1977 1977-1978 1978-1979 1979-1980 1980-1981Не був завершений через конфлікт у Північній Ірландії 1981-1982 1982-1983 1983-1984 Розділена перемога

Сумарні дані

ЗбірнаІгриПеремогиНічиїПоразкиЗабитоПропущеноОчки266161564966128237826714157695743423392667062134360545202/2654849168284710145

Перемоги 54 перемоги: (а також 20 розділених перемог) 41 перемога (а також 17 розділених перемог) 12 перемог (а також 5 розділених перемог) 8 перемог / (а також 6 розділених перемог)

Див. також Кубок націй (футбол)

Посилання Статистика турніру на RSSSF.com