Істрорумунська мова — східнороманська мова, поширена в кількох селах півострову Істрія, найбільшого півострова в Адріатичному морі, розташованого між Трієстською затокою і бухтою Кварнер, більшість якого належить Хорватії. Також після двох світових воєн носії істро-румунської мови оселились в США, Канаді, Австралії, Аргентині, Німеччині та інших країнах.
Поширення Істрорумунська - вимираюча мова. Поширена в хорватських селах Желяни Приморсько-Ґоранська жупанії та в селах Шушневиця та Ланіще Істрійської жупанії.
Точне число мовців істрорумунської на даний час невідоме, але в будь-якому разі їх кількість не перевищує кілька сотень. У 1971 році їх було близько півтори тисячі, у 1983 році близько 500 осіб. Всі носії істрорумунської, також володіють хорватською (істрійським діалектом), а деякі і італійською, яка досить поширена в Істрії.
Діалекти Істрорумунська поділяється на два діалекти - на північному діалекті розмовляють у Желянах, на південному - у декількох селах на південь від гори Учка - Шушневиця, Нова Вас, Ясеновік, Брдо та Лєтай. + переклад Істрорумунська Південні діалекти Желянські (північні) діалекти небо čer nebo місто grad četåte груша per hrușva ведмідь medvid urs понеділок ponedili̭âc lur п'ятниця petâc virer
Історія
Історично істрорумуни є нащадками романомовних пастухів (валахи), що кочували в середньовіччі Балканським півостровом. Згідно з письмовими джерелами, вже в XII столітті вони доходили до річки Тальяменто, проте невідомо, наскільки довго вони там затримувалися. Перші відомості про істрорумунів, що живуть в районі Чічарії і острова Крк відносяться до кінця 15 - початку 16 століття. В Желянах істрорумуни оселилися в 1510 році. Епідемії чуми та холери в 15 столітті серйозно прорідили населення Істрії, і Венеційська республіка, якій Істрія на той момент належала, проводила політику, спрямовану на припинення міграційних процесів і збільшення осілості населення.
Аж до XIX століття поширення мови охоплювало більшу частину півострова Істрія, аж до Трієста, а також острови Раб та Крк. На островах істрорумунська мова вимерла в першій половині XIX століття.
Лінгвістична характеристика Істрорумунською мовою не видається періодичної та художньої літератури, викладання також не ведеться. Вона функціонує виключно як мова усного спілкування в побуті. Всі тексти істрорумунською мовою є записами усних текстів, зроблені лінгвістами. Для запису використовується румунський алфавіт з додатковими буквами å, ä, ę, ľ, ń, ş і š, використовуваними для позначення звуків, відсутніх в румунській мові. Фольклор на істрорумунській мові існує, але його записи нечисленні.
Незважаючи на приналежність до романських мов, в лексиці істрорумунської мови численні слов'янські запозичення, а багато морфологічних структур будуються за схемами, типовим для слов'янських мов, що викликано тривалим проживанням істрорумунів в хорватському оточенні. Більшість лексики (близько 65 %) має латинське походження. Існує велика кількість запозичень з хорватської мови (cńige «(священна) книга», ócna «вікно»), а також деяка кількість італьянізмів (sémpre «завжди», setimåne «тиждень»)
Наявність значної кількості запозичень з хорватської можна помітити навіть у числівниках: Кількісні Порядкові 1 ur (ч. р.), úro (сер. р.)úra (ж. р., півн.), úrę (ж. р., півд.) p(ă)rvi (ч. р.), p(ă)rvi (сер. р.)p(ă)rva, p(ă)rvę (ж. р.) 2 dói̯ (ч. р.), do (ж. р.) dói̯le (ч. р.), dóvo (сер. р.), dóva (ж. р.) 3 trei̯ trei̯le (ч. р.), treɪ̯o (сер. р.), treɪ̯a (ж. р.) 4 pátru 5 činč, ținț 6 šåse 7 šåpte 8 opt (півн.), os(a)n (півд.) 9 dévet 10 déset 11 i̯edănái̯st 12 dvanái̯st 13 trinái̯st 20 dvádeset 21 dvádeset ši ur 30 trídeset 40 cvarnår 50 pedesét 60 šéstdeset 70 sédamdeset 80 ósamdeset 90 dévetdeset 100 sto 200 dvísto 300 trísto 1000 míľe
Приклад
Істрорумунська Румунська Čåče nostru, carle ști ân čer,neca se spunę voli̯a a Tę,cum ân čer, așa și pre pemint.Pâra nostrę såca zi dę nam åstez.Odprostę nam dužan,ca și noi̯ odprostim a lu noștri dužnič.Neca nu ne Tu vezi ân napastovańe,neca ne zbaveșt de zvaca slabę.AmenTatăl nostru Варіант публікації 1856 року, транслітерований абеткою Ковачеца. Видано 30 травня 2015 року. Tatăl nostru care ești în ceruri,facă-se voia Ta,precum în cer, așa și pe pământ.Pâinea noastră cea de toate zilele dă-ne-o nouă astăzi.Și ne iartă nouă păcatele noastre,precum și noi iertăm greșiților noștri.Și nu ne duce pe noi în ispită,ci ne izbăvește de cel rău.Amin.
Література з вивчення істророманської мови Cantemir, Traian, Noi date istorice referitoare la istroromâni, Limbă și literatură, vol. XIX, 1968, pp. 91–110 Capidan, Theodor, Românismul balcanic, Revista filologică I, Cernăuți, 1927, nr. 1-2, pp. 155–165 Coteanu, Ion, Elemente de dialectologie a limbii române, București, Editura Științifică, 1961 Covaz, Antonio, Dei Rimgliani o Vlahi d'Istria (Despre romanii sau vlahii din Istria), L'Istria, anul I, nr. 1-2, 3 ianuarie 1846, pp. 7–8. Croce, Ireneo della, Historia antica e moderna, sacra e profana della città di Trieste (Istoria antică și modernă, sacră și profană a orașului Triest), Veneția, 1698. Dahmen, Wolfgang, Istrorumänisch (Istroromâna), Holtus, G.; Metzeltin, M.; Schmitt, Ch. (coord.), Lexikon der Romanistischen Linguistik (Lexiconul lingvisticii romanice), vol. III, Tübingen, De Gruyter, 1989, pp. 448–460. Densusianu, Ovid, Histoire de la langue roumaine (Istoria limbii române), vol. I – Les Origines (Originile), Paris, Ernest Leroux, 1901. Dianich, Antonio, Mărturia unui istroromân: profesorul Antonio Dianich , Orizonturi culturale italo-române, anul V, nr. 4, aprilie 2015, ISSN 2240-9645. Drăganu, Nicolae, Românii în veacurile IX-XIV pe baza toponimiei și a onomasticei, București, Academia Română, Studii și cercetări XXI, 1933. Accesat la 30 mai 2015 Filipi, Goran, Istrorumunjski lingvistički atlas / Atlasul Lingvistic Istroromân / Atlante Linguistico Istrorumeno, Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 2002a Filipi, Goran, Istrorumänisch (Istroromâna), Okuka, Miloš (coord.), Lexikon der Sprachen des europäischen Ostens (Lexiconul limbilor estului european), Klagenfurt, 2002b, pp. 91–96. Frățilă, Vasile, Dialectul istroromân. Privire generală, Berciu-Drăghicescu, Adina (coord.), Aromâni, meglenoromâni, istroromâni: aspecte identitare și culturale , Editura Universității din București, Colecția IEH, 2012, pp. 633–694, ISBN 978-606-16-0148-6. The Global Lexicostatistical Database (GLD), Indo-Europian family: Romance group . Kandler, Pietro Paolo, Li Cici, Cameroni, F. (coord.), Storia cronografica di Trieste dalla sua origine sino all'anno 1695 del canonico D. Vincenzo Scussa Triestino cogli Annali dal 1695 al 1848 (Istoria cronografică a Triestului, de la origini până în anul 1695, de canonicul D. Vincenzo Scussa Triestino cu Analele de la 1695 la 1848), Triest, C. Coen, 1863, pp. 231–236]. Kovačec, August, Vlaško/Žejansko/Istrorumunjsko – hrvatski rječnik (Dicționar vlăhesc/jeiănesc/istroromân-croat), 2010, varianta online a Istrorumunjsko-Hrvatski Rječnik (s gramatikom i tekstovima) [Dicționar istroromân-croat (cu o gramatică și texte)], Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 1998. Narumov, B. P., Истрорумынский язык/диалект Языки мира. Романские языки, 2001, c. 656-671, ISBN 5-87444-016-X Petrovici, Emil, Problema limitei sud-vestice a teritoriului de formare a limbii românești, Limba română, IX, 1960, nr. 1, p. 79-83. Philippide, Alexandru, Originea romînilor, vol. II, Ce spun limbile romînă și albaneză, Iași, Viața Romînească, 1927 Popovici, Iosif, Dialectele române (Rumaenische Dialekte), IX. Dialectele române din Istria, I. (Referințele sociale și gramatica), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1914; II. (Texte și glosar), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1909 Pușcariu, Sextil, Studii istroromâne. În colaborare cu M. Bartoli, A. Belulovici și A. Byhan, vol. I. Texte, Analele Academiei Române, seria II, tom. XXVIII, 1905-1906, Memoriile Secțiunii Literare, București, Cultura națională, 1906, p. 117-182; vol. II. Introducere – Gramatică – Caracterizarea dialectului istroromân, București, Cultura națională, 1926; vol. III. Bibliografie critică – Listele lui Bartoli – Texte inedite – Note – Glosare, București, Cultura națională, 1929 Rosetti, Alexandru, Asupra repartizării dialectale a istroromânei, Grai și Suflet, V, nr. 1, 1931-1932, pp. 1–9 Sala, Marius (coord.), Enciclopedia limbilor romanice, București, Editura Științifică și Enciclopedică, 1989, ISBN 973-29-0043-1 Saramandu, Nicolae, Originea dialectelor românești (pe baza surselor istorice), București, Editura Academiei Române, 2005 Sârbu, Richard și Vasile Frățilă, Dialectul istroromân. Texte și glosar, Timișoara, Amarcord, 1998 Scărlătoiu, Elena, Istroromânii și Istroromâna. Relații lingvistice cu slavii de sud: cuvinte de origine veche slavă, București, Staff, 1998 Skok, Petar, Studi toponomastici sull'isola di Veglia (Studii toponomastice pe insula Krk), Archivio glottologico Italiano, vol. XXIX, 1938, pp. 113–119 Vasiliu, Emanuel, Fonologia istorică a dialectelor dacoromâne, București, Editura Academiei, 1968 Vassilich, Giuseppe, Sui rumeni dell'Istria. Riassunto storico-bibliografico (Despre românii din Istria. Rezumat istorico-bibliografic), Archeografo triestino, serie nouă, vol. XXIII (XXVII), Trieste, 1900, pp. 157–237. Accesat la 30 mai 2015 Vrzić, Zvjezdana, Limba de saka zi (Limba de fiecare zi), Tragovi, 2009, ISBN 978-953-55781-0-9. Zegrean, Iulia-Georgiana, Balkan Romance: Aspects of the Syntax of Istro-Romanian
Див. також Меглено-румунська мова Арумунська мова
Примітки
Джерела Языки мира. Романские языки. - М., 2001