Dodge Charger — культовий автомобіль виробництва компанії Dodge, що належить концерну Chrysler Corporation.
Dodge Charger (B-body)
З 1966 по 1978 роки компанія Dodge під ім'ям Charger продавала задньопривідні Muscle car.
Ідея по його створенню зародилася разом з початком епохи «muscle car'ів», коли в 1964 році був випущений Pontiac GTO, що являв собою звичайне купе, оснащене потужним 335-сильним двигуном. Модель мала настільки велику популярність, що й інші американські виробники автомобілів вирішили створити подібні моделі. Концепт-кар Charger (1965) на основі Dodge Coronet отримав високі відгуки, і автомобіль відправився в серію. Перше покоління (1966–1967)
1 січня 1966 року на щорічному Rose Bowl Gameruen глядачам вперше був показаний "Dodge Charger" - новий флагманський автомобіль компанії Dodge. Головним дизайнером проекту був Карл Камерон (Carl Cam Cameron). Продаж почався в середині 1966 року.
У 1966 році характерною рисою Charger стає решітка радіатора "electric shaver" (англ. electric shaver - електробритва) - використані фари, що повністю приховуються, що не використовувалося Крайслером з 1942 року (на деяких моделях підрозділу DeSoto) - коли фари відкриті або закриті, грати виглядають цільною деталлю.
У салоні Dodge Charger встановлені чотири окремі анатомічні сидіння, довга консоль від передньої до задньої частини салону (повна консоль). Задні сидіння та частина консолі можна було скласти вперед, а перегородку багажника опустити назад, що дозволяло розмістити багаж усередині салону. Багато елементів були ексклюзивними - дверні панелі, підсвічування панелі приладів та інші.
Усі двигуни на вибір були V8. Шестициліндрові двигуни до 1968 року не пропонувалися.
Наприкінці 1966 року дилерами встановлювався як опція спойлер на кришці багажника (через правила участі в NASCAR). У 1966 році Dodge Charger був першим серійним автомобілем у США, обладнаний спойлером.
Загальний обсяг виробництва Dodge Charger у 1966 році становив 37344 одиниць.
Незважаючи на те, що початок продажів припав на середину 1966 року, дебют Dodge Charger був дуже вдалим. У 1967 році відбулися деякі зміни екстер'єру, а також став доступний вініловий дах. У салоні зникла повна довга консоль (через скарги клієнтів на незручність посадки та висадки з задніх місць). Роздільні ковшові сидіння були стандартними, а складний підлокітник був опцією, що дозволяє сидіти попереду трьох. Проте деякі експерти не переконані, що Dodge Charger першого покоління є безпечними машинами. Власники перших автомобілів скаржилися, що їм: «Кожної секунди доводилося ризикувати життям за кермом». Також широкого поширення набула чутка про загибель восьми людей у перший день продажу машин, але документально це не підтверджено.
Незважаючи на успіх у НАСКАР у 1966 році, продажі у 1967 році скоротилися наполовину (було продано лише 15788 Charger'ів). Друге покоління (1968–1970)
У 1968 році Dodge запланував рестайлінг усієї лінійки моделей і вирішив, що настав час розділити моделі Dodge Coronet і Dodge Charger ще більше. Стиль нового Dodge Charger, розроблений дизайнером Річардом Сіасом (Richard Sias), пізніше буде названий "Стиль пляшки Коки" ("Coke bottle styling"), оскільки профіль кузова нагадує вигини пляшки Кока-Кола.
Charger отримав повністю новий кузов типу «хардтоп-купе», серед відмінних рис якого — втоплене між стійками заднє скло і горловина бензобака у верхній площині лівого заднього крила. Він зберіг свої оригінальні грати з прихованими фарами, але фари, що повністю обертаються, з електроприводом були замінені на статичні, перед якими стояли поворотні кришечки з вакуумним приводом. Інтер'єр був серйозно перероблений - зокрема, автомобіль отримав суцільний диван ззаду замість роздільних сидінь, тахометр замість стандартного обладнання став опцією (а на тих машинах, де використовувався, поєднувався в одному циферблаті з годинником), покриття в багажнику замінено на вініловий килимок.
З метою подальшого підвищення іміджу автомобіля типу "muscle car" було додано новий пакет опцій під найменуванням R/T, що означало "Road/Track" (тобто між дорогою та треком). Індекс R/T ставився тільки на автомобілі з високою потужністю — Dodge Charger R/T з двигуном 440 Magnum (стандарт для R/T) або 426 Hemi (опція). При досить сильно навантаженій задній осі і великій ширині задніх покришок Dodge Charger, оснащений двигуном «440 Magnum», вдавалося підняти на задні колеса при старті «з двох педалей».
У 1968 році корпорація Chrysler запустила нову рекламну кампанію із зображенням бджоли із двигуном на спині. Ці автомобілі були названі "Scat Pack". Coronet R/T, Dodge Super Bee, Dart GTS та Charger R/T отримала «смуги джмеля» (дві тонкі смужки обрамляють дві товсті смуги). Вони могли бути видалені без будь-яких витрат. Ці зміни виявилися дуже популярними серед населення і допомогли продати у 1968 році 96100 Dodge Charger, у тому числі понад 17000 Dodge Charger R/T.
У 1969 році Dodge Charger було дещо змінено. Зовнішні зміни включали нову решітку радіатора з вертикальним клиноподібним роздільником посередині і нові задні ліхтарі у вигляді двох червоних смуг від дизайнера Harvey J. Winn (1968 ззаду було чотири круглі ліхтарі). Габаритні вогні на крилах змінилися з круглих на прямокутні. Була додана нова лінія обробки під назвою Special Edition (SE). Її можна було замовити окремо або разом із пакетом R/Т, у результаті виходив пакет R/T-SE. У пакеті SE додали шкіряні вставки на передніх сидіннях, хромовані молдинги та дерев'яні вставки на панелі приладів. До списку варіантів було додано люк, але він виявиться дуже рідкісною опцією — приблизно 260 проданих машин. Загальний обсяг виробництва, у 1969 року становив близько 89199 одиниць.
У 1969 році Dodge випустив дві рідкісні модифікації Dodge Charger: Dodge Charger 500 і Dodge Charger Daytona.
У 1970 році Dodge Charger знову зазнав незначних змін. Було впроваджено новий передній бампер у вигляді масивного обрамлення радіаторної решітки — яка, у свою чергу, отримала горизонтальний молдинг. Задні ліхтарі залишилися старими, але модифікації Dodge Charger 500 та Dodge Charger R/T отримали нові, привабливіші задні ліхтарі. Зміни в інтер'єрі включають нові високі спинки сидінь, панелі дверей також були переглянуті.
З'явився новий варіант двигуна - "440 Six Pack". З трьома двокамерними карбюраторами та потужністю 390 л. с. (291 кВт), він був однією з найекзотичніших установок на початку 1970-х років. "Six Pack" був на той час відомий - він був використаний в середині 1969 на Dodge Super Bee і двигуни "Hemi" його перевершували. Незважаючи на цей новий двигун, продажі знизилися знову (до 46576 одиниць), але це було пов'язано з виходом Dodge Challenger та високими страховими ставками. У сезоні NASCAR 1970 року Dodge Charger приніс більше перемог (10 перемог), ніж будь-який інший автомобіль, включаючи спеціальний Dodge Charger Daytona та Plymouth Superbird. Dodge Charger 500
Він мав обходити автомобілі Ford на високошвидкісних овальних доріжках NASCAR. Інженери Dodge спробували поліпшити аеродинамічні характеристики автомобіля за рахунок невеликої зміни кузова: Charger 500 отримав плоску решітку радіатора без фар, що ховаються, і сильніший нахил заднього скла. Оригінальний прототип Dodge Charger 500 1968 був заснований на базі Dodge Charger R/T з двигуном «426 Hemi». Прототип був пофарбований у блакитний колір із білою смугою та мав білий інтер'єр.
Dodge Charger 500 пройшов попередні тести, отримав дозвіл на виробництво (greenlight) і став однією з трьох моделей введених у вересні 1968 року. Dodge Charger 500 продавався за 3482 доларів, була доступна версія з кондиціонером, за додаткову плату 357,65 доларів.
Було випущено 500 моделей Dodge Charger 500, проте лише 392 автомобіля було придбано для використання на звичайних дорогах. Інші були куплені гонщиками — їх полегшили, посилили, модифікували та перефарбували.
Dodge Charger Daytona
Після кількох місяців досліджень і розробок, в тому числі за участю Creative Industries Inc., 13 квітня 1969 року був показаний «Dodge Charger Daytona». Через кілька годин після презентації, Dodge отримав більше 1000 замовлень, незважаючи на початкову ціну 3993 доларів.
Chrysler зробив багато спроб поліпшити аеродинаміку Dodge Charger 500, додаючи різні «носи» (за деякими даними довжиною до 23 дюймів (580 мм)). Серійний Dodge Charger Daytona отримав 18-дюймовий (460 мм) носовий обтічник. В натуральну величину макет Charger Daytona був випробуваний фірмою Lockheed-Martin. Випробування було успішним, і проект був схвалений і запущений у виробництво. Носовий обтічник був лише частиною нововведень. Daytona отримав також 23-дюймове (580 мм) високе антикрило в задній частині автомобіля. Це антикрило було закріплено болтовими з'єднаннями на задній чверті панелей і заднього облицювання. Антикрило на Dodge Charger Daytona забезпечувало автомобілю додаткову стійкість і притискну силу.
Charger Daytona був випробуваний в Челсі (штат Мічиган) на полігоні Chrysler 20 липня 1969 року. Керований Чарлі Glotzbach і Бадді Бейкером, автомобіль з невеликим чотирикамерним карбюратором показав швидкість 205 миль/год (330 км/год).
Dodge Charger Daytona випускався в декількох варіантах: стандартний варіант, оснащувався двигуном 7.2 л 440 Magnum з 375 к.с. (280 кВт), автоматичною трансмісією A727 Torqueflite. варіант Charger Daytona з двигуном 6.9 л 426 Hemi з 425 к.с. (317 кВт) і крутний момент 660 Нм. варіант Charger Daytona з двигуном 6.9 л 426 Hemi з 620 к.с. (460 кВт) при 6000 об/хв і обертовим моментом 840 Нм при 4700 об/хв з доплатою 648,20 долара. Тільки 503 одиниці Dodge Charger Daytona було побудовано. З них 433 були оснащені двигуном «440 Magnum».
Всі 503 одиниці Charger Daytona побудовані на базі Charger R/T. Про це свідчить виріз під кожухом, позаду заднього сидіння, в який встановлювалося вікно на моделі R/T, але оскільки дах Daytona довший, то і виріз для її вікна робився далі, а старий виріз так і залишався просто прикритий кожухом.
Третє покоління (1971–1974)
1971 року дебютував новий Dodge Charger третього покоління. Він був підданий повному рестайлінгу - нові роздільні грати радіатора і більш округлі форми кузова. Поворотні фари стали додатковою опцією, з'явилися в списку опцій задній спойлер і капот Ramcharger - особливий воздухозаборник прямо над повітряним фільтром. Цей пристрій вже використовувався на "Plymouth Roadrunner", "Dodge Coronet R/T" та "Dodge Super Bee", але вперше було використано на Dodge Charger.
Як і в другому поколінні випускалися модифікації Dodge Charger 500, Dodge Charger R/T і Dodge Charger SE. Версія «Dodge Charger R/T» втрачала свою популярність через вищі страхові витрати. Тільки 63 автомобілі в 1971 році були оснащені двигуном Hemi, в порівнянні з 2659 автомобілями, оснащеними іншими двигунами. Швидко зростаючі страхові ставки у поєднанні з вищими цінами на бензин знизили продаж автомобілів класу «muscle car» і 1971 став останнім роком продажів автомобілів з двигуном «Hemi 426». У 1971 році припинився продаж високоефективних двигунів «440 Six-Pack» (хоча деякі джерела заявляють, що цей двигун випускався до 1972 року).
У 1972 році R/T версії були замінені на новий «Dodge Charger Rallye». Їх можна було відрізнити від інших «Dodge Charger» 1972 по унікальному оформленню даху та прихованим фарам.
Двигуни Chrysler RB 440 V8 Magnum були доступні, але тепер вказувалася більш реалістична потужність (докладніше див. Muscle car - Зауваження про потужність двигунів). Крім того, починаючи з 1972 року, на всіх двигунах було знижено ступінь стиснення, що дозволило використовувати більш дешевий бензин «регуляр», замість бензину «преміум».