Музей Бардо, Національний музей Бардо () — археологічний музей у місті Туніс. В Північній Африці за значенням музей посідає друге місце після Каїрського музею в Єгипті.
Споруда Сучасна споруда музею розташована на околиці столиці держави Туніс в районі Бардо. Це історична територія міста, де в XIII столітті вибудували палацову споруду для султанів династії Хафсидів. Пізніше споруду перебудували для резиденції бея Туніса. Споруда має риси туніської архітектури, а її інтер'єри — типовий приклад місцевої еклектики з різними впливами арабської архітектури Азії, Франції і Андалузії. Останні впливи обумовлені вимушеними еміграціями іспанських арабів, силоміць вигнаних з міст і селищ арабського півдня Іберійського півострова в XVI ст., що оселились в Тунісі.
В XIX столітті палац як подарунок перейшов у майно столиці і його пристосували для музею. Наказ про створення музею датований 7 листопада 1882 року. Музей відкрито для відвідин з 1888 року. Музей Бардо — перший подібного роду музей в країнах Північної Африки. Первісна назва музею — Музей Алауї, на честь тодішнього бея Туніса.
Наприкінці XX століття Національний музей Бардо отримав кредит в 30 000 000 динарів від Міжнародного банку реконструкції і розвитку.
З 1997 році розпочато відновлення споруд колишнього палацу бея і створення нових приміщень закладу з відповідними музейними вимогами, загальна площа яких становить 8.000 м².
Формування збірки
На формування колекцій музею помітно вплинули надзвичайно багаті археологічні знахідки на узбережжі Середземного моря, заселеного і колонізованого послідовно фінікійцями, римлянами, варварами-аріанами, арабами. В XX столітті до артефактів, вивезених з стародавніх міст Карфагена, Утіка, Дуга, Хадруметум додалися колекції ранньохристиянського і мусульманського мистецтва, а також скарби мистецтва, знайдені підводними археологами.
В музеї зібрані залишки матеріальної культури фінікійців, майстрів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, християнства середньовічного періоду, твори мусульманських майстрів. Кількість тільки залишків давньоримських мозаїк (знайдених в розкопках в XX столітті) в музеї Бардо перевищувала їх кількість в музеях Італії і Помпеях, а їх сюжети — по-над конкуренцією. Музейні колекції Бардо поступилися своїм першим містом лише в XXI столітті після відкриття Музею мозаїк Зеугми, випадково знайдених на півдні сучасної Туреччини, котрі почали викрадати чорні археологи і переправляти за кордони.
У музеї Бардо зібрані також:
давньогрецькі бронзові скульптури давньоримські погруддя римських імператорів давньоримська скульптура деталі архітектурних споруд (колони, капітелі, стели) макети архітектурних споруд макети історичних човнів кераміка греків, римлян,майстрів арабських країн історичні ювелірні вироби епіграфічна колекція різних історичних періодів етнографічні колекції Туніса невеликі колекції меблів тощо.
Палацові зали (часто затишні і невеликі) первісно не призначалися для музею, тому фрагменти мозаїк фіксовані на стенди і розвішані на стінах. Еклектичний, незвичний характер мають і зали, прикрашені кольоровими кахлями, на тлі яких експоновані портрети римських імператорів.
Вибрані колекції і твори
Мусульманські збірки
Збірки мусульманського мистецтва розташовані в так званому Малому палаці, збудованому в 1831–1832. Він зберігає елементи арабської архітектури з невеличкими залами, прикрашеними дерев'яними різьбленими стелями. Внутрішній дворик палацу прикрашають кольорові кахлі і фонтан.
Зразки епіграфіки
Артефакти з Махдії
На морському дні поблизу міста Махдія 1907 року був знайдений стародавній потонулий човен з вантажем. Дослідження знахідки проводили під керівництвом тодішнього директора музею Бардо — французького археолога Альфреда Мерліна, що дозволило в період 1907–1913 рр. підняти і зберегти для музею більшість знахідок. До цього Музей Бардо мав невелику кількість артефактів, пов'язаних з мистецтвом Стародавньої Греції. Знахідки поблизу міста Махдія перевели мистецькі збірки туніського закладу в розряд надзвичайних. Бо з потонулого човна підняли унікальні вироби давньогрецьких майстрів. За припущеннями, вантаж судна — награбоване майно з Стародавньої Греції, яке намагався вивезти в свої володіння Луций Корнелій Сулла після його звільнення з Афін в 86 році до н. е. Човен ішов морем з Пирея до Італії і потонув біля берегів Африки в шторм. Серед вантажів човна — бруски свинцю, кітви, залишки дерев'яних і металевих меблів, садові прикраси для перістиля, мармурові колони і залишки катапульти, мармурові і бронзові скульптури сатира, танцюючих карликів, фігурка Ероса і скульптури, помічені іменем грецького скульптора Боетоса. Мистецька і наукова вартість знахідок з Махдії ненабагато поступалася знахідкам з Антикітери в Греції.
Так, садові артефакти, підняті з галери, надали можливість музейному закладу створити реконструкцію садочка в перістилі на зразок садів в Помпеях.
Портрети римських імператорів
Колекція давньоримських мозаїк Бардо Світової слави музей Бардо зажив завдяки численним мозаїкам доби Стародавнього Риму. В експозиціях представлені як цілісні композиції, так і їх фрагменти. Римська колонізація узбережжя Північної Африки перетворила його на низку портів і міст з кам'яною забудовою, казармами, тріумфальними арками римських імператорів, храмами, цирками для боїв гладіаторів, термами і віллами, прикрашеними скульптурами, басейнами, садами і мозаїками. Залишки цих мозаїк з розкопаних міст десятиліттями рятували і перевозили в музей Бардо.
Див. також Підводна археологія Зевс з мису Артемісіон Антикітерський ефеб Антикітерський механізм Арес із Зеугми Музей мозаїк Зеугми Реставрація (мистецтво) Мозаїка Стародавнього Риму Список давньогрецьких бронзових скульптур
Джерела Ривкин Б. И. «Малая история искусств. Античное искусство», М, «Искусство», 1972 François Baratte, Histoire de l'art antique : L'art romain, éd. Manuels de l’école du Louvre — La documentation française, Paris, 1996 (ISBN 2711835243) Khaled Belkhodja, Ammar Mahjoubi et Hédi Slim, Histoire de la Tunisie, tome I «L'Antiquité», éd. Société tunisienne de diffusion, Tunis, 2003 Aïcha Ben Abed-Ben Khader, Le musée du Bardo, éd. Cérès, Tunis, 1992 (ISBN 997370083X) Chokri Ben Nessir, «Le Bardo actuel & Le Bardo du futur», La Presse Magazine, no 986, 3 septembre 2006, pp. 3-5 Zeïneb Benzina Ben Abdallah, Catalogue des inscriptions latines païennes du musée du Bardo, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1986 (ISBN 2728301190) Mongi Ennaïfer, La civilisation tunisienne à travers la mosaïque, éd. Société tunisienne de diffusion, Tunis, 1973 Albert France-Lanord, Conservation des bronzes : musée du Bardo, éd. Unesco, Paris, 1980 (lire en ligne) Georges Gautier et Michel Amandry, «Les monnaies romaines en or conservées au Musée du Bardo à Tunis», Revue numismatique, vol. 6, no 150, 1995, pp. 256–263 (lire en ligne) Mounira Harbi-Riahi, Mohamed El Aziz Ben Achour, Samya El Mechat et al., Le musée du Bardo : hier et aujourd'hui, 1888–1988, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1988 Gisela Hellenkemper Salies, Hans-Hoyer von Prittwitz, Gaffron Bauchen et Gerhard Bauchen, Das Wrack. Der antike Schiffsfund von Mahdia, éd. Rheinland Verlag, Cologne, 1994 (ISBN 9783792714426) Alfred Merlin et Louis Poinssot, Guide du Musée Alaoui, Musée du Bardo, éd. Direction des antiquités et des arts, Tunis, 1950 Khira Skik, Musée du Bardo : département musulman, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1974 Hédi Slim et Nicolas Fauqué, La Tunisie antique. De Hannibal à saint Augustin, éd. Mengès, Paris, 2001 (ISBN 285620421X) Mohamed Yacoub, Musée du Bardo, éd. Institut national d'archéologie et d'art, Tunis, 1969 Mohamed Yacoub, Le Musée du Bardo : départements antiques, éd. Agence nationale du patrimoine, Tunis, 1993
Примітки
Посилання