Федерація Вест-Індії ( або ) — короткочасний політичний союз, що існував з 3 січня 1958 року по 31 травня 1962 року. Різні острови в Карибському морі, що входили до складу Британської імперії, включаючи Тринідад і Тобаго, Барбадос, Ямайку, а також колонії на Підвітряних і Навітряних островах, об’єдналися та створили Федерацію зі столицею в Порт-оф-Спейн, Тринідад і Тобаго. Провідний намір Федерації полягав у створенні політичної одиниці, яка стала б незалежною від Британії як єдина держава
— можливо, подібна до Канадської Конфедерації, або Центральноафриканської Федерації. Перш ніж це могло статися, Федерація розвалилася через внутрішні політичні конфлікти щодо того, як нею керувати чи життєздатно функціонувати. Створення Вест-Індської федерації заохочувалося Сполученим Королівством, за підтримки націоналістів Вест-Індії.
Території, які мали стати частиною Федерації, згодом стали дев'ятьма сучасними суверенними державами: Антигуа і Барбуда, Барбадос, Домініка, Гренада, Ямайка, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини та Тринідад і Тобаго; Ангілья, Монтсеррат, Кайманові острови та острови Теркс і Кайкос стали британськими заморськими територіями. Британська Гвіана і Британський Гондурас мали статус спостерігача у Вест-Індській федерації.
Адміністративна структура Столиця Порт-оф-Спейн. Глава федерації — монарх Великої Британії, представлений генерал-губернатором. Цю посаду з моменту утворення до розпуску займав Патрік Джордж Томас Б'юкен-Гепберн, барон Гейлес. Генерал-губернатор призначав прем'єр-міністра. Ним був Грантлі Герберт Адамс (від Лейбористської партії). Грошова одиниця — східнокарибський долар.
Примітки