Ваа́гн, в українській транскрипції також Вага́ґн (), (пер. — Вертрагн) — у вірменській міфології персонаж, уперше згаданий вірменським істориком IV століття Фавстосом Бузандом. Найдокладніше про нього пише Мовсес Хоренаці у своїй «Історії Вірменії».
Культ Ваагна набув поширення у вірменському неоязичництві.
Ваагн у вірменській міфології бог грози і блискавки. Згідно з міфом, його народжували в муках небо і земля, які викидають дим і полум'я, а також пурпурне море; до народження був причетний і червоний очерет (яким розродилося море); з полум'я з'явився Ваагн — юнак з вогненним волоссям, з полум'яною бородою і очима, подібними до двох сонць. Народившись, Ваагн вступив у боротьбу з вішапами (звідси його епітет «Вішапаках» — «вішапоборець») і переміг їх.
Міф про Ваагна склався, ймовірно, в середині 1-го тис. до н. е. на основі індоіранських міфів про грозові божества, що борються й перемагають змієподібних демонів. Етимологічно ім'я Ваагн — епітет Індри Врітраган («убивця Врітри»). Боротьба Ваагна з вішапами — «грозова боротьба» бога проти зла, персоніфікуючого бурі, смерчі або грозові хмари (Вішап — демон).
В елліністичну епоху Ваагн ототожнювався з Гераклом. Згідно з варіантом міфу, Ваагн, предок вірмен, суворою зимою вкрав у родоначальника ассирійців Баршама солому і зник у небі. Коли він біг зі своєю здобиччю по небу, губив дрібні соломинки, з яких утворився Чумацький Шлях (вірменською мовою званий «дорога соломокрада»). За іншою версією, Ваагн — не бог, а син царя Тиграна-вішапоборця, який убив Аждагака.
На честь Ваагна були побудовані храми в Аштішаті, в Ахевакані, Малому Ахбаці (нині в Туреччині). Образу Ваагна присвячені картини сучасних художників А. Коджояна, О. Мінасяна, вірші І. Іоаннісяна і Є. Чаренца, поема Даніела Варужана.
Опис Єдиним джерелом про Ваагна залишається хроніка Мовсеса Хоренаці, в якій він розповів, що сказання про Ваагна виконувалися під музичний супровід: Ми власними вухами чули спів цієї (пісні) в супроводі пандірна. Далі в пісні позначалося, що Ваагн бився з драконами і переміг їх, і приписувалися йому деякі подвиги, дуже схожі на Гераклові. Кажуть також, що він обожнений в Іверській країні, де його статую, зроблену в повний зріст, шанували жертвопринесеннями.
В імені цього бога міститься той самий індоєвропейський корінь, що і в імені іранського бога Вертрагна і парфянського Варгагна. У святилищі на горі Немруд в Коммагені (Заєвфраття), на південь від Малатьї, він названий Артагнесом і ідентифікований з Гераклом, так само, як і у Фавстоса Бузанда.
Язичницький гімн Історик ХоренаціМойсей Хоренський, Patmowtiwn Hayoc: 1, 31, 12 (85, 17) написав про одну старовинну пісню на честь міфологічного персонажа Ваагна з описом його народження і деяких рис зовнішності. З 1991 року є піснею неоязичників Вірменії.
Переклад російською Небеса и Земля были в муках родин, Морей багрянец был в страдании родин, Из воды возник алый тростник, Из горла его дым возник, Из горла его пламень возник, Из того огня младенец возник, И были его власы из огня, Была его брада из огня, И, как солнце, был прекрасен лик.(Переклад В. Брюсова)
Вірм. текст
Երկնէր երկին, երկնէր երկիր, Երկնէր և ծովն ծիրանի. Երկն ի ծովուն ունէր և զկարմրիկն եղեգնիկ.
Ընդ եղեգան փող ծուխ ելանէր, Ընդ եղեգան փող բոց ելանէր, Եւ ի բոցոյն վազէր խարտեաշ պատանեկիկ.
Նա հուր հեր ունէր, Բոց ունէր մօրուս, Եւ աչքունքն էին արեգակունք։
Див. також Вірменська міфологія Геракл Вішапи
Посилання
Література Эмин Н. О., Исследования и статьи, М., 1896. Моисей Хоренский, История Армении, М., 1893. Анания Ширакаци, Космография, пер. с древнеарм., Ер., 1962. Абегян М" История древнеармянской литературы, пер. с арм., Ер., 1975. Сасна Црер (арм. нар. эпос), под ред. М. Абегяна и К. Мелик-Оганджаняна, т. 1-2, Ер., 1936, 1944, 1951 (на арм. яз.). Адонц Н., Мировоззрение древних армян, в его кн.: Исторические исследования, Париж, 1948 (на арм. яз.). Ганаланян А., Армянские предания, Ер., 1969 (на арм. яз.). Gelzer Н., Zur armenischen Gotterlehre, Lpz., 1896; Abeghian М., Der armenische Volksglaube, Lpz., 1899; Ananikian М., Armenian [Mythology]. в сб.: Mythology of all races, v. 7, N. Y., 1964. Ishkol-Kerovpian K., Mythologie der vorchristlichen Armenier, в кн.: Wörterbuch der Mythologie, Bd 4, Lfg. 11, Stuttg., . Арістова А. В. Ваагн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ваагн
Ресурси Інтернету penelope.uchicago.edu, Armenian Mythology, Chapter XXXIV