ГеезЛучкай Михайло // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк ; редкол.: Матвєєва Л. В. (голов. ред.) [та ін.]. — К. : Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. — 260 с., геєз або ґеез — вимерла (у XIII ст.) мова афразійської мовної макросім'ї, яка мала певне поширення на території НДРЕ, Еритреї та в Ізраїлі, а раніше в Аксумському царстві. Є літургійною мовою ефіопської православної церкви, ефіопської католицької церкви, та еритрейської православної церкви. Мова ґеез перейшла в мови тиґре та тиґринську.
Найдавніші письмові пам'ятки відносяться до III—IV ст.
Будова
Фонологія
Голосні a , < протосемітська *a; пізніше /e/ u < протосемітська *ū i < протосемітська *ī ā , < протосемітська *ā; пізніше /a/ e < протосемітська *ay i < протосемітська *i, *u o < протосемітська *aw
Морфологія
Писемність Використовувалося ефіопське письмо.
Вивчення Михайло Лучкай, відомий просвітитель Закарпаття, крім своїх головних праць з порівняльної граматики старослов'янської та української мов та «Історії Карпатської Руси», у 1815 склав у Відні невеликий словник двох основних ефіопських мов — амхарської та геез. У 1829 в Харківському університеті введено викладання мови геез, курс якої читав німецький вчений Б.-А. Дорн до 1836Африканістика / П. В. Голобуцький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001.].
Примітки
Посилання
Мова геез на сайті Ethnologue: Geez. A language of Ethiopia Мова геез на сайті Glottolog 3.0: Language: Geez