«Петрозаводський державний університет» (ПетрДУ, до 1956 — Каре́ло-Фі́нський держа́вний університе́т) — класичний університет у столиці Карелії м. Петрозаводськ з російською мовою викладання.
Засновано 1940 року. До складу університету входять 11 освітніх інститутів, 67 катедр, 8 науково-дослідних інститутів та інші структурні підрозділи. 2017 року університет отримав статус .
Історія становлення та розвитку ПетрДУ
Заснування ПетрДУ 24 квітня 1940 року на з'їзді Компартії КФРСР керівник Карело-Фінської РСР Г. М. Купріянов у своїй доповіді зазначив, що для підвищення господарсько-культурного життя і науки краю необхідно приділити особливу увагу розвитку вищої освіти у регіоні. 2 червня 1940 року вийшла постанова ЦК Компартії та Ради Народних Комісарів Карело-Фінської РСР «Про відкриття Карело-Фінського державного університету». Вище керівництво країни підтримало це рішення, і Рада Народних Комісарів Союзу РСР 10 червня 1940 року прийняла постанову № 1209 про відкриття Карело-Фінського державного університету (на базі Карельського державного педагогічного інституту), скорочено — КФГУ, у складі 4-х факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного, біологічного, географо-гідрогеологічного. На університет покладали завдання підготовки великої кількості фахівців для народного господарства та розвиток наукових досліджень.
Становлення університету виявилося дуже непростою справою; довелося вирішувати безліч важких завдань, пов'язаних з одночасним будівництвом навчальних приміщень, житла для викладачів і студентів, закупівлею необхідного обладнання і приладів, комплектацією наукової бібліотеки вишу, розробкою робочих планів і методичних посібників. Проте всі ці завдання зрештою вирішили, і до осені 1940 року до своєї роботи приступили 17 катедр, на котрих працювало 62 викладачі, включно 5 докторів наук, професорів і 32 кандидати наук, доцентів. 2 вересня 1940 року понад 700 студентів усіх курсів розпочали своє навчання у молодому виші, з них 417 осіб були першокурсниками. 7 вересня 1940 року відбулося урочисте відкриття університету.
Першим ректором університету був призначений фінський червоний емігрант Тууре Вальдемар Лехен.
Першим проректором з навчальної і наукової роботи було призначено Костянтина Дмитровича Митропольського.
Деканами факультетів було призначено: М. Г. Нікулін — історико-філологічний факультет, А. А. Райкерус — фізико-математичний факультет, Е. Д. Маневич — біологічний факультет, М. А. Тойкка — геолого-гідрологічний факультет.
21 травня 1941 року затвердили Вчену раду, складена з 25 членів. Рада вирішувала різні питання, пов'язані з університетським життям, а також могла присуджувати вчені ступеня та звання за такими спеціальностями: теоретична фізика, фізіологія людини і тварин, фізіологія рослин, генетика, історія СРСР, фольклор.
ПетрДУ у роки Другої світової війни
Перший навчальний рік добігав кінця; студенти складали сесію, будували плани на літо. Однак 22 червня 1941 року о 4 годині ранку спалахнула Німецько-радянська війна. У зв'язку з цим лихом, 28 червня у Петрозаводську відбувся загальноуніверситетські збори, на яких їхні учасники виявили бажання боротися з ворогом. У перші місяці війни на фронт ішли студенти, співробітники та викладачі; серед них був і ректор університету Т. В. Лехен. Усього пішло 328 осіб. Також свій внесок у боротьбу з ворогом студенти і викладачі вносили не тільки на поле бою, а й у тилу, працюючи на заводах, будуючи оборонні та інші споруди.
В кінці літа 1941 фронт просунувся до міста Петрозаводську (1 жовтня 1941 Петрозаводськ повністю окуповало фінське військо). Уряд ухвалив рішення про евакуацію університету. Значну частину майна університету змогли вивезти до міста Сиктивкар республіки Комі. Там університет продовжив свою роботу, тісно взаємодіючи із педагогічним інститутом Комі. У цю непросту годину керівництво КФГУ і педінститутом здійснював К. Д. Митропольський. Проректором двох вишів був ректор педінституту Г. П. Балін.
Попри усі тягарі воєнного часу, не стояла на місці і науково-дослідна діяльність, хоча в її тематиці відчувалися зміни: тепер її зорієнтували на потреби оборони держави, завдання народногосподарського розвитку Північного регіону та виявлення резервів для військових потреб. Наприклад, вчені-геологи проводили розвідку запасів корисних копалин в республіці Комі та Приуралля, а катедра фізіології рослин вивчала морозостійкість картоплі, акліматизацію тютюну і цукрових буряків в умовах Півночі.
У червні 1944 року вході Петрозаводсько-Свірської наступальної операції стався розгром окупантів на південній території Карелії. 28 червня того ж року радянські війська увійшли до Петрозаводська. Восени усі землі Карелії було відвойовано.
У червні 1944 року уряд Карело-Фінської РСР ухвалив рішення про реевакуацію університету. 30 липня 1944 року викладачі з сім'ями і студенти повернулися до Петрозаводська із Сиктивкара. У ході бойових дій було зруйновано будівлю університету, знищено все обладнання і бібліотеку. Студентам та співробітникам вишу довелося покласти чимало сил на його відновлення. Також у відновленні активно взяло участина керівництво карельської республіки. За рахунок викладачів, що поверталися з фронту, відновлювався професорсько-викладацький склад вишу. Новий навчальний 1944 рік розпочався 2 жовтня, до занять приступило 242 студенти. Влітку 1945 року університет відзначив свій п'ятирічний ювілей. Торішнього серпня 1945 року у петрозаводському університеті розпочав свою діяльність новий ректор В. С. Чепурнов.
Під час Німецько-радянської війни загинули та зникли безвісти 90 студентів, викладачів і співробітників. Про долю 42 чоловік досі нічого не відомо. Утім, незважаючи ні на що, за пору з 1942 по 1945 роки університет змогли закінчити 65 випускників, з них: один географ, три геологи, шість математиків, біологів — 21, істориків та філологів — 34.
Утворення та розвиток ПетрДУ в 1950-ті − 1960-ті роки За відновлення Карельської республіки у повоєнні роки гостро відчувалася нестача кваліфікованих кадрів. У зв'язку з цим місцева влада спільно з Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР ухвалила рішення щодо відкриття в університеті низки спеціальностей, пов'язаних з промисловістю, будівництвом та сільським господарством.
1951 року було створено інженерно-технічний факультет, його деканом став В. С. Артамонов. На цьому факультеті готували лісоінженерів-технологів, агрономів і зооінженерів. У травні 1954 року цей факультет було поділено на два окремих факультети: лісоінженерний на чолі з деканом О. Л. Лукашиним та геологорозвідувальний на чолі з деканом В. С. Артамоновим. 1956 року на лісоінженерному факультеті відкрито вечірнє відділення для робітників і службовців Онезького тракторного заводу.
Водночас, того ж року ухвалило рішення про недоцільність підготовки фахівців геолого-розвідувального профілю у стінах Карело-фінського університету, тому 1960 року у ВНЗ стався останній випуск геологів.
1951 року скасували фізико-математичний і біологічний факультети. Замість них створили природничо-математичний факультет, на якому навчалися за такими напрямами: математичним, біологічним і сільськогосподарським. У лютому 1954 року цей факультет поділили на два факультети: фізико-математичний на чолі з деканом А. А. Райкерусом і природний (1958 року перейменовано на сільськогосподарський) на чолі з деканшою М. П. Мироновою.
З 8 жовтня 1956 року почала виходити багатотиражна газета «Петрозаводський університет». Матеріал для газети пропонували викладачі і студенти. З 1996 року газета має свою веб-сторінку на сайті ПетрДУ.
1957 року введено нові правила прийому, згідно з якими перевагу під час вступу стали отримувати особи з трудовим стажем не менше двох років та демобілізовані з лав радянської армії. Раніше скасовали плату за навчання.
1958 року, ґрунтуючись на законі про зміцнення зв'язку школи з життям, за факультетами вишу закріпили бази практик. Зміни не могли не торкнутися й історико-філологічного факультету. З 1957 по 1963 рік було тимчасово припинено набір на спеціальність «фінська мова і література».
1960 року в університеті відкрито медичний факультет. Щорічний прийом на денне відділення спочатку становив 150 осіб та на вечірнє (з 1961 року) 50 осіб. Факультетом керувала представниця ленінградської медичної школи Н. Б. Лихачова.
У грудні 1961 року при університеті створено перший у Карельській АРСР інформаційно-обчислювальний центр, на базі якого 1991 року створено Регіональний центр нових інформаційних технологійИльин, С. Первый в Карелии / С. Ильин // сторінки истории Петрозаводского государственного университета, 1940—2000. — Петрозаводск, 2005. — С. 96;Создание первого в Карелии вычислительного центра // Петрозаводск: хроника трех столетий, 1703—2003. — Петрозаводск, 2002. — С. 401—402; Рузанова, Н. С. Центр новых информационных технологий / Н. С. Рузанова // Карелия: энциклопедия. В 3 т. Т. 3. Р—Я. — Петрозаводск, 2011. — С. 237—238..
1962 року відкрився загальнотехнічний факультет (скорочено — ЗТФ). До нього входило чотири потоки: механічний, будівельний, енергетичний і технічний. Факультет здійснював підготовку за вечірньою та заочною формами навчання майже за 50 спеціальностями протягом трьох років, після чого студентів переводили на інші інженерні спеціальності університету та інших технічних вишів країни.
16 червня 1964 року Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР університету було надано ім'я О. В. Куусінена.
1968 року на базі будівельної спеціальності вдалося створити ще один самостійний факультет промислового і громадянського будівництва (скорочено — ПГС) на чолі з професором В. В. Казіним.
Завдяки всім цим змінам університет спромігся стати багатопрофільною кузнею кадрів, значно зріс приплив учнів, збільшилася чисельність професорсько-викладацького складу й обслуговального персоналу. Наприклад, до 1970 року на 47 катедрах вишу працювало 483 викладачі, з них 30 — це доктори наук і професори, 190 кандидатів наук і доцентів, загальна кількість науково-педагогічних працівників становила 529 осіб.
У 1950-ті та 1960-ті роки в університеті дуже зарадно велася наукова робота: так, наприклад, викладачі і студенти історико-філологічного факультету брали активну участина в археологічних, фольклорних та діалектичних експедиціях, до яких вони збирали матеріали з історії, культури корінних народів республіки. Завдяки працям істориків було введено в обіг велику кількість нових документальних джерел, які до цього були недоступні широкому колу читачів. Вишовські мовознавці займалися упорядкуванням словників фінсько-російської та російсько-фінської мов (видано 1947, 1955, 1963 рр.). Вчені університету, які займалися природничо-технічними напрямами, теж вели важливі дослідження і домагалися в них суттєвих результатів, таких як: розробка кількісних методів й устатковання газорідинної хроматографії стероїдів; розробка методів поділу і розбору оптично активних ізомерів біологічно важливих сполук — амінокислот, фосфатидів; вивчення впливу механізму руйнування металів при втомі та зносі та з'ясування фізичного механізму «старіння» сплавів; розробка математичного опису процесів лісопильного виробництва.
За цієї пори жваво розвивалося і позанавчальне студентське життя. 1952 року створив театральну студію. У ній ставили спектаклі з праць О. М. Островського, Л. І. Ошаніна, О. М. Арбузова, Б. Брехта, глядачі дуже тепло їх приймали. Одночасно зі створенням театральної студії утворили фінсько-драматичний гурток під керівництвом заслуженого артиста РФРСР і КАСР .