Sceloporus (колюча ігуана, парканна ігуана) — рід ігуаноподібних ящірок родини фриносомових (Phrynosomatidae). Представники цього роду мешкають в Північній АмериціKöhler G (2008). Reptiles of Central America, 2nd Edition. Offenbach, Germany: Herpeton, Verlag Elke Köhler. 400 pp. ..

Опис

Колючі ігуани — це ящірки середнього розміру, довжина яких (враховуючи хвіст) становить 30-50 см. Голова у них широка, сплющена, розширюється ззаду, тулуб кремезний, циліндричної форми, кінцівки короткі та міцні, хвіст на кінці поступово тоншає. Задні лапи є довші за передні й закінчуються довгими пазуристими пальцями, що робить цих ящірок вправними альпіністами. Тіло вкрите характерними кілеподібними лусками з шипами, особливо великими є шипи на хвості. Забарвлення переважно яскраво-коричневе або бронзове. На спині та боках є поперечні й поздовжні смуги та лінії, які можуть змінювати колір. Колючим ігуанам притаманний статевий диморфізм: самці мають більш яскраве забарвлення, ніж самиці.

Колючі ігуани поширені в США, Мексиці і Центральній Америці, від Нью-Йорка і Вашингтона до Панами. Найбільше різноманіття цих ящірок спостерігається в Мексиці. Вони живуть в різноманітних природних середовищах: переважно в кам'янистих місцевостях, а також в пустелях і напівпустелях, в сухих чагарникових заростях та у відносно вологих соснових і хмарних лісах, на висоті до 3800 м над рівнем моря. Часто колючих ігуан можна побачити, коли вони відпочивають на огорожах або парканах, звідки походить одна з їх назв.

Колючі ігуани ведуть переважно наземний спосіб життя, однак деякі види, такі як Sceloporus malachiticus, також зустрічаються на гілках дерев, а інші, такі як Sceloporus magister — у самостійно виритих норах. Це яйцеживородні ящірки, хоча деякі види є живородними. Вони живляться переважно комахами, зокрема мурахами, жуками, кониками, цвіркунами тощо, а також павуками, дрібними ящірками, рідше плодами та квітами. При загрозі колючі ігуани швидко втікають, шукаючи безпечного місця в тріщинах серед скель, в покинутих норах гризунів, серед чагарників або під пнями. При зустрічі з іншими ящірками вони сильно і швидко хитають головою зі сторони в сторону, водночас присідаючи на передні лапи. Частота хитань у різних видів відмінна.

Як і більшість інших ігуан, колючі ігуани впадають в сплячку, час якої залежить від клімату. Сезон розмноження у них триває з весни до літа. За цей час вони відкладають одну або кілька кладок. Самиці викопують в пухкому ґрунті заглибину, куди відкладають до 20 яєць, після чого її закопують.

Види Рід Sceloporus нараховує 117 видів:

Sceloporus acanthinus Sceloporus adleri Sceloporus aeneus Sceloporus albiventris Sceloporus anahuacus Sceloporus angustus Sceloporus arenicolus Sceloporus asper Sceloporus aurantius Sceloporus aureolus Sceloporus becki Sceloporus bicanthalis Sceloporus bimaculosus Sceloporus binocularis Sceloporus brownorum Sceloporus bulleri Sceloporus caeruleus Sceloporus carinatus Sceloporus cautus Sceloporus chaneyi Sceloporus chrysostictus Sceloporus clarkii Sceloporus consobrinus Sceloporus couchii Sceloporus cowlesi Sceloporus cozumelae Sceloporus cryptus Sceloporus cupreus Sceloporus cyanogenys Sceloporus cyanostictus Sceloporus dixoni Sceloporus druckercolini Sceloporus dugesii Sceloporus edbelli Sceloporus edwardtaylori Sceloporus esperanzae Sceloporus exsul Sceloporus formosus Sceloporus gadoviae Sceloporus gadsdeni Sceloporus goldmani Sceloporus graciosus Sceloporus grammicus Sceloporus grandaevus Sceloporus halli Sceloporus hesperus Sceloporus heterolepis Sceloporus hondurensis Sceloporus horridus Sceloporus huichol Sceloporus hunsakeri Sceloporus insignis Sceloporus internasalis Sceloporus jalapae Sceloporus jarrovii Sceloporus lemosespinali Sceloporus licki Sceloporus lineatulus Sceloporus lunae Sceloporus lundelli Sceloporus macdougalli Sceloporus maculosus Sceloporus madrensis Sceloporus magister Sceloporus malachiticus Sceloporus marmoratus Sceloporus megalepidurus Sceloporus melanogaster Sceloporus melanorhinus Sceloporus merriami Sceloporus mikeprestoni Sceloporus minor Sceloporus mucronatus Sceloporus nelsoni Sceloporus oberon Sceloporus occidentalis Sceloporus ochoterenae Sceloporus olivaceus Sceloporus olloporus Sceloporus omiltemanus Sceloporus orcutti Sceloporus ornatus Sceloporus palaciosi Sceloporus parvus Sceloporus poinsettii Sceloporus pyrocephalus Sceloporus salvini Sceloporus samcolemani Sceloporus scalaris Sceloporus schmidti Sceloporus scitulus Sceloporus serrifer Sceloporus shannonorum Sceloporus siniferus Sceloporus slevini Sceloporus smaragdinus Sceloporus smithi Sceloporus spinosus Sceloporus squamosus Sceloporus stejnegeri Sceloporus subniger Sceloporus subpictus Sceloporus sugillatus Sceloporus taeniocnemis Sceloporus tanneri Sceloporus teapensis Sceloporus torquatus Sceloporus tristichus Sceloporus undulatus Sceloporus unicanthalis Sceloporus uniformis Sceloporus utiformis Sceloporus vandenburgianus Sceloporus variabilis Sceloporus virgatus Sceloporus woodi Sceloporus zosteromus

Етимологія Наукова назва роду Pelturagonia походить від сполучення слів  — нога і  — дірка, отвір.

Примітки

Джерела Powell R, Conant R, Collins JT (2016). Peterson Field Guide to Reptiles and Amphibians of Eastern and Central North America, Fourth Edition. Boston and New York: Houghton Mifflin Harcourt. xiv + 494 pp., 47 Plates, 207 Figures. . (Genus Sceloporus, p. 292). Smith HM (1939). "The Mexican and Central American Lizards of the Genus Sceloporus ". Field Museum of Natural History, Zoological Series 26: 1–429. Smith HM, Brodie ED Jr (1982). Reptiles of North America: A Guide to Field Identification. New York: Golden Press. 240 pp. (paperback), (hardcover). (Genus Sceloporus, p. 114-115). Stebbins RC (2003). A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, Third Edition. The Peterson Field Guide Series ®. Boston and New York: Houghton Mifflin Company. xi + 533 pp. 56 plates, 39 figures. . (Genus Sceloporus, p. 283; Sceloporus species accounts, pp. 283–294).

Посилання