Струсі () — шляхетський рід в Польському Королівстві, згодом Речі Посполитій. Рід походить з Коморова (тоді Белзьке князівство). У документах представники роду згадуються як Струсі з Коморова (наприклад, Миколай Струсь з Коморова). Пізніше перенеслися на Поділля, зокрема, родинне містечко Струсів, назване на їхню честь.
Михайло Грушевський називав їх спольщеним українським родом.Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 250.
Бартош Папроцький — автор книги «Герби польського лицарства» — писав: «Вони вийшли з Белзького воєводства, багато їх з того дому були забиті, боронячи кордони Королівства».Tropami przodkow. Strusowie herbów Korczak i Kuczaba Чоловіки цього роду відзначалися у різних війнах. За підрахунками Адама Бонецького, 24 Струсі померли не своєю смертю, а полягли на полях битв (на основі праці Бартоша Папроцького «Гніздо цноти» ()).
В «Анналах» С. Сарніцького, виданих 1587 року, записано під 1506 роком елегію про двох представників роду Струсів (Єжи та Щенсни), котрі загинули у битві проти волохів:
Герб роду — герб Корчак.
Представники роду Ян (Іван) Струсь (? — 1518) — староста Хмільника, ротмістр оборони поточної. Якуб Струсь (1490—1520) — одружився близько 1510 року. Дружина — Малгожата Кердей з Оринина. Загинув 1520 року у битві під Вороновом. Якуб Струсь — батько Станіслава Струся. На честь Якуба Струся був складений жалобний вірш «Плачі Якубові Струсові, старості Хмільницькому, загиблому за вітчизну від рук татар, з жалем написані» (автор М.Коберницький):
ЮрійNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — S. 218 (Григорій) Струсь — загинув у битві з татарами 1506 р., був похований у Латинській катедрі Львова; інша версія: волоський воєвода Богдан наказав стратити взятого в полонNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. S. 218-19
Станіслав Струсь — (1516/1521 − 1571) — староста Хмільника, ротмістр оборони поточної, кам'янецький ловчий. Загинув у битві з татарами. Дружина — з роду Вільчеків, герб Порай. Якуб Струсь (1555?-1589) — народився у Кам'янці-Подільському. Був хмільницьким старостою (тепер місто Хмільник). Дружина — Барбара Потоцька (донька коронного стражника Миколая Потоцького). Миколай Струсь — останній Струсь чоловічої статі. Помер 1627 року, залишивши після лише двох доньок — Кристину (Гелену) і Зофію. Дружина Зофія Струсь (Ожеховська). Стала дружиною Миколая 1599-го року. Юрій Струсь (15?-1605) — староста брацлавський, вінницький і звенигородський, каштелян галицький. Був одним з керівників польських військ під час придушення повстання Северина Наливайка. Дружина — Марися Лущевська. Мав доньку Ельжбету Струсь. Ельжбета Струсь (Калиновська) (1588-?) — донька Юрія (Єжи) Струся, дружина Валентія Александра КалиновськогоKalinowski . Один з її синів, Адам Калиновський, одружився з Кристиною Струсь. Всього народила 7-х дітей. Єнджей Струсь — староста бендзинський, депутат Коронного трибуналу 1712 р. Фелікс (Щасний) Струсь — брат Юрія (Григорія), військовик, загинув у бою проти волохів воєводи Богдана<ref>Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci … — T. 4.— S. 218—219</ref> похований разом з братом у Латинській катедрі Львова Миколай Павло — підчаший велюнський Христина (Гелена) Струсь (близько 1605—1647) — тричі одружена, дітей не мала. Софія Струсь — дружина шляхтича Якуба з роду СененськихSienieńscy (01) . Софія Струсь(?-?) — перший чоловік Бенедикт Гулевич, луцький земський писар, брат Галшки Гулевичівни. Загинув 1613 року, після чого Софія вступила в шлюб вдруге.
Цікаві факти Окрім Струсова, назву від родинного прізвища мало селище СтрусьгородЯковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Київ: Наукова думка, 1993. — С. 214 — тепер смт. Буки на Черкащині. Роду Струсів присвячена трагедія у віршах «Струсі» (Strusiowie, 1848 р.) польського письменника Станіслава Пілята (). З Коморова походить також рід Коморовських, котрі теж належать до гербу Корчак.
Див. також Струсів.
Примітки
Джерела Лепявко С. Северин Наливайко Осетрова Г. О. Захисники Поділля 14-16ст. Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1901 // Herbarz polski — S. 222. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 218—220. Paprocki B. Gniazdo cnoty, zkąd herby Rycerstwa Polskiego swój początek mają, Kraków, 1578 Starowolski Sz. Wojownicy sarmaccy. — W., Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1979. Tropami przodkow.'' Strusowie herbów Korczak i Kuczaba