Рід Морі

Рід Мо́рі ( моорі сі) — японський самурайський рід періодів Камакура, Муроматі, Сенґоку й Едо.

Короткі відомості Морі є нащадком Ое но Хіромото (1148-1225), військового стратега і політичного радника сьоґунату в Камакурі. Згодом нащадки Ое но Хіромото отримали посаду дзіто в Есіда-но в повіті Таката на північному сході провінції Акі на заході Японії.

У 1336 році було зведено замок Кооріяма-дзьо, родова цитадель клану Морі. Переживши війну Південного та Західного дворів, рід Морі поступово розширював свої володіння і до середини XV ст. контролював у провінції Акі повіт Таката та південний схід повіту Такамія. Втім головної лінії цього роду довелося вести наполегливу боротьбу з бічними гілками, що отримали чималу частину родових земель. Непокірних родичів перетворювали на васалів чи знищували. З середини 14 століття рід Морі став володарем незначних володінь у провінції Акі (суч. префектура Хіросіма).

Під час смути років Онін Морі Тойомото спочатку воював на боці Східної армії, але в 1471 році приєднався до Західної. Після закінчення смути будинок Морі змушений лавірувати між різними силами, дедалі частіше зближаючись з Оуті, могутніми дайме Західної Японії. Визнання їхнього сюзеренітету виявилося в отриманні земельних пожалувань та ієрогліфів з імен глав клану Оуті.

За Морі Хіромото клан став помітною силою, яку, з одного боку, намагався утримати в орбіті свого впливу Оуті, а з іншого – привернути до себе клан Хосокава.

Середньовіччя У 16 столітті рід Морі був одним із багатьох невеликих самурайських родів провінції Акі (суч. префектура Хіросіма). Його політичний курс мінявся в залежності від руху могутніх військ західного чи північного сусіда — родів Оуті (суч. префектура Ямаґуті) і Амаґо (суч. префектура Сімане). Рід Морі також послаблювали постійні внутрішні чвари васалів і слабке здоров'я його голів, які помирали не встигаючи провести необхідні реформи. У 1508 році Морі Окімото разом з іншими самураями провінції Акі брав участь у поході Оуті Йосіокі на Кіото, в результаті якого Асікага Йосітане знову став сьогуном.

Ситуація змінилася за лідерства Морі Мотонарі (1497-1571), якому вдалося вдало зіграти на протирічях сусідів і зміцнити свої позиції, збільшивиши володіння власного роду. У 1555 році, користуючись заколотом васала Суе Харутака у родині Оуті, він захопив усі володіння цього роду, розбивши війська противника у битві при Іцукусіма під приводом "помсти за сюзерена". У 1566 році Морі Мотонарі зміг знищити північного сусіда — рід Амако, і стати володарем усього регіону Тюґоку. Завдяки шлюбним махінаціям він захопив головування у впливових родах Кіккава (володарів срібної копальні в Івамі) та Кобаякава (піратського роду у Внутрішньому Японському морі), посадивши своїх двох синів головами цих родин. Мотонарі є автором чотирьох листів із повчаннями для синів, що відображають найважливіші цінності даймьо, який прагне забезпечити процвітання та збереження у майбутньому свого роду.

Лідерство онука Мотонарі, Морі Терумото (1553-1625), позначилося ослабленням зовнішньої політики роду. Попри вдалу війну проти роду Ода, рід Морі уклав союз із його наступником, Тойотомі Хідейосі, а згодом перетворився на його васала. У 1600 році, недалекоглядне рішення Терумото приєднатися до сил "західної коаліції", яка протистояла новому амбіційному лідеру і майбутньому сьоґуну Токуґаві Ієясу, коштували роду Морі усіх східних володінь разом із головною резиденцією у замку Хіросіма. Від сьоґунату Терумото отримав лише дві провінції Суо і Наґато (суч. префектура Ямагуті).

Новий час Через 250 років, рід Морі став одним із ініціаторів реставрації Мейдзі (1868), і разом із родиною Ямауті, володарем провінції Тоса (суч. префектура Коті), та родом Сімадзу, володарем провінції Сацума (суч. префектура Каґосіма) заснував новий уряд, який дав поштовх створенню Японської імперії. Особи дотичні до цього роду займали основні посади у японському кабінеті міністрів й імперській армії до поразки країни у другій світовій війні 1945 році.

Хоча військова організація Морі розпалася, сам рід зберігся до сьогодні. Багато осіб дотичних до цього роду досі є активними серед японського політикуму.

Голови роду Морі Тьосю-хан №Порядкові номери подані за родами. Якщо в управління ханом вступає новий рід, нумерація починається з 1.УкраїнськоюЯпонськоюМонСтатусПеріодДохід1Морі Хіденарі毛利秀就тодзама1600 — 1651369 0002Морі Цунахіро毛利綱広тодзама1651 — 1682369 0003Морі Йосінарі毛利吉就тодзама1682 — 1694376 0004Морі Йосіхіро毛利吉広тодзама1694 — 1707369 0005Морі Йосімото毛利吉元тодзама1707 — 1731369 0006Морі Мунехіро毛利宗広тодзама1731 — 1751369 0007Морі Сіґенарі毛利重就тодзама1751 — 1782369 0008Морі Харутіка毛利治親тодзама1782 — 1791369 0009Морі Наріфуса毛利斉房тодзама1791 — 1809369 00010Морі Наріхіро毛利斉熙тодзама1809 — 1824369 00011Морі Нарімото毛利斉元тодзама1824 — 1836369 00012Морі Наріхіро毛利斉広тодзама1836369 00013Морі Такатіка毛利敬親тодзама1836 — 1869369 00014Морі Мотонорі毛利元徳тодзама1869 — 1871369 000

Див. також Тьосю-хан

Примітки

Джерела та література 山口県文書館編　『萩藩閥閲録』、山口: 山口県文書館、1967年-1971年 山口県文書館編　『家わけ文書目録』、（萩藩閥閲録　別巻）、山口: 山口県文書館、1989年 三坂圭治著　『萩藩の財政と撫育制度』 改訂版（新防長叢書）、徳山: マツノ書店、1977年 樹下明紀、田村哲夫編　『萩藩給禄帳』、徳山: マツノ書店、1984年 藤野保編　『藩体制の形成』、東京: 雄山閣出版, 1993年-1994年、2冊 田中彰著　『長州藩と明治維新』、東京: 吉川弘文館、1998年

Посилання

Загальна інформація про рід Сімадзу