Чорноба́ївка (до 1923 р. — Хутори Чорнобаєві, Хутори Степанові, Хутори Гусакові) — село в Україні, центр Чорнобаївської сільської громади Херсонського району Херсонської області.
В Чорнобаївці значна частка населення задіяна в сільськогосподарській діяльності (ПОК «Зоря»). Населення становить 9275 осіб (станом на 2001 рік) . Село розташоване в центрі Херсонського району, за 10 кілометри від районного і обласного центру.
Географія Село Чорнобаївка розташоване на півдні України, в межах степової зони на Причорноморській низовині Східно-Європейської рівнини. Населений пункт знаходиться за 10 км від обласного центру, фізична відстань до Києва — 414 км. На північній околиці села — залізнична станція Чорнобаївка на лінії Херсон — Миколаїв.
До міста можна доїхати маршрутним таксі № 101 .
Клімат
Населення Перші відомості про кількість населення з'явилися на початку 1840-х років і не у вигляді числа душ, а у вигляді окремих господарств, яких зареєстровано було 490. Припускаючи чисельний склад по 6 душ на сім'ю — буде близько 3000 душ населення. При нарізці ділянок у 1850-х роках, число родин зросло до 652, та крім того було близько 500 жителів, які не ведуть господарства, таким чином, припускаючи той же чисельний склад сім'ї — число жителів у 1850-х роках складалося приблизно з 4500 осіб.
Станом на 1989 рік у селі проживали 8939 осіб, серед них — 4273 чоловіки і 4666 жінок.
За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 9275 осіб. Рідною мовою назвали :
Мова Кількість осіб Відсоток українська 8505 91,70 % російська 680 7,33 % білоруська 35 0,38 % молдовська 21 0,23 % вірменська 7 0,08 % циганська 5 0,05 % польська 2 0,02 % болгарська 1 0,01 % інші 19 0,20 %
Історія
Заснування та перші поселення Наразі важко простежити, коли на території села було засноване перше поселення. Втім існують неспростовні докази того, що вже на початку V століття тут жили готи. Зокрема, про це розповідає історик та співробітник Херсонського краєзнавчого музею Сергій Дяченко: «У 2008 р. до краєзнавчого музею подзвонила одна з родин з Чорнобаївки (власне з Чорнобаївських хуторів) та запросила археологів дослідити стародавнє поховання, яке відкрилося під час викопування льоху. Ним виявилося поховання заможної готської дівчини початку V століття (тобто йому півтора тисячоліття)»Історія села Чорнобаївка.
Чорнобаївка заснована наприкінці XVIII століття на землях Херсонської міської управи. Історію виникнення пов'язують із запорозьким січовим козаком Петром Олександровичем Чорнобаєм, якого російська імператриця Катерина II за хоробрість, проявлену в бойових походах проти польської шляхти і турецьких яничарів, обдарувала невеликим земельним наділом поблизу Херсона, в районі Вірьовчиної балки. У 1782 році вийшов указ Катерини про відведення Херсону (що був заснований у 1778 році) 40 000 десятин землі. 18 серпня 1782 року ці землі було офіційно розмежовані: Херсону відійшло 523,5 км², з них лише 5,8 км² були забудовані. Відповідно, землі вздовж Вірьовчиної балки, що формально належали до міста, були освоєні херсонцями для побудови заміських будинків, вздовж балки постали хутори. Отже день відведення цих земель Херсону. 18 серпня 1782 року, можна вважати датою заснування Чорнобаєвих хуторів.
За становою приналежністю жителі були міщанами. Вони займалися сільським господарством, садівництвом та городництвом. Вигідне географічне розташування хуторів поблизу губернського центру сприяло розвитку в них виробництва товарного зерна. У зв'язку з цим головна увага зверталася на розведення робочої худоби.
Розбудовувалася Чорнобаївка повільно. За даними документів Херсонського губернського земства відомо, що у 1859 році село налічувало 60 дворів, в яких проживало 239 осіб. Основним заробітком чорнобаян було добування вапняку в кар'єрах Вірьовчиної балки. Ніяких торговельних підприємств, крім винних крамниць, на хуторах на той час не було. Медичне обслуговування перебувало на низькому рівні. Перша школа відкрилася наприкінці XIX століття на Гусакових хуторах, її відвідувало 26 хлопчиків та 6 дівчаток. У 1902 році на Чорнобаєвих хуторах відкрили початкову школу, розраховану на невелику кількість дітей.
Українська революція Протягом Української революції село стало частиною проголошеної III Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Нове Запоріжжя з центром у Херсоні. З початком Першої радянсько-української війни, у січні 1918 року в Чорнобаївці розпочалась перша радянська окупація. З 4 квітня і до кінця 1918 року село зайняли українські та союзні війська. Наступного року село опинилося в зоні, підконтрольній англо-франко-грецьким військам. У березні 1919 року частини Червоної Армії повторно захопили владу в Чорнобаївці.
З серпня 1919 року по січень 1920 року село знаходилось під владою денікінців. У 1920 році створено Чорнобаївський комітет незаможних селян, а пізніше ТСОЗ — товариство по спільній обробці землі «Добра воля», з якого і почалась історія колгоспної Чорнобаївки. У 1921 році обрана єдина Чорнобаєво-Гусаківська сільрада, організований єдиний комітет незаможних селян. У 1922 році створено дві сільради — Чорнобаєво-Гусаківську і Степанівську, з яких до кінця року утворено одну — Чорнобаєво-Степанівську.
Радянський період
Ранній СРСР У 1925 році збудовано сільський клуб, організовано драматичний та хорові гуртки, відкрилася хата-читальня, збудована школа.
У 1930 році ТСОЗ перетворено у сільгоспартіль «Червоний Маяк». Першим її головою обрали Федора Романовича Овчаренка. Колгосп налічував 150 коней, 35 однолемішних плугів, 28 бункерів, 11 сіялок, два десятка борон. У 1930 році в селі існували ще два колгоспи — «Червона зірка» та «Інтенсивник».
У 1932 році у колгоспі з'явились перші трактори. Першим колгоспним трактористом став Олексій Кириченко. У 1933 році в Чорнобаївці загорілась перша електрична лампочка. Але голод 1932—1933 років не оминув село.
Іваненко Ірина Андріївна, жителька села, згадувала:
З 1937 року колгосп знову починає відновлювати свою роботу, закуповує 6 вантажних автомобілів. У 1940 році налічувалося 479 житлових будинків. Працювали нові магазини, пошта, клуб. Зріс культурно-освітній рівень трудящих. Всі діти шкільного віку навчалися у Чорнобаївській школі-семирічці.
Друга світова війна У 1941 році Херсонська область була окупована військами групи армій «Південь», які вибили звідси радянські війська Південного фронту. В окупації Миколаївської та Херсонської областей німцям допомагала 3-тя румунська армія. Німецько-румунські війська форсували Південний Буг і на початок липня 1941 року розгорнули наступ на Миколаїв.
18 серпня 1941 року німецькі війська зайняли Чорнобаївку. Були встановлені високі податки на власність селян, наприклад, 400 літрів молока на корову, половина м'яса з кожної зарізаної свині. З 1942 року почалося масове вивезення молоді до Німеччини. За роки окупації на примусову працю було вивезено 242 особи.
14 березня 1944 року підрозділи 295-ї стрілецької дивізії СРСР захопили Херсон та Чорнобаївку. В бою загинули 52 солдати, їх було поховано в братській могилі в центрі села. На могилі встановлено пам'ятник з іменами загиблих. Поруч — меморіальні стели з прізвищами 130 односельців, полеглих на фронтах німецько-радянської війни. До війська були мобілізовані понад 400 жителів Чорнобаївки.
Післявоєнна доба У 1950 році колгоспи «Інтенсивник», «Червоний маяк» та «Червона Зірка» об'єдналися в колгосп імені Кірова. За господарством було закріплено 5470 га землі, в тому числі 4485 га орної землі, 474 га випасів. Розташований під містом Херсоном і зв'язаний з ним автошляхом, колгосп спеціалізувався на виробництві і постачанні міському населенню м'ясо-молочних продуктів, овочів, винограду. Про колгосп імені Кірова знали далеко за межами області.
У 1958 році артіль перетворено на опорно-показову, на її досвіді розроблено систему наукового ведення господарства в степових районах півдня України. У тому ж році за визначні успіхи у розвитку господарства — голову колгоспу Йосипа Піотковського удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1963 році колгосп очолив Дмитро Моторний. У 1966 та 1986 роках Дмитро Костянтинович двічі був удостоєний звання Герой Соціалістичної Праці .
У 1964 році побудований Чорнобаївський консервний завод. Місцевий млинкомбінат виробляв борошно, олію, крупи, комбікорми. Став до ладу хлібопекарський цех комбінату. Господарство колгоспу поставлено на наукову основу. Заслужений агроном Української РСР П. І. Ломоносов, досліджуючи різні сорти озимої пшениці, здобув вчений ступінь кандидата сільськогосподарських наук.
Дослідницькою роботою займався головний зоотехнік колгоспу І. Є. Григорович, якому присвоєно звання заслуженого зоотехніка Української РСР. Під керівництвом головного інженера П. Н. Васильєва колгоспні умільці виготовляли пристрої до машин. Ними зроблений роторний гноєрозкидач, що значно підвищив продуктивність праці.
Відомий в області ще з передвоєнних років бригадир-овочівник О. І. Данник розробив наукові норми внесення добрив, режим поливів, терміни висадження розсади та її проривки. Його метод дав змогу одержати високі врожаї городини навіть за несприятливих погодних умов. У 1966 році за плідну дослідницьку роботу О. І. Данника удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1980—1990 роках валове виробництво сільгосппродукції зменшилось. Головна причина — на зрошувальні землі подавалось вдвічі менше води. В умовах півдня України вирощувати сталі врожаї без зрошення неможливо.
У Незалежній Україні З 1991 року змінюється форма власності, послаблюється контроль за використанням земель, що призводить до порушення меж землеустрою та сівозмін. Це стає причиною зниження родючості землі.
На початку 2000 року на базі колгоспу імені Кірова створено приватно-орендний кооператив «Зоря». Головою ради кооперативу залишається двічі Герой Соціалістичної Праці, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого Дмитро Костянтинович Моторний. Основний напрямок діяльності кооперативу: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво олії, борошна та круп'яної продукції.
На території села функціонують: Відділення поштового зв'язку «Укрпошта». Відділення зв'язку ТОВ «Чорнобаївка зв'язок». Чорнобаївська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини. Чорнобаївське сільське відділення поліції.
Для забезпечення потреб населення на території села є заклади громадського харчування (ресторанного господарства), перукарні, пункти з виготовлення та встановлення меблів, металопластикових виробів, майстерня з ремонту взуття, ательє з пошиву та ремонту одягу, підприємства з виготовлення бетонних та металевих виробів, майстерня з ремонту автомобілів, АЗС, СТО, автостоянка, підприємства роздрібної торгівлі.
Водопостачання у селі централізоване та цілодобове. Протяжність водомережі — 47 км. Артезіанських свердловин — 8 (6 працюючих), водонапірних башт — 4 (3 працюючі). Село Чорнобаївка електрифіковано стовідсотково.
З 30 травня 2005 року в селі централізовано здійснюється вивіз сміття .
З 15 квітня 2009 року рішенням сільської ради засновано Чорнобаївську сільську газету «Чорним по білому».
У 2011 році рішенням сільської ради було затверджено символіку територіальної громади села, а саме прапор, герб та гімн.
У 2012 році сільською радою засновано обласний пісенний фестиваль-конкурс «Єднаймо ритми сердець».
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, сталася ракетно-бомбова атака російських військ на аеропорт біля Чорнобаївки, вона пройшла одночасно з атаками по аеродромах в Борисполі, Озерному, Кульбакіному, Чугуєві, Краматорську. 27 лютого російські війська захопили речові склади в Чорнобаївці та переодяглися в українську форму, щоб зайти до Херсона та Миколаєва під виглядом ЗСУ. За допомогою «Байрактара» ЗСУ підірвали колону їхньої техніки біля села.