Альт (альтгорн) — мідний духовий музичний інструмент сімейства саксгорнів, винайдений приблизно у 1840 році Адольфом Саксом. Альт, який за формою нагадує трубу або теноргорн, має конічну латунну трубку завдовжки приблизно два метри. У горна є три клапани, звук утворюється через мундштук у формі чашки.Wieland Ziegenrücker: Allgemeine Musiklehre mit Fragen und Aufgaben zur Selbstkontrolle. Deutscher Verlag für Musik, Leipzig 1977; Taschenbuchausgabe: Wilhelm Goldmann Verlag, und Musikverlag B. Schott’s Söhne, Mainz 1979, ISBN 3-442-33003-3, S. 176. Альтгорн використовується зокрема в духових та маршових оркестрах, де він виконує роль валторни в альтовому та теноровому діапазонах. Через досить тьмяний і невиразний звук сфера застосування альта обмежується духовими оркестрами, де він виконує, як правило, середні голоси.
У більшості випадків альтгорни налаштовують в мі-бемоль, рідше у фа. Його діапазон простягається від A до b1 (ля великої октави — сі-бемоль першої) (нотація: фа-дієз (fis) до c3 у скрипковому ключі). Альтгорн — це транспонуючий інструмент. (Альтгорн в мі-бемоль звучить на велику сексту нижче, ніж пишеться.)
Альтгорни мають перевагу над м'якшими та резонанснішими горнами: вони легші під час маршу, а для гри у складних, швидких або відкритих пасажах загалом сприяються впевненішому виконанню. Крім того, як і всі інші мідні духові інструменти, за винятком валторни, вони призначені для правшів, що полегшує потенційну зміну інструменту.
Сьогодні альтгорни в основному зустрічаються в британських оркестрах. У Німеччині та Австрії на альтгорні зазвичай грають трубачі або валторнисти, оскільки місцева сцена духових оркестрів занадто мала, щоб зосереджуватися виключно на цьому інструменті.
В англомовній літературі для духових оркестрів альтгорн іноді також називають теноровим горном — Tenor Horn — не слід плутати з німецьким теноргорном, який зазвичай налаштовується на кварту нижче в сі-бемоль.
Примітки
Посилання Tenor Horn/Alto Horn FAQ ЧАПИ від Джона Еріксона (John Ericson)