Жóрж Морíс Палéолог (; *13 січня 1859, Париж — †21 листопада 1944, Париж) — французький політик, дипломат, письменник.
Життєпис Жорж Моріс Палеолог народився в Парижі, куди його батько революціонер і румунський підданий Олександру Палеологу, емігрував з історичної області ВалахіїNom donné aux Grecs habitant le quartier du Phanar à Constantinople, після невдалого замаху на принца Георге Бібеску під час революції 1848 року. Олександру був одним з трьох незаконнонароджених дітей Елізабет Векереску з однієї з найзнатніших дворянських сімей. Пізніше Зої, мати Елізабет, визнала всіх трьох незаконнонароджених синів своєї дочки — своїх онуків, давши їм дошлюбне прізвище матері. Румунське прізвище Палеологу у Франції трансформувалося в Палеолог.
Дипломатична кар'єра З 1880 року працював в МЗС Франції після отримання університетського ступеня з правознавства. У 1893-1907 роках працював у центральному апараті МЗС Франції. У 1907-1909 роках — дипломатичний агент і генеральний консул Франції в Болгарії. У 1909-1910 роках — повноважний міністр Франції в СофіїДипломатически представители на Франция в България. Послідовно обіймав посади секретаря посольств Франції в Танжері у французькому Марокко, Пекіні та Римі. У 1912-1914 роках працював у центральному апараті МЗС Франції, був директором політичного департаменту МЗС. З січня 1914 року і до липня 1917 року був Послом третьої Французької республіки в Російській імперії. Сприяв залученню Росії у Першу світову війну, під час якої, відстоюючи інтереси Франції, намагався чинити тиск на російський уряд з метою активнішої участі військ Російської імперії в військових діях. Придбав широкі знайомства в аристократичних, урядових і громадських колах Петрограда. 3 травня 1917 Палеолог виїхав до Франції і продовжив роботу в центральному апараті МЗС Франції. У 1917-1918 роках грав активну роль у підготовці французької військової інтервенції в Радянську Росію. У 1921 році вийшов у відставку з МЗС Франції. У 1920—1921 роках був Генеральним секретарем МЗС Франції. Як Посол Франції та Генеральний секретар Міністерства закордонних справ 10 серпня 1920 року в Севрі брав участь у підписанні Мирного договору між головними союзними державами (Британська імперія, Франція, Італія, Японія), союзними державами (Вірменія, Бельгія, Греція, Геджас, Польща, Португалія, Румунія, Сербо-хорвато-словенське держава, Чехословаччина) і ТуреччиноюМИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ СОЮЗНИМИ ДЕРЖАВАМИ І ТУРЕЧЧИНОЮ, ПІДПИСАНИЙ В СЕВРІ 10-ГО СЕРПНЯ 1920 РОКУ Г. Жоржа Моріса Палеолога, Посла Франції, Генерального Секретаря Міністерства Закордонних справ.
Літературна діяльність У відставці продовжив успішно займатися активною літературною діяльністю, яку розпочав ще в 1887 році.
Публікації Китайське мистецтво / L'Art chinois (1887) Люк де Клап'є де Вовенарг / Vauvenargues (1890) Альфред де Віньї / Alfred de Vigny (1891) Профілі жінок / Profils de femmesProfils de femmes (1895) Волосяниця / Le Cilice (1901) Rome, notes d'histoire et d'art (1902) Кнут / La Cravache (1904) Справа честі / Le Point d'honneur (1907) Данте. Його час, його твори, його геній / Dante, essai sur son caractère et son génie (1909) Царська Росія під час світової війни / La Russie des tsars pendant la Grande Guerre (1921—1923) Le Roman tragique de l'empereur Alexandre II (1923) Les Entretiens de l'impératrice Eugénie (1928) Олександра Федорівна — імператриця Росії / Alexandra Feodorowna, impératrice de Russie (1932) Un prélude à l'invasion de la Belgique. Le Plan Schlieffen, 1904 (1932) Guillaume II et Nicolas II (1935) Alexandre Ier, un tsar énigmatique (1937) Les Précurseurs de Lénine (1938) Élisabeth, impératrice d'Autriche. L'hérédité sinistre des Wittelsbach (1939) L'Écroulement du tsarisme (1939) Aux portes du jugement dernier. Élisabeth-Féodorowna, grande-duchesse de Russie (1940) Au quai d'Orsay à la veille de la tourmente. Journal, 1913—1914 (1947) Journal de l'affaire Dreyfus, 1894—1899, l'affaire Dreyfus et le Quai d'Orsay (1955) Le crépuscule des tsars, Mercure de France 2007, Journal de Maurice Paléologue lorsqu'il était ambassadeur de France en Russie de 1914 à 1917. Introduction de Nicolas Mietton, dont certains éléments sont repris ci-dessus.
Почесні звання та нагороди Після двох невдалих спроб у 1923 і 1924 роках, Жорж Моріс Палеолог був обраний до 1928 довічним членом Французької академії. З 1928 року до смерті в 1944 році займав крісло № 19, в якому його попередником був Шарль Жонар, а наступником — Шарль де Шамбр. Великий офіцер ордена Почесного легіону
Постать у літературі Валентин Пікуль, «Нечиста сила» — персонаж
Бібліографія Ferro Marc. The Russian Revolution of February 1917. Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1972. P. 213—214. Neagu Djuvara, Între Orient şi Occident. Ţările române la începutul epocii moderne, Humanitas publishing house, Bucharest, 1995. P. 131—132
Примітки
Література П. М. Ігнатьєв. Палеолог Жорж Моріс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання Біографія Палеолога зі Словника «Політичні діячі Росії. 1917» К. А. Залеського (рос.) на сайті Хронос. Сайт Французької академії (фр.) Біографія Палеолога на сайті Французької академії (фр.) М. Палеолог «Щоденник посла» (рос.)