184 гвардійський Полтавсько-Берлінський ордена Леніна Червонопрапорний важкий бомбардувальний авіаційний полк  — військове формування ВПС СРСР та України.

Дата заснування — 15 липня 1938 року. З 1946 року постійно базувався на військовому аеродромі біля міста Прилуки що на Чернігівщині. Був елітним, одним з найдосвідченіших та найбоєздатніших авіаційних полків у Дальній авіації Радянського Союзу, саме цей полк був основною базою найновіших стратегічних авіаційних комплексів СРСР — Ту-160. Після успішного освоєння літака Ту-160, полк планувалося зробити основною базою для впровадження та остаточного стройового відпрацювання всіх наступних типів літаків Дальньої авіації СРСР. Розформований у листопаді 2000 року.

Історія Бойовий шлях авіаполк розпочав у Курську 15 липня 1938 року як 51-й швидкісний бомбардувальний авіаполк у складі 6 ескадрилей. На честь формування полку наркомом оборони встановлена дата святкування — 22 липня. З тієї пори полк 9 разів переозброювався на нові типи літаків — від тогочасних літаків типу СБ, ДБ-3, ЕР-2, ДБ-3Ф, з 1946 року Іл-4, Ту-4, з 1955 року — Ту-16, з 1984 року — Ту-22М3, з 23 квітня 1987 року — Ту-160.

Після формування частина увійшла до складу 30 авіабригади ІІ армії особливого призначення, а вже 7 листопада 1938 року найкращі полку брали участь у повітряному параді над Москвою, за що отримали від наркома відмінну оцінку.

11 березня 1939 року 12 екіпажів підняли по тривозі і направили в місто Архангельськ для участі у радянському нападі на Фінляндію.51-й дальнебомбардировочный авиационный полк. - Авиаторы второй мировой. Перше бойове хрещення полку відбулося наприкінці 1939 року, авіатори на літаках СБ брали участь у прориві лінії Маннергейма.

Навесні 1940 (за іншими даними 1939) року полк став називатись не швидкісний, а дальньобомбардувальний: на заміну СБ на озброєння почали поступати бомбардувальники ДБ-3. До серпня 1940 року полк знаходився в районі постійного базування на аеродромі під Курськом.

Німецько-радянська війна На початок німецько-радянської війни в частині нараховувалось 62 екіпажі, з яких 21 міг вести бойову роботу вночі, і 58 літаків. 26 червня 1941 року був здійснений перший бойовий виліт у складі 36 літаків на бомбардування танкових колон супротивника. Без ефективного прикриття винищувачів полк зазнав величезних втрат — на базу повернулися лише 8 екіпажів. (За іншими даними, вже в перший день війни 22 червня 1941 року першим бойовим вильотом полку стало бомбардування військових об'єктів Любліна.) За перші 10 днів війни 51-й авіаполк виконав 138 бойових вильотів, у яких втратив 40 літаків і 128 авіаторів.

Восени 1941 року 51 дбап брав участь в боях на Московському напрямку. Екіпажі вилітали на бомбування ешелонів з військами супротивника на ділянках Вязьма-Смоленськ і Смоленськ-Вітебськ.

6 березня 1942 року у зв'язку з організацією Авіації дальньої дії полк укомплектували за штатом воєнного часу новими Іл-4. А 25 березня 1942 рокуПеречень № 12 авиационных полков военно-воздушных сил Красной Армии, входивших в состав действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.. - Приложение к директиве Генерального штаба от 18 января 1960 г. № 170023. наказом НКО № 0056 номер з 51-го змінений на 749-й авіаційний полк дальньої дії. На озброєнні мав літаки ДБ-3Ф (Іл-4). Увійшов до складу 24-ї авіаційної дивізії дальньої дії.

Під час оборони Москви полк здійснив 400 бойових вильотів, скинуто 300 тонн бомб, 164 авіатори удостоєні медалі «За оборону Москви». У ті дні полк базувався на аеродромах міст Сєща, Судимир, Єлець.

Влітку 1942 року полк брав участь у рейді на столицю Німеччини, на військово-промислові об'єкти Берліна, Кенігсберга, Данцига і Штеттіна.

26 березня 1943 за участь у Сталінградській битві полку присвоїли звання «Гвардійський». Наказом НКО СРСР № 137 від 26 березня 1943 року 749-й бомбардувальний авіаційний полк дальньої дії перетворений на 9-й гвардійський апдд. (За іншими даними найменування 9 гвардійський авіаційний полк отримав Директивою Генерального штабу № Орг/10/315706 від 26 грудня 1944 року.) З квітня 1943 полк бомбував глибокий тил ворога, зокрема — Кенігсберг.

13 травня 1943 року директивою начальника штабу авіації дальньої дії № 701835 зі складу полку був розгорнутий ще один полк — 21 гвардійський авіаційний полк дальньої дії.

15 серпня 1943 з аеродрому Платоновка полк перебазувався в Україну, в місто Чугуїв. Наказом № 0137 за дієву участь у звільненні Полтави полку присвоєне почесне найменування «Полтавський».

Полк брав участь у битвах за Кавказ, Кубань, на Курській дузі, за звільнення України. Звільняючи Україну авіатори полку здійснили 250 вильотів, скинули 236 тонн бомб.

Навесні 1944 року 9 гвардійський авіаполк бомбував плавзасоби і військові об'єкти супротивника у Севастополі, Галаці, Констанці. 24 травня 1944 року полк нагороджений орденом Червоного прапора.

У квітні 1945 року полк перебазувався на аеродром Лабуне під польським містом Замосць, звідки взяв участь в берлінській операції, зокрема — у генеральному наступі при форсуванні ріки Одер де завдали перші бомбові удари по Берліну, за що полку наказом ВГК № 0111 від 11 червня 1945 року присвоєне почесне найменування «Берлінський».184-й тяжелый бомбардировочный авиационный полк.  — Авиация и космонавтика 2004 10.

28 квітня 1945 року відбувся останній бойовий виліт — бомбили порт Свінемюнде.

За всю війну екіпажі полку виконали 8540 бойових вильотів, скинули 8883950 кг бомб, налітали 32484 години, полк 37 разів змінював місце своєї дислокації. З завдань не повернулося 360 осіб, фактично — триразовий склад частини. 19 авіаторів нагороджені орденом Леніна, 152 воїнам вручено орден Червоного Прапора. Звання Героя Радянського Союзу безпосередньо в період служби в полку отримали 13 льотчиків і штурманів: О. К. Алгазін, , , О. К. Кувшинов, І. Т. Литвин, В. О. Маслов, В. Т. Мітрошин, О. І. Рєпін, М. Ф. Тєсаков, , , О. Г. Южилін, П. А. Юрченко.

Післявоєнний час 15 грудня 1945 року директивою Генерального штабу полк був перейменований в 184 гвардійський Полтавсько-Берлінський Червонопрапорний бомбардувальний авіаційний полк.

У квітні 1946 командиру полку М. А. Косихіну запропонували вибрати місце постійної дислокації своєї частини. Він зупинив свій вибір на Прилуках. У травні полк перелетів з Польщі до Прилук. Льотний склад поселили у 5 кілометрах на території колишньої військової частини. Там же розташувався і штаб полку.

Іл-4 перебували на озброєнні до кінця 1948 року. А на початку 1949 року у Прилуки передали B-25 Mitchell, які були навчальними для льотчиків і штурманів, які перенавчались на Ту-4, перші з яких прибули у Прилуки на початку 1950 року. З новою технікою полк став важкобомбардувальним. Ту-4 вже був носієм ядерних бомб, але перебував на озброєнні частини всього 5 років. У 1955 році полк пройшов переозброєння на реактивні Ту-16, ці літаки були на озброєнні полку найдовше — 33 роки.

Після цього були Ту-22М3, Ту-160, Ту-134УБЛ.Газета «Правда Прилуччини» від 22 липня 1998 року, передова стаття «Примножуючи традиції. До 60-річчя 184-го Гвардійського важкого бомбардувального авіаційного Полтавсько-Берлінського ордена Леніна Червонопрапорного полку». Автор — В. Біленко, підполковник.

Ту-16

У 1955 році на озброєння полку стали надходити Ту-16 — перші радянські дальні реактивні бомбардувальники зі стріловидним крилом.

Під час подій Карибської кризи у жовтні 1962 року, полк був переведений на казармове положення. Це був єдиний випадок в історії дальньої авіації, коли зі сховищ було піднято ядерні заряди.Герой Советского Союза Василий Решетников положил конец наземным атомным испытаниям. - Інтернет-газета «От заката до рассвета». Згадує Анатолій Васильович Кашкін, в ті часи сержант, командир вогневих установок літака Ту-16 (основний екіпаж літака з бортовим № 12):«Положение было очень непростое. Мы ночевали прямо на аэродроме, на чехлах под крыльями своих, заряженных на всю катушку, самолётов — ждали зелёной ракеты с КДП. Все были на нервах, хотя друг другу виду и не подавали, даже подшучивали между собой: „Смотри-смотри, вон выходит,.. сейчас будет зелёная!“ Но мы же все прекрасно понимали — если полетим по своим целям, так это будет полёт только туда,.. в одну сторону. А что может быть тогда здесь — вот что больше всего в голове крутилось! Даже подумать было страшно… Хорошо что тогда мы никуда не полетели!»

З квітня 1963 року полк приступив до переозброєння на ракетоносці Ту-16КСР і до відпрацювання бойового застосування ракет КСР-2 та .Дальняя авиация. Первые 90 лет. Издательство: Полигон-пресс. ISBN 5-98734-001-2; 2005 г. стор. 221

У 1965 році полк став ракетоносним. Перший практичний пуск у 1965 році виконав екіпаж гвардії підполковника Лисакова, штурман Херсонський. На озброєнні Ту-16 пробули до 1988 року.

У 1967 році під час Шестиденної війни літаки 184 Гв. ВБАП були підготовлені до бойового застосування по території Ізраїлю, проте активної участі не брали. Генерал-полковник у відставці Василь Васильович Решетніков так сказав про ті події:«Летом 67-го я командовал корпусом дальних бомбардировщиков на Украине. Из Генштаба поступил приказ, чтобы три эскадрильи Ту-16 (около 30 машин) мы перекрасили в цвета египетских ВВС. На секретных рабочих картах по приказу из ГШ были нанесены „объекты на поле боя“ — территория была израильской. Ни о какой Димоне как ядерном центре я не знал. Я тогда и слова такого не слышал. Для меня главным было — назначенные самолетам цели. Хорошо помню, что особое наше внимание командование обратило на объекты, прикрытые „ХОКами“ — американскими системами ПВО. Первые два Ту-16 были вооружены 20 ФАБами каждый. ФАБ — это фугасная авиационная бомба. Бомбы были разные — по 200 и по 500 кг. Никакого ядерного оружия у нас не было. Пара снаряженных и перекрашенных Ту-16 с аэродрома базирования (Прилуки) перелетела на Северный Кавказ для изготовки. И поближе к заданному району. И что тут началось! Все западные радиостанции завопили: „Советский Союз готовится бомбить Израиль!“ Мы поняли, что иностранная разведка нашу готовящуюся операцию разоблачила. Американская и израильская разведки в Союзе зря хлеб не ели… А вскоре поступил приказ вернуть бомбардировщики домой. Что и было сделано. На том наше участие в шестидневной войне и закончилось».40 лет назад СССР хотел бомбить Израиль  — Комсомольская правда.

У 1973 році на аеродромі полку для керівництва дальньої авіації парою новітніх Ту-22М2 був здійснений показ-імітація удару по аеродрому із надмалих висот — 50-60 м. Завдання було успішно виконане.Дальняя авиация. Первые 90 лет. Издательство: Полигон-пресс. ISBN 5-98734-001-2; 2005 г. стор. 238

На початку 80-х років навпроти гарнізонного Будинку офіцерів був побудований музей полку, основою експозиції якого стали матеріали зі стендів про героїчний шлях полку, які до створення музею розміщувались у холі гарнізонного Будинку офіцерів. Перед головною стіною музею у 1988 році до 50-ліття полку були встановлені бронзові погруддя всіх 13 Героїв Радянського Союзу, а поряд на вічній стоянці встановлений літак Ту-16П.

Планувалося переозброєння полку на найновіші на той час бомбардувальники Ту-160, і тому для напрацювання досвіду польотів на важких бомбардувальниках зі змінною геометрією крила вже з червня 1984 року на заміну Ту-16 полк став отримувати на озброєння літаки Ту-22М3. До 1986 року полк був повністю ними укомплектований.

Ту-160 До переозброєння на Ту-160 полк, особливо його інженерна складова, став готуватись за два роки до їх прибуття на аеродром.

Перші серійні машини поступили в полк 25 квітня 1987 рокуТанец «Белого лебедя»  — газета «Красная звезда», 21 квітня 2000 року. Через три тижні, у травні, серійні польоти вже йшли повним ходом. А вже 1 серпня 1987 року відбувся перший виліт Ту-160 на імітацію бойового застосування.Дальняя авиация. Первые 90 лет. Издательство: Полигон-пресс. ISBN 5-98734-001-2; 2005 г. стор. 193