Челябінськ

Челя́бінськ () — місто в Росії, адміністративний центр Челябінської області. Важливий транспортний вузол та індустріальний центр. Населення — 1 млн 177 тис. мешканців (2024). З містом Челябінськом пов'язано багато унікальних пам'яток і знаменитих імен

Челябінськ був заснований в 1737 р., статус міста отримав в 1787 р.

Історія Місто Челябінськ було засноване 13 вересня 1736 року як Челябінська фортеця на місці урочища Селябе (). 13 вересня полковник О. І. Тевкелев (Тевкелев Кутлу-Мухаммед) писав: «в урочищі Челябі від Міяської фортеці в тридцяти верстах заклав місто». Причиною будівництва Челябінської фортеці були напади башкортів на російські обози з продовольством, що прямували з Теченської слободи в Оренбурзьку та Верхньояїцьку фортеці. Указом імператриці Катерини II від 23.12.1781 (3.1.1782) Челябінський повіт передано до складу Уфимського намісництва. Уральській області. З 1934 року місто адміністративний центр Челябінської області.

Падіння метеорита 15 лютого 2013 року приблизно о 09:35 (за місцевим часом), на відстані приблизно 270 км від поверхні Землі, над Челябінськом пролетів метеорит На 18 годину 15 лютого, за даними управління охорони здоров'я Челябінська, у лікувальні заклади міста звернулись за медичною допомогою 758 людей, з них 159 дітей. Ця подія була дуже резонансною, та масово поширеною через інтернет у перші ж кілька годин.

Вулиці та площі

У радянську епоху перейменування вулиць Челябінська відбувалося постійно. Перше з них зазначено 1 травня 1920. Тоді виконком міської Ради перейменував ряд центральних вулиць і площ Челябінська на честь полеглих героїв Громадянської війни, борців за свободу і нових революційних символів, видавши постанову: "Доручити горкоммунальному господарству подбати про виготовлення в терміновому порядку вивісок на кути вулиць та номерів для будинків і по виготовленні їх видати наказ, що вулиці перейменовуються ". Надалі нові назви також змінювалися. Нижче наводяться сучасні та дореволюційні назви вулиць.

Площі: Соборна площа — нині площа Ярославського. Розташована в Центральному районі. Утворена вулицями Сибірської (нині Праці), Великий (нині Цвиллинга), Уфімської (нині Кірова). Носить ім'я Є. М. Ярославського (1878—1943) — радянського партійного і державного діяча. Соборна площа — одна з перших площ міста. Утворилася після перенесення Челябінської фортеці, що розташовувалася біля Хрісторождественская собору. В радянську епоху (30-ті рр.) Собор був підірваний, а площа перейменована. Південна площа — нині головна площа Челябінська — площа Революції. Казармена площа названа унаслідок розташовувалися тут Білих казарм. Казармена площа перейменована 20 лютого 1920 за рішенням Челябінського Ради в Площа полеглих революціонерів, на честь революціонерів, зарубаних козаками 3 червня 1918 біля моста через р. Ігуменку. Олександрівська площа названа — в 1881 в пам'ять про убитому імператорі Олександрі II. В 1911 на площі побудована церква в ім'я Святого Олександра Невського. Сучасна назва Алое поле площа отримала 1 травня 1920.

Вулиці: Леніна проспект — зараз це центральна вулиця Челябінська. Раніше пр. Леніна називався вулицею Спартака, яка складалася з Південного Бульвару і частини вулиці Сербської. Уфімська — це одна з перших міських вулиць, торговий центр старого Челябінська. Нині - вулиця Кірова. Оренбурзька — нині вулиця Васенка. Азіатська — нині вулиця Єлькина. Семенівська-Знаменська — нині вулиця Працівниць. Садово-Болотяна — нині вулиця Червона. Велика — нині вулиця Цвіллінга. Микільська — нині вулиця Радянська. Сучасна вулиця Свободи утворилася з двох вулиць Ключевської і ахматівської. Чорногорська — нині вулиця Соні Кривий. Комуни вулиця утворилася з двох вулиць Скобелевскої і Степової. Карла Маркса вулиця утворилася з двох вулиць Михайлівської та Ісецької. Праці вулиця утворилася з двох вулиць Іванівської та Сибірської. Червоноармійська вулиця утворилася з двох вулиць Солдатської та Іллінської. Свердлівський проспект — одна з головних дорожніх артерій, що, проходячи через все місто від в'їзду з боку Єкатеринбурга, переходить потім у вулицю Блюхера і далі — в Уфимський тракт. До кінця нульових років — чи не єдина дорожня артерія, яка з'єднувала один з промислових центрів (ЧМК) з центром міста. Також, на ній знаходяться деякі великі підприємства і один з комерційних центрів Челябінська.

Адміністративний устрій

Муніципальний уряд Вищою посадовою особою є міський голова, посаду займає Станіслав Мошаро з 4 червня 2010 року. Главу міста вибирає міська Дума з 2010 року. У травні 2010 року були внесені зміни до статуту міста, що скасовують вибори мера. Крім скасування виборів мера, був введено посаду сіті-мененджера, посаду якого займає Давидов Сергій Вікторович з 2010 року.

Адміністративний поділ

Челябінськ територіально розділений на 7 районів: Калінінський Курчатівський Ленінський Металургійний Радянський Тракторозаводський Центральний

У межах міста знаходяться селища: Бабушкіна, Градський копальня, Дмитра Донського, Каштак, Меблевий, ім. Маяковського, Міасскій, Новосінеглазовскій, Первоозерний, Першин, Плановий, Смолинський, Соснівка, Сухомесово, Урицького, Федорівка, Чурилова, Шершні, Локомотивний, Баландине та інші.

Офіційні символи Перший герб Челябінська було затверджено 8 червня 1782 дійсним статським радником Волковим. У той час Челябінськ належав до Уфімського намісництва, через це у верхній частині герба було вміщено зображення біжучої куниці — основний елемент Уфимського герба, а в нижній частині — зображення нав'юченого верблюда. Він символізує торгове значення міста. В 1796 Уфімське намісництво перетвориться в Оренбурзьку губернію у верхній частині герба замість біжучої куниці з'явився герб Оренбурга, але герб не був затверджений. В 1872 при виготовленні знака члена міської управи він був зображений у версії 1782. У радянський час історичний герб був скасований. 13 вересня 1994 на основі історичного герба міста та герба Ісетської провінції було створено новий проект, але його реєстрація в державній герольдії при президенті РФ (у 1997—1998) не пройшла через безліч істотних недоліків. 12 вересня 2000 доопрацьований варіант затверджений і переданий на державну реєстрацію. 2 липня 2001 герб Челябінська внесений до державного геральдичного регістру РФ під № 688.

Герб радянського періоду. Герб (1994). Нинішній герб.

Населення Населення Челябінська за даними перепису Російської імперії 1897 становило всього 20 тис. чол. До 1926 року чисельність населення потроїлася і склало 59 тис. чол. У повоєнні роки, коли населення евакуювали на Урал і Сибір, після індустріалізації 1930-х і будівництві найбільших підприємств металургії та машинобудування, а також хімічної та інших галузях, які забезпечували постачання бойової техніки у воєнні роки, а також сільськогосподарської техніки, населення збільшилося більш ніж в 10 разів і склало вже до 1959 року 689 тис. чол. Бурхливий розвиток Челябінська у повоєнні роки дало країні ще один мегаполіс: 13 жовтня 1976 народився мільйонний житель міста. Сьогодні, за останнім переписом 2010 року, Челябінськ займає 9 місце в списку міст Росії за чисельністю населення — 1 130 132 чоловік. Народ Національний склад за всеросійським переписом 2010 року Росіяни 936 457 (86,53 %) Татари 54 400 (5,03 %) Башкири 33 716 (3,11 %) Українці 15 638 (1,44 %) Німці 7 096 (0,65 %) Білоруси 3 999 (0,37 %) Вірмени 3 666 (0,34 %) Мордва 3 097 (0,29 %) Таджики 2 966 (0,27 %) Казахи 2 866 (0,26 %) Інші національності 18 368 (1,70 %)

Суспільство

Наука та освіта

Наприкінці 1920-х років першим п'ятирічним планом розвитку народного господарства (1928–1933) було дано початок індустріалізації, колективізації сільського господарства і культурної революції як «триєдиної задачі по корінній перебудові суспільства». У зв'язку з цим різко зросла потреба у фахівцях з вищою освітою. Тим не менш, країна залишалася аграрною, тому найбільша і різка потреба була в інженерах в галузі сільського господарства. У травні 1930 в Челябінську було організовано перший вищий навчальний заклад — Уральський інститут індустріального землеробства (нині ЧГАА). Пізніше, зі зростанням грамотності населення, виникає необхідність в педагогічних працівниках і в 1934 році в місті відкривається ще один ВНЗ — педагогічний інститут.

У зв'язку з потребою Південного Уралу в інженерних кадрах під час німецько-радянської війни в 1943 в місті відкривається Челябінський механіко-машинобудівний інститут (ЧММІ, нині ЮУрГУ). C цього часу Челябінськ стає регіональним центром розвитку науки і кузнею технічних кадрів для всього Уралу. У 1944 році починає свою роботу Челябінський медичний інститут (на даний час — Челябінська державна медична академія), заснований на базі Київського медичного інституту, евакуйованого на Південний Урал в роки німецько-радянської війни. В 1976 в місті відкрився перший ВНЗ зі статусом університету — Челябінський державний університет.

У місті зараз функціонує всього один військовий внз — Челябінське вище військове авіаційне училище штурманів (військовий інститут) — філія Військового навчально-наукового центру Військово-повітряних сил «Військово-повітряна академія імені професора М. Є. Жуковського і Ю. А. Гагаріна». Військових фахівців — офіцерів запасу з громадянською освітою — готують і на факультеті військового навчання ЮУрГУ. Челябінське вище військове автомобільне командно-інженерне училище (військовий інститут) було ліквідовано з 1 жовтня 2010 року, Челябінське вище військове командне училище (військовий інститут), раніше — Челябінське танкове училище, також ліквідовано 31 грудня 2007. У 2011 році припинив свою діяльність як вищий навчальний заклад і Челябінський юридичний інститут МВС Росії, нині це Челябінський комплекс безперервної професійної освіти МВС Росії. ЧВВАКУШ розформований з грудня 2011 в даний час на аеродромі Шагол дислокується дві авіабази, навчальний полк-філія Краснодарського училища льотчиків, він готує курсантів 5-го курсу штурманів, і бомбардувальний полк СУ-24, виведений з Читинської області.

У місті також налічується більше 150 шкіл, 50 середньо-спеціальних закладів, 300 дитячих садків, 18 інтернатних установ.

Медицина і охорона здоров'я У місті знаходиться обласна і дев'ять міських клінічних лікарень, безліч відомчих і районних поліклінік.

Станом на 2008 рік у Челябінську працює 56 лікувально-профілактичних закладів, у тому числі 48 муніципальних. У сфері охорони здоров'я у 2008 р. працювало 13 099 осіб (2007 р. — 12463 людини), у тому числі 4523 лікаря і 8576 середніх медичних працівників. Також у місті знаходиться велика кількість приватних вузькоспрямованих і широкопрофільних медичних центрів, широко розвинена аптечна мережа. За неофіційними даними в місті в даний час працює близько 100 поліклінік, більше 200 аптек.

На початок 2010 року в місті працює близько 90 приватних клінік, половина з яких — стоматологічні. Серед найбільших приватних клінік Челябінська: «ЕН КЛИНИК» «ДНК Клініка», «Лотос», «Клініка репродуктивної медицини», «Парацельс», Familia, «Перлина», «Панацея», «Вісва», «Близнюки».

У місті знаходяться і установи регіонального та федерального масштабів: з 1978 року в місті функціонує обласний опіковий центр, побудований регіональний кардіоцентр, на базі Челябінська обласної онкологічної клініки відкрито єдиний в Росії за Уралом Центр позитронної емісійної томографії.

Релігія

Челябінськ історично розвивався як центр змішання безлічі культур: перш за все культури корінних жителів регіону — башкир, татар і росіян. У Челябінську діє ряд православних храмів і мечетей, католицький храм, кілька протестантських церков, синагога. Завершено будівництво Свято-Георгіївського храму на вулиці Жукова, ведеться будівництво храму на честь святого Сергія Радонезького на Північно-Заході міста і мечеті в Металургійному районі.

Православні храми: Свято-Симеоновской кафедральний собор Храм Святої Трійці Храм ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» Храм святителя Василя Великого Храм на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість»