«Град прире́чений» () — роман Аркадія і Бориса Стругацьких 1972-го року, опублікований у 1988–1989 роках.
«Град прире́чений» є одним з найбільш філософських творів авторів. У ньому йдеться про життя групи людей, які опинилися в Місті, де триває загадковий Експеримент. Ні суті, ні призначення Експерименту мешканці Міста не знають, але повинні справлятися з різноманітними подіями в Місті та намагаються знайти там своє місце.
Історія створення
Автори використали назву твору з однойменної картини Миколи Реріха. За їхніми словами, ця картина вразила їх «своєю похмурою красою та відчуттям безнадійності, що виходили з неї».
Ідея «Граду» виникла у 1967 р. під час роботи над «Казкою про Трійку». Як зазначає Борис Стругацький, «вже важко встановити, яким був первинний задум, і він швидше за все був дуже несхожий на остаточну версію». Робочі назви роману — «Новий Апокаліпсис» та «Мій брат і я» (що свідчить про первинну автобіографічність задуманого твору). Роман був написаний у шість заходів протягом двох з чвертю років. Офіційна дата його завершення — 27 травня 1972 року. Проте, публікація тексту була здійснена пізніше, що пов'язано з його політизованістю. Вперше розділи з роману публікує журнал «Радуга» — з січня по квітень 1987 року. Потім роман публікується в журналі «Нева» — у вересні-жовтні 1988 р. і в лютому-березні 1989 р. У 1989 р. роман виходить окремим виданням.
За словами Б. Стругацького, завданням роману було показати, як «під тиском життєвих обставин кардинально змінюється світогляд молодої людини: вона переходить з позиції затятого фанатика в стан людини, яка ніби витає у безповітряному ідеологічному просторі без будь-якої опори під ногами». Дійові особи
Андрій Воронін Країна «вилучення»: Союз Радянських Соціалістичних Республік (Ленінград).
Рік «вилучення»: 1951. Вказано в роздумах після суперечки з товаришем Дональдом.
Професія до «вилучення»: астроном.
Майже вся оповідна лінія будується навколо Андрія Вороніна. Це людина, яка являє собою зразок виховання сталінської епохою та багато що намагається перевести на комуністичну основу, її світогляд постійно витримує випробування новим, незрозумілим оточенням.
Дональд Купер Країна «вилучення»: Сполучені Штати Америки.
Рік «вилучення»: 1967.
Професія до «вилучення»: професор соціології.
Постає перед читачем похмурою людиною, в якій явно відчувається сильний внутрішній перелом. Раніше професор був веселим, товариським, ніколи не сумував. Накопичену розгубленість від перебування в Місті він намагається не показувати, зовні його поведінка показує сильну особистість. Це виявляється і в його манері водіння, і в звичці носити з собою зброю, хоча в Місті це категорично заборонено, зброєю володіють тільки злочинці. Неможливість адаптації приводить його до самогубства.
Йосип (Ізя) Кацман Країна «вилучення»: Союз Радянських Соціалістичних Республік (Ленінград).
Рік «вилучення»: 1968.
Професія до «вилучення»: невідома
Описується, як «скуйовджений, товстий, неохайний і, як завжди, неприємно життєрадісний». Незважаючи на свою гротескність, шумність, неохайність та безперервне іронізування над всім і вся — здається, найрозсудливіша людина у всьому Місті. Проводить самостійні пошуки пояснень того, що відбувається, для цього регулярно йде за околицю, на північ, щоб проводити дослідження, відшукувати записи про минуле. Дуже начитана й інтелектуальна особистість.
Кенсі Убуката Країна «вилучення»: Японія, (Окінава).
Рік «вилучення»: приблизно після капітуляції Японії у війні (згадуються «марш смерті» на Філіппінах і вироки японським військовим).
Професія до «вилучення»: літпрацівник у видавництві «Хаякава». Кенсі Убуката в романі Стругацьких — друга приречена особа після Дональда Купера. «Dura lex sed lex» — ось основний стрижень громадянського самовизначення героя. Непідкупність, дотримання принципів законності зумовлять Кенсі безглузду й невідворотну смерть від кулі рядового чинуші.
Сельма Нагель Країна «вилучення»: Швеція.
Рік «вилучення» не згадується.
Професія до «вилучення»: Повія.
Живучи з Андрієм, Сельма веде себе досить розпусно, Андрія це дратує. Пізніше, вона змінює свої життєві переконання, і стає більш розсудливою жінкою, згодом дружиною пана Радника Президента (Андрія).
Ван Країна «вилучення»: Китай.
Рік «вилучення»: не згадується.
Професія до «вилучення»: швидше за все — видатний політичний діяч, згодом розжалуваний, можливо, навіть втік у Місто від репресій.
Ван символізує людину, яка втомлена від влади і відповідальності, людину, що шукає спокій. «Ван знайшов спокій» — говорить Вороніну Наставник, коли Вану вдається залишитися на своїй улюбленій роботі — посади двірника.
Давидов Юрій Костянтинович Країна «вилучення»: Союз Радянських Соціалістичних Республік, село десь біля Вологди та Череповця.
Рік «вилучення»: 1947.
Професія до «вилучення»: колгоспник, житель села. Під час німецько-радянської війни був танкістом.
Безперечно сильна особистість, загартований пройденою німецько-радянською війною, і споконвічно мужицьким, сільським вихованням, сприймаючи себе, як годувальника «міських дармоїдів». Нічого не боїться, покладаючись на свою силу, вміння дати відсіч. Завдяки своїй щедрості та стильності швидко стає своїм у будь-якій компанії. Прихильник «фермерської вольниці», що є повною протилежністю радянському післявоєнному селу, в якому окрім безвихідності нічого не бачив.
Фрідріх (Фріц) Гейгер Країна «вилучення»: німецька провінція Східна Пруссія, десь під Кенігсбергом.
Рік «вилучення»: очевидно 1945, так як потрапляє в Місто з полону після взяття радянськими військами Кенігсберга (9 квітня).
Професія до «вилучення»: військовий, унтер-офіцер вермахту.
Надзвичайно сильна особистість, однак з виховання і світогляду — «двійник» Андрія. Весь невикористаний потенціал він застосовує на захоплення влади, і, зрештою, стає Президентом Міста.
Отто Фріжа Країна «вилучення»: німецька провінція Східна Пруссія.
Рік «вилучення»: 1945.
Професія до «вилучення»: єфрейтор вермахту.
Ідеальний виконавець, при цьому — слабка особистість, приречена перебувати в тіні лідера. Це не завадило йому зробити кар'єру при правлінні Гейгера.
Чачуа Країна «вилучення»: Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Рік «вилучення»: не згадується.
Професія до «вилучення»: не згадується.
"…величезний, розжирілий кавказець, майже без чола, але зате з гігантським носом … " Автори описують Чачуа як життєрадісного кавказця (імовірно грузина за національністю) якому не чужі всі радощі «кавказької життя» (веселі застілля, вино, шашлики, лезгинка, пишні жінки і подібне). У другій частині Чачуа — слідчий, один з найкращих у відділі, який веде справу «Падаючих Зірок».
Світобудова
Дія відбувається в Місті, розташованому в невідомій місцевості. Його населяють люди, «вуличені» з різних місць Землі XX ст., а також їхні діти. Всі мешканці залучені до тривалого Експерименту, що невідомо коли почався, невідомо скільки триватиме і загалом ні його мета, ні деталі не відомі. Більшість з того того, що відбувається навколо, герої пояснюють фразою: «Експеримент є Експеримент». Проте однією з найпопулярніших тем у розмовах все одно залишається спроба зрозуміти чим є Місто, в якому часі і просторі воно перебуває, і за якими законами розвивається. Так, Ступальський вважає, що Місто — це Пекло, з чим, втім, не згоден Ізя Кацман. Проти цієї версії говорить і наявність на Півночі «острівців раю»: Кришталевого палацу та Павільйону.
У Міста є ряд цікавих властивостей: Воно простягається з півночі на південь, обмежене на заході проваллям, а на сході Жовтою стіною. За південь умовно приймається сторона простору, обернена до Сонця. На півночі, за Містом, розташовані безлюдні руїни, позбавлені води. Цей факт свідчить на користь штучної природи Міста, нормальне життя можливе тільки там, де існують справні комунікації. На півдні — навпаки, висока вологість, там розташовані фермерські господарства та болота. Що знаходиться на південь від фермерських угідь та боліт — невідомо. Сонце в романі вмикають і вимикають, як якийсь велетенський світильник, який поступово збільшує та зменшує яскравість. Всі герої твору потрапляють до Міста з різних країн і різного часу. Одна з умов «переїзду» — потрапляння людини в складну життєву ситуацію, що приводить її в розпач: полон, бідність, розруха в країні, складна політична ситуація, переслідування.
Всі жителі Міста отримують призначення на професію за допомогою розподільчої машини, яка не враховує отриманої спочатку освіти і якостей конкретної людини. Так основні герої в першій частині постають в ролі сміттярів, потім отримують інші, відмінні від колишньої, професії. Хоча більшу частину приросту населення забезпечує прибуття новачків з Землі, в місті вже народилися «кілька десятків тисяч чоловік». У кожного жителя є свій Наставник, роль якого полягає скоріше в допомозі в адаптації до нових умов життя. Наявність Наставника широко відома, але спілкування з ним належить до інтимної сфери. Наставники не розкривають секретів Міста і Експерименту. Ймовірно, Наставник є в якомусь сенсі альтерего свого підопічного. Час від часу в Місті починаються глобальні процеси, що зачіпають все населення. Природа і зміст їх так само незрозумілі. Наприклад, це ерозія будівель або перетворення води на жовч, що трапилися ще до появи в Місті головного героя Андрія Вороніна. У першій частині такою подією стає навала неймовірної кількості злісних, хуліганськи налаштованих павіанів. На півночі, куди герої відправляються в останніх частинах, переважають лякаючі явища — люди з відрізаними язиками, зачинені в своїх квартирах, та громадяни, які померли від голоду, рухомі статуї, та інші дивні речі. Всі жителі Міста говорять однією мовою і вільно розуміють один одного. При цьому кожен впевнений, що розмовляє своєю рідною мовою. За межами Міста зустрічаються незвичайні форми життя. Так, на болотах живуть «краснухи», що в період гону докучають фермерам, а в пустках на півночі мешкають «акулячі вовки».
Книга перша
Частина перша. Сміттяр Події відбуваються впродовж однієї доби. Зранку, затемна, Андрій і Дональд збирають сміттєві баки біля будинку, де працює двірником Ван. Поліціянт Кенсі Убуката приводить із собою новеньку, Сельму Нагель, якій треба отримати ключ від наданої їй квартири. Потім Андрій і Дональд їдуть на околицю Міста, на імпровізоване звалище, влаштоване серед руїн нежитлової частини, де зустрічають Йосипа (Ізю) Кацмана.
В цей час починається нашестя павіанів, люди панікують. Андрій і Дональд повертаються до Міста, втративши сміттєві баки. Андрій зауважує в Дональда пістолет — аде вся зброя заборонена. Перед мерією метушаться чиновники, жителі вимагають пояснень. Потрапивши в мерію, в одному з кабінетів Андрій зустрічає Наставника, переконливого і дещо цинічного молодого чоловіка. Наставник закликає Андрія до дії і відправляє на вулицю. Дональд збирає загін добровольців для боротьби з мавпами. Фріц Гейгер намагається організувати свій загін самооборони, який виявляється непотрібний з настанняям дня: павіани розсілися по дахах і зайнялися своїми мавпячими справами.
Андрій знайомиться з прибулим до Міста для торгівлі фермером Давидовим. Спочатку назріває конфлікт з безпосередньою участю Фріца Гейгера через те, що Давидов збирається застосувати для розгону павіанів кулемет кустарного виробництва. Поступово Андрій відчуває симпатію до фермера та запрошує його до себе в гості. Його також відвідує Сельма, яку Андрій вважає приземленою та дріб'язковою. О сьомій годині вечора починається традиційний збір. Першим у гості приходить Ізя, який миттю зацікавив Сельму. Він також приносить новину про те як буде відбуватися боротьба з мавпами. Наступними з'являються Фріц Гейгер і його «особистий дружок» Отто Фріжа, який вже третій день працює помічником міністра професійної підготовки. Отто поводиться з Фріцем улесливо. Розуміючи, що в будинку немає нічого їстівного, Андрій збирає з друзів гроші і відправляється з Отто в непевну крамницю німця Гофштаттера.