Анато́лій Петро́вич Завгоро́дній (28 грудня 1929, Знаменка — 27 серпня 2009, Миколаїв) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1967 року.

Біографія Народився 28 грудня 1929 року в селі Знаменці (нині Алтайський край, Російська Федерація) в сім'ї тесляра. В 1937 році переїхав до Казахської РСР, де у селі Баканасі Алматинської області закінчив середню школу. В роки німецько-радянської війни працював радистом на військовому аеродроміЗавгородній Анатолій / Soviet mosaics in ukraine — портал монументально-декоративного мистецтва України радянського періоду..

В 1947 році переїхав до Миколаєва, де працював учнем художника в майстерні кінореклами при обласному управлінні культури. Упродовж 1950—1953 років проходив військову службу в Збройних Силах СРСР. Член КПРС з 1953 року. У 1953—1954 роках навчався у Миколаївському будинку народної творчості. З 1954 року працював в майстернях художнього фонду УРСР, вступив до Миколаївського товариства художників. У 1970 році виступив одним із засновників створення Миколаївської обласної організації Спілки художників України.

Мешкав у Миколаєві в будинку на вулиці Нікольській, № 49, квартира № 10. Помер 27 серпня 2009 року у Миколаєві, де і похований.

Творчість Працював у галузях станкового живопису і графіки (створював натюрморти, пейзажі, портрети), монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

«На розвантаження» (1956); «Бейкуш. Осінь» (1957); «Бейкуш. Шторм» (1959); «Рибалка. Дядько Марко» (1959); «Перед путиною» (1959—1961, етюд; Миколаївський художній музей); «Рибаківка» (1960, Миколаївський художній музей); «Скіфський край» (1960); «Рибалки» (1960); «Перед ловом» (1961); «Китобаза „Радянська Україна“ будується» (1963); «Герой Соціалістичної Праці трактористка Надія Стоян» (1967); «Нульовий стапель» (1985); «Дощ у Венеції» (1985); «Крейсер „Київ“ у нейтральних водах» (1986); «Біля острова Березань» (1999); «Блакитна Венеція» (1999); «Старий Миколаїв» (1999); «Встань і йди» (1999); «Рибаківка. Чекають рибалок» (2001). серії «Миколаїв — колиска Чорноморського флоту» (1959—1976); «Миколаїв — місто корабелів» (гуаш, 1964—1965); «По Криму» (1965—1987); «Чорноморський суднобудівний» (1968—1977); «Миколаїв — корабельний край» (гуаш, 1966—1971); «У рибалок Бузького лиману» (1971—1988); «Біля рідних берегів» (темпера, пастель, гуаш, 1973—1977); «По містах-героях» (1974—1978); «Азовсталь» (1976); «По Угорщині» (1980—1987); «Королівський замок» (1981—1983); «Ґранд-канал» (1984—1986); «По Італії» (1984—1987); «Зустріч в океані» (1988); «Витівки Воланда» (1989, за мотивами роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»); «Недобра квартира» (1990, за мотивами роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»); «По Венеції» (1990). </div> монументальні роботи стела-монумент «Десант Костянтина Ольшанського» у сквері 68-ми моряків десантників в Миколаєві (1965); вітражі у Миколаївському палаці урочистих подій (1965—1968).

Учасник обласних, республіканських і міжнародних виставок з 1956 року. У 1968 році його роботи експонувалися у Чехословаччині. Персональні виставки відбулися у Миколаєві у 1963, 1968, 1983 роках, Новоросійську, Керчі, Севастополі, Одесі у 1974 році, Очакові у 1989 році, Києві у 1991, 2004 роках.

Крім згаданого музею, роботи художника зберігаються у Миколаївському музеї суднобудування і флоту, Очаківському музеї мариністичного живопису, інших музеях України та багатьох музеях колишнього Радянського Союзу, в картинних галереях і приватних зібраннях багатьох країн Азії, Америки, Європи.

Відзнаки Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»; Орден «Знак Пошани» (1971); Заслужений художник УРСР (1977); Миколаївська обласна премія імені Миколи Аркаса (1994); «Городянин року Миколаєва» у номінації «Мистецтво» (2004); Почесний знак Міністерства культури і мистецтв; Почесна грамота Кабінету Міністрів України. 2009 року потрапив до проєкту Указу Президента України про присвоєння звання «Народний художник України», але до нагородження не дожив.

Вшанування

5 жовтня 2012 року на будинку по вулиці Нікольскій № 49/1, де жив художник, відкрито меморіальну дошку (автор — скульптор Іван Булавицький).

Примітки

Література Завгородній Анатоль Петрович // ; Завгородній Анатолій Петрович // ;