Гри́жа Гі́лмора, або спорти́вна гри́жа — патологічне ураження пахвини, притаманне спортсменамAhumada LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. «Athletic pubalgia: definition and surgical treatment». Ann Plast Surg 2005;55(4):393-6. PMID 16186706.

Визначення Грижа Гілмора вперше була описана в медичній літературі в 1980 році британським хірургом Джеррі Гілмором як притаманна спортсменам (футболістам, хокеїстам, бейсболістам тощо) патологія, ознаками якої є наявність стійкого болю в пахвинній ділянці, що провокується/індукується стереотипними для певного виду спорту рухами, розширення поверхневого пахвинного кільця та наявність низки структурно-морфологічних змін анатомічних елементів, що формують пахвинний канал (без утворення істинної грижі)O. J. Gilmore's groin: ten years experience of groin disruption.Sportsman Soft Tissue Trauma. — 1992.- vol. 3, № 3. — P. 12-14.J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789..

Синоніми Сьогодні в медичній літературі для означення цієї патології рівнозначно використовують низку термінів, а саме: • спортивна грижа ()P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964 • грижа спортсменів ()G.The So-called «Sportsman's Hernia» Among Experts, Little Agreement on Diagnosis and Treatment. General Surgery News Nov 2011,vol 38:11 • спортивна пубалгія ()LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. Athletic pubalgia: definition and surgical treatment. Ann Plast Surg. 2005 Oct;55(4):393-6. • хокейна пахвина ()Hockey Groin • синдром хокейної пахвини ()K, Feldman LS, Lavoie C, Lacroix VJ, Mulder DS, Brown RA. Operative management of «hockey groin syndrome»: 12 years of experience in National Hockey League players. Surgery. 2001 Oct;130(4):759-64; discussion 764-6. • синдром хокейного кидка ()Slapshot Gut • пахвинно-зв'язкова ентесопатія Ешбі ()Campanelli G.Pubic inguinal pain syndrome: the so-called sports hernia. Hernia Volume 14, Number 1, 1-4 • лонно-пахвовий больовий синдром () В науково-популярних виданнях і пресі, особливо українській, для означення грижі Гілмора часто використовуються сленгові терміни «пахові кільця» (калька з )Гусєва турбують пахові кільцяАнрі пошкодив пахові кільця і вибув до кінця сезону, «розтягнення паху»Руні б'є карту Нойєра, «розтягнення м'язів паху»Офіційний сайт UEFA: Розтягнення м'язів паху.

Термінологія Термін «грижа» стосовно цієї патології є типовим місномером — хибним терміном, який передбачає інтерпретацію, що не відповідає дійсності: тобто, при грижі Гілмора ніколи не буває класичної ознаки істинної грижі — випинання вмісту черевної порожнини крізь її стінку. Ця патологія була означена як грижа задовго до з'ясування її справжньої природи у зв'язку з тим, що під час її хірургічного лікування було застосовано способи лікування пахвинних гриж.

Інцидентність Частота грижі Гілмора є різною при занятті різними видами спорту: Футбол — 58 % Хокей — 20 % Американський футбол −17 % Баскетбол — 12 % Регбі — 11 % Легка атлетика — 6 % Теніс — 5 %Герич Г. І. Біль в пахвинній ділянці (БПД) у спортсменів: причини виникнення та дефініції // Матеріали 70-ї загальноуніверситетської студентської наукової конференції. — Львів, 2009. — С.64.

Передумови виникнення Грижа Гілмора — патологія, притаманна людям, які регулярно, як правило професійно, займаються ігровими видами спорту: футболом, хокеєм, регбі, тенісом тощо. Передумови виникнення грижі Гілмора пов'язані з повторюваністю притаманних для цих видів спорту рухів: перерозгинання тулуба, перевідведення і приведення стегна, ротації тазуSchmitt K.-U., Niederer P.F., Muser M.H., Walz F. Trauma Biomechanics: Accidental Injury in Traffic and Sports. Такі функціональні зміни біомеханіки з часом призводять до структурної диспропорції м'язів-антагоністів: надмірного розвитку м'язів стегна при слабко розвиненій абдомінальній мускулатурі. За таких обставин під час чергового заняття спортом інтенсивне скорочення м'язів-антагоністів спричиняє розвиток ушкоджень (розтягнення, розрив) анатомо-структурних елементів пахвинної ділянки, що супроводжується виникненням гострого болю у цій ділянці, суттєво обмежує актуальну рухову активність спортсмена і формує підґрунтя для виникнення у нього стійкого больового синдрому — грижі Гілмора.

Причини виникнення

Безпосередні причини розвитку грижі Гілмора: • порушення цільності сухожилкових з'єднань, • розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота () • розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу прямого м'яза живота () • розтягнення поперечної фасції () • розтягнення або вкорочення сухожилка довгого привідного м'яза стегна () • відрив внутрішнього косого м'яза живота () від лонного горбка () • розволокнення пахвинної зв'язки () • розширення поверхневого пахвинного кільця () • защемлення пахвинних нервів: n. ilioinguinalis, n. iliogipogastric, n. obturatorius, n. genitofemoralis.

Ознаки При грижі Гілмора характерними ознаками є біль або дискомфорт, локалізовані у пахвині на фоні розширення поверхневого пахвинного кільця, які посилюються при типовому спортивному навантаженні і зменшуються або зникають при його припиненні. Біль у пахвинній ділянці є глибоким, хронічним, асоційованим з фізичною активністю, вщухає в спокої, посилюється при швидких рухах, сидінні, кашлі. Цей біль, зазвичай, іррадіює в ділянку привідного м'яза стегна, корінь калитки чи в яєчка. Під час чергового заняття спортом больовий синдром при грижі Гілмора різко посилюється: біль стає жорстким і нестерпним. На наступний день після матчу, біль у пахвинній ділянці виникає навіть при звичних рухах (вставанні з ліжка, сіданні в автомобіль) та при навіть незначному підвищенні внутрішньочеревного тиску (кашель, чхання або спортивна діяльність).

Діагностика

Діагностика цієї патології полягає в ретельному зборі анамнезу (характер заняття спортом, травми, обставини появи болю, його характер, зв'язок з рухами, іррадіація тощо) та рутинному фізикальному обстеженні пахвинної ділянки (пальпація поверхневого пахвинного кільця, проведення кашльової та рухових проб, визначення тонусу аддукторів). Констатація пахвинного болю на фоні розширеного поверхневого пахвинного кільця за відсутності ознак іншої патології є підставою для встановлення діагнозу грижі Гілмора. Проте в більшості випадків для виключення інших захворювань, проявом яких може бути біль у пахвині, для диференційної діагностики рекомендованими є додаткові методи досліджень, а саме: ультрасонографія, дослідження нервової провідності, рентґенографія, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія тазу, радіоізотопне сканування кісток тазу (технецій 99, метилен дифосфат).

Диференційна діагностика При підозрінні на грижу Гілмора у пацієнтів слід заперечити цілу низку інших захворювань, при яких одним з провідних симптомів є біль у пахвинній ділянці, а саме: • розтягнення прямого м'яза стегна () • розтягнення клубово-поперековго м'яза () • остеонекроз головки стегнової кістки • втомний (стресовий) перелом шийки стегна або лонної кістки • кульшовий бурсит • лонний остеїт • защемлення міжхребцевих нервів поперекового відділу хребта • пошкодження кульшової губи • низку абдомінальних і сечо-статевих захворювань.

Лікування

На початкових стадіях грижі Гілмора пацієнти підлягають консервативному лікуванню, що включає застосування місцевих анестетиків (бупівакаїн, лідокаїн), нестероїдних протизапальних (ібупрофен, напроксен) чи стероїдних препаратів, електростимуляцію нервів, лазеротерапію, фізіотерапевтичні процедури, терапію компресійним одягом, лікувальну фізкультуру та масаж. Проте, консервативне лікування дозволяє лише стабілізувати стан хворих, не вирішуючи суті проблеми. Тому радикальним способом лікування грижі Гілмора є хірургічне втручання, суть якого полягає в оперативному відновленні анатомічної структури пахвинної ділянки, укріпленні стінок пахвинного каналу та декомпресії нервів. Застосовуються лапараскопічні (з використанням алотрансплантатів) та відкриті методики операцій, хоча більшість авторів наголошують на тому, що відкриті оперативні втручання дають змогу здійснити ретельнішу ревізію пахвинної ділянки і, відповідно прецизійніше відновити її структуруGilmore J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.. Найчастіше з відкритих оперативних втручань використовуються операції: Гілмора (), Мейєрса (), Брауна () та Мускавек (). У 30 % хворих відкриті операції доповнюються виконанням тенотомії аддукторів (для зменшення натягу)Atkinson HD, Johal P, Falworth MS, Ranawat VS, Dala-Ali B, Martin DK. Adductor tenotomy: its role in the management of sports-related chronic groin pain. Arch Orthop Trauma Surg. 2009 Dec 24.. При рефрактерному до консервативної терапії больовому синдромі з ознаками посттравматичного «захоплення» рубцевою тканиною n. Ilioinguinalis (), спричиненого втягненням зазначеного нерву в масивний площинний процес рубцювання розірваних країв апоневрозу m.obliquus externus abdominis, хворим рекомендовано іліоінгвінальну невректомію або операція ГеричаГерич, І. В. Стояновський, Г. І. Герич, О. М. Чемерис Новий спосіб хірургічного лікування кили Ґілмора/Український Журнал Хірургії, 2011, № 2 (11), С.103-108. Загалом ефективність хірургічного лікування СПБС за даними літератури становить від 62 % до 100 % і залежить від точності діагностики, ретельності відновлення анатомічної структури і повноцінної реабілітації (термін повернення до активного спорту від 4 тижнів до 6 місяців).

Примітки

Література Герич І. Д., Герич Г. І., Барвінська А. С., Ващук В. В., Яремкевич Р. В. Пахвинний больовий синдром і патологічні зміни пахвиного каналу: грижа Гілмора чи пахвинна грижа // Клінічна хірургія. — 2012. — № 10. — С. 14-15.

Посилання Sports hernia repair (відео) Real-time ultrasound demonstration of 'Sports hernia' (відео) Sports Hernia Repair Protocol