Вулиця Січових Стрільців — вулиця у Галицькому районі міста Львова. Простягається від вулиці Гнатюка до перехрестя із вулицями Крушельницької і Словацького та утворює перехрестя з вулицею Костюшка, а також прилучається вулиця Університетська.
Назва Маєр Ґассе — від 1841 року, на честь Йозефа Маєра, відомого ботаніка та помолога і власника садів, поміж яких була прокладена вулиця. Маєрівка — від 1871 року. 3 Мая — від 1885 року, на згадку про Конституцію Речі Посполитої, затвердженої сеймом 3 травня 1791 року. 17 Вересня — від січня 1941 року, на честь «визволення», а за фактом — початком радянської анексії територій Західної України та Західної Білорусі у вересні 1939 року. 3 Мая — повторно названо у червні 1941 року. 29 Юніштрассе — від листопада 1941 року. 3 Мая — повторно названо у липні 1944 року. 17 Вересня — повторно названо у грудні 1944 року. Січових Стрільців — назва з 1991 року, на честь Українських Січових Стрільців, які на часі листопадових подій 1918 року, боронили підступи до центральної частини міста від поляків, що наступали від Єзуїтського саду.
Історія Вулиця прокладалась у 1840–х роках серед садів, які належали ботаніку та помологу Йозефу Меєру, за що і отримала назву Маєрівка. Спочатку вулиця забудовувалась віллами та невеликими палациками. Однак згодом місто поглинуло цю околицю, й до кінця XIX століття вулиця була забудована великими кам'яницями. Вже у 1871 році вулиця вважалась найповажнішою у Львові через знаходження на ній урядового будинку Повіту та Сервітутів (будинок № 8), а також будинку Ощадної Каси (будинок № 2)Schneider A. Przewodnik po mieście Lwowie. Wydany staraniem komitetu zawiazanego na przyjęcie gości z Wielkopolski, Prus, Szlązka i Krakowa, przybyłych na Zjazd do Lwowa dnia 13 sierpnia 1871 … — S. 36.. Будівництво у 1877—1881 роках Галицького крайового сейму (нині головний корпус ЛНУ ім. Франка) пожвавило подальший розвиток дільниці і вже у міжвоєнний період тут зосередилася більшість фінансових установ міста, зокрема, дисконтний Варшавський банк, земський кредитний банк, акційний спілчанський банк, Австро-Угорський банк та багато іншихЛьвів на фотографії-2: 1860-2011… — С. 39.. До другої світової війни її називали львівською «Волл-Стріт».
Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Січових Стрільців переважають віденська сецесія, історизм та класицизм. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
З непарного боку вулиці № 1 — чиншові чотириповерхові кам'яниці, споруджені у 1876—1877 роках за проєктом польського архітектора Фелікса Ксенжарського в стилі неоренесансу на замовлення Галицького кредитного банку. Ще до завершення будівельних робіт кам'яниці перейшли у власність княгині Гелени Санґушко і 1879 року, княгиня провела у будинку реконструкцію першого поверху, облаштувавши там кав'ярню та цукерню. На початку 1900-х років власницею кам'яниць була княгиня Тереза СапігаFranciszek Barański Przewodnik po Lwowie. — Lwów: H. Altenberg, 1904. — S. 142. . Нині будинок № 1 при колишній вул. 3 Мая має інший номер та належить до сусідньої вулиці Гнатюка.
№ 3 (давніше — вул. Маєровська, 1; вул. 3 Травня, 3) — у давнішому будинку, що стояв на цьому місці, від 1878 року містилося бюро львівського архітектора та будівничого Зигмунта Кендзерського.
у 1885—1887 роках на місці цієї кам'яниці (конскрипційний № 135 2/4) у поєднанні стилів неоренесанс та необароко споруджена будівля дирекції Цісарсько-королівських державних залізниць Східної Галичини. Спорудженню передував конкурс, на якому обрано проєкт Вінцента Равського-молодшого. Триярусний колонний портик увінчано аттиком зі скульптурою Гермеса-Меркурія на колесі з піднятою лівою рукою, що символізує динаміку залізничного руху. Над вікнами другого поверху на сандриках розташовані символічні скульптурні групи, що символізують Механіку, Електрику та Телеграф, а поряд розташовані складні барельєфи з залізничним устаткуванням, яких згори «охороняють» маскарони левів. Скульптурне оздоблення фасаду будинку авторства Леонарда Марконі. У 1913 році дирекція залізниць переїхала у нову будівлю, що при нинішній вулиці Гоголя, 1, а у будинку при колишній вулиці 3 Мая, 3 залишився один із найпрестижніших на той час готелів у Львові — готель «Імперіал», що працював там від 1897 року, а також працювала кав'ярня «Європейська». У плані будівля колишньої дирекції залізниць нагадує літеру «П», її брама провадила на велике подвір'я, що 1896 року почалося забудовуватися триповерховими кам'яницями. Згодом подвір'я стало частиною внутрішньої вулички, що мала виходи до готелю «Гранд» та на вулицю Сикстуську (нині — вулиця Дорошенка). За прізвищем власника готелю «Гранд» Єфраїма Гаусмана цю вуличку названо пасажем Гаусмана. 1915 року в готелі «Імперіал» зупинявся відомий американський письменник Джон Рід. Пізніше тут були торговельний дім галантереї і парфумерії «Імпор». Від часу закінчення війни у колишній будівлі дирекції залізниць містяться офіси різних установ. Зокрема, за радянських часів, у 1950-х роках — середня сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів, у 1992—2019 роках тут містилося регіональне відділення фонду держмайна України у Львівській області, а нині тут міститься відділення «Правекс-Банку».
19 травня 2010 року за ініціативи благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова» стартувала громадська ініціатива «Врятувати Меркурія». Метою став збір коштів на реставрацію скульптури Гермеса-Меркурія. На той час у скульптури були відсутні частини руки з жезлом-кадуцеєм, на іншій втрачено палець, крила, пошкоджено обличчя, експерти побоювалися, що скульптура взагалі може впасти. Завдяки доброчинним внескам львів'ян вдалося зібрати понад 32000 гривень, які було витрачено на попередній огляд скульптури, складання проєкту реставрації та на частину реставраційних робіт. Безпосередні реставраційні роботи скульптури розпочалися у червні 2012 року, Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ GmbH) долучилося до ініціативи в рамках проєкту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова». Сума реставраційних робіт склала 160000 гривень. Скульптуру реставрували фахівці кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» під науковим керівництвом доцента кафедри Олега Рибчинського, скульптурні роботи виконала скульпторка Любов Булгакова, всі роботи супроводжував експерт GIZ, скульптор-реставратор Дірк Брюггеман. Реставрація скульптури Гермеса-Меркурія завершена у листопаді 2012 рокуТетяна Козирєва Врятовано шедевр Марконі // День. — № 208. — 2012..
2014 року у фасаді будинку з боку проїзду Крива Липа без будь-яких дозвільних документів пробито вхід й добудовано двоярусний майданчик ресторануБобкова С. Руйнівника пам'ятки шукають вдень зі свічкою // Леополіс (додаток до газети Високий замок). — 27 листопада 2014. — № 48 (429). — С. 5.. У серпні 2017 року майданчик через його незаконне будівництво був демонтований.
№ 5 (давніше — вул. Маєровська, 3, вул. 3 Мая, 5; конскрипційний № 671 2/4) — колишня чиншова (прибуткова) кам'яниця, споруджена наприкінці 1860-х років. Від 1868 року тут діяв фотосалон Едварда Тшемеського, який окрім фотографії займався тиражуванням креслень, ілюструванням наукової літературиLewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 86. — ISBN 83-88372-29-7. . Близько 1902 року тут влаштував свою майстерню скульптор-модерніст Станіслав Казимир ОстровськийBiriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 187.. У внутрішньому дворі розташований двоповерховий будинок-флігель, споруджений 1898 року за проєктом Івана Левинського у стилі історизму для родини дідича Медики і бургомістра Перемишля Юзефа Бенедикта Павліковського. Тут містилася приватна бібліотека та велика колекція старожитностей Павліковських, зокрема, рукописи, печатки, монети твори мистецтва. Останній з нащадків Павліковських — Ян Ґвальберт (1860—1939), який викладав від 1891 року на рільничих студіях у Дублянах, переїхав з Медики до Львова, а 1921 року передав власну колекцію (26000 книг, понад 26000 творів мистецтва) до «Оссолінеуму». Нині у кам'яниці Павліковських міститься бібліотека Товариства сліпих. У міжвоєнний період в будинку містилися Земський кредитний банк та львівський відділ Лодзинського депозитного банкуIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 51., торговельно-промисловий дім «Аустрополь» та фотоательє Губера.
Також у 1929—1936 роках у цьому ж будинку діяла легальна кооперативна видавничо-торговельна спілка «Книжка» (повна назва — «Видавнича спілка „Книжка“ з обмеженою порукою у Львові»), що займалося друком та розповсюдженням літератури комуністичного спрямування, засноване Володимиром Огоновським та Л. Кухтою. Після арешту засновників спілки у червні 1931 року, спілкою до вересня 1932 року керувала Надія Кухта.
За радянських часів, у 1950-х роках, тут містилося навчально-виробниче підприємство товариства глухонімих, обласний автомотоклуб та облторг, у 1960—1980 роках — туристичний клуб «Карпати», а також з того часу в будинку, що знаходиться на подвір'ї розташована та функціонує Львівська обласна організація Українського товариства сліпих і бібліотека для незрячих та працювало кафе «Молочне». В цьому будинку у перші роки незалежності також містилося виставкове бюро «Експобізнессервіс», піцерія «Нью-Йорк» та магазин будматеріалів «Європлак». Комерційні площі першого поверху будинку нині займають кав'ярня Львівської майстерні шоколаду (офіційно відкрита 1 травня 2013 року) та від 2015 року ресторан «Red Pepper». Тут також міститься львівський обласний осередок партії «Українське об'єднання патріотів — УКРОП».
№ 7 (давніше — вул. Маєровська, 5, вул. 3 Мая, 9; конскрипційний № 672 2/4) — кам'яниця збудована наприкінці XIX століття. Тут від 1902 року містився Акційний спілчанський банк. У міжвоєнний період одне з приміщень першого поверху будинку займала крамниця фабрики парфумів та косметики «L'Esprit» доктора В. АйзенбергаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 58., а також магазин килимів Тасса та продаж друкарських машин Уріха. Від 1939 року до 1976 року тут містився електротехнічний технікум, від 1976 року — профтехучилище зв'язку. У вересні 1976 року навчальному закладу було передано це приміщення на тодішній вулиці 17 Вересня, 7. У 1978 році навчальний заклад реорганізовано у Технічне училище № 59, від 1984 року — середнє професійно-технічне училище (СПТУ) № 59, а від 1992 року — у професійно-технічне училище № 59. Нині — Львівський фаховий коледж «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка». На першому поверсі тут також містяться чоловіча перукарня «Вальгалла Барбершоп» та аптека «Алтея».
№ 9 (давніше — вул. Маєровська, 7, вул. 3 Мая, 9; конскрипційний № 660 2/4) — єдина банківська споруда, зведена у період історизму, яка досі використовується за призначенням. Нині тут розташоване відділення № 10013/03 ПАТ «Ощадбанк». Будівлю у стилі флорентійського ренесансу (імітація палаццо Строцці у Флоренції) споруджено у 1897—1898 роках для Австро-Угорського банку. Проєкт Юліана Захаревича та віденського архітектурного бюро Фельнера і Гельмера. Завдяки застосуванню металевих перекриттів архітекторам вдалося створити велику операційну залу без колон та масивних перегородок. Скульптурні зображення людських голів на фасаді виконав ймовірно Леонард МарконіBiriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 157.. Зал реконструйовано в стилі модернізованого неокласицизму у 1914—1917 роках за проєктом Івана БагенськогоМельник І. Вулиця Січових Стрільців // Поступ. — 2006. — 28—29 січня. — № 17. — С. 15.. До першої світової війни тут містився Австро-угорський банк, у 1920—1930-х роках — Польський промисловий банк, а також львівський відділ поштової ощадної каси. За радянських часів тут містилася центральна ощадна каса № 6319, а також клуб міліціїМельник Б. Вулиця 17 Вересня / З історії львівських вулиць. — Львів: Вільна Україна, 1990. — вип. 1. — С. 18—19., що славився своїми танцювальними вечорами.