Марі́-Катрі́н д'Онуа́, мадам д'Онуа́ (; *14 січня 1651, Барневіль-ла-Бертран — †13 січня 1705, Париж) — французька письменниця, казкарка. Її збірка 1697 року «Les Contes des Fées» («Казки») започаткувала назву літературного жанру та містила перше оповідання, в якому фігурує Прекрасний принц. Вважається, що вона належала до кола французьких письменниць les conteuses. Найбільше відома як авторка популярних французьких казок, з яких найвідоміші — «Золотоволоса красуня», «Принц Маркассен».
Життєпис
Раннє життя та шлюб Марі-Катрін Д'Онуа народилася в Барневіль-ла-Бертрані, у Нормандії, у шляхетській родині Ле Жумеля де Барневіля. Вона була племінницею Марі Брюно де Лож, подруги Франсуа де Малерба та Жана-Луї Геза де Бальзака.
У 1666 році її батько організував шлюб 15-літньої Марі-Катрін з 45-річним парижанином Франсуа де Ла Моттом, бароном д'Онуа, з дому Вандомського герцога. Барон був вільнодумцем і відомим гравцем.
Політичний скандал та вигнання У 1669 році двоє чоловіків звинуватили у державній зраді (виступ проти податків, нав'язаних королем) барона д'Онуа. Свідків вважали коханцями 19-річної Марі-Катрін д'Онуа та її матері, яка у другому шлюбі стала маркізою де Гадань. Якби його визнали винним, вирок означав би страту.
Чоловік провів три роки в Бастилії, перш ніж зрештою зумів переконати суд у своїй невинуватості. Натомість двох чоловіків, причетних до наклепу, було страчено. Ці взаємні звинувачення зафіксовані в архівах Бастилії. Тим часом маркіза де Гадань втекла до Англії, а мадам д'Онуа, попри виданий ордер на її арешт, втекла від правоохоронців через вікно та сховалася в церкві.
Повернення до Парижа та салонне життя Цілком ймовірно, що згодом вона працювала шпигункою на користь Франції (і, можливо, перебувала з місіями в Голландії, Іспанії та Англії), перш ніж повернутися до Парижа в 1685 році — імовірно, саме як винагороду за свої шпигунські послуги.
Маркіза де Гадань проживала в Мадриді, яка утримувалася за рахунок пенсії іспанського короля. Мадам д'Онуа влаштовувала салонні заходи у своєму будинку на вулиці Сен-Бенуа, які відвідували провідні аристократи та принци, включаючи її близького друга Сен-Евремона.
Пізніші суперечки та відхід У 1699 році подругу пані д'Онуа, Анжеліку Тіке, було обезголовлено за те, що вона підмовила слугу помститися своєму жорстокому чоловікові, шлюб із яким також був примусовим. Самого слугу повісили за те, що він стріляв у радника Тіке й поранив його.
Попри ймовірну причетність до змови, мадам д'Онуа вдалося уникнути переслідувань, після чого вона на двадцять років відійшла від активного світського життя Парижа.
Літературна кар'єра та репутація Мадам д'Онуа опублікувала 12 книг, серед яких три псевдомемуари, дві збірки казок та три «історичні» романи. Вона також долучилася до створення антології Recueil des plus belles pièces des poètes français у 1692 році та написала серію дорожніх нотаток, заснованих на її нібито подорожах до дворів Мадрида й Лондона. Хоча її спостереження могли бути плагіатом або вигадкою, саме ці розповіді згодом стали найпопулярнішими творами письменниці.
Вона здобула репутацію історикині та збирачки оповідань з-за меж Франції, а також була обрана до Падуанської академії мистецтв, де її називали музою історії Кліо. У той час термін «історія» використовувався більш вільно, ніж пізніше, і застосовувався до її вигаданих розповідей. 150 років по тому, більш суворо задокументоване використання цього терміна призвело до того, що її розповіді були визнані «шахрайськими».
Утім, у Франції та Англії того часу її твори вважалися лише легкими розвагами, що відображалося у тогочасних критичних оглядах, тоді як її спроби створити справді достовірні історичні хроніки про Голландські війни Людовика XIV мали значно менший успіх. Гроші, зароблені письменництвом, допомогли їй виростити трьох доньок, не всі з яких народилися у шлюбі з бароном д'Онуа.
Казки та наукова оцінка Її найпопулярнішими творами були казки та пригодницькі історії, розказані в Les Contes des Fées («Казки») та Contes Nouveaux, ou Les Fées à la Mode («Нові казки, або модні феї»). На відміну від народних казок братів Грімм, які народилися приблизно на 135 років пізніше за мадам д'Онуа, вона розповідала свої історії в більш розмовному стилі, як їх могли б розповідати в салонах. Значна частина її творів створювала світ наречених і наречених-тварин, де кохання та щастя приходили до героїнь після подолання великих перешкод. Ці історії не були призначені для дітей, і багато перекладів дуже відрізняються від оригіналу. В Англії вона була відома під псевдонімом «Мадам Банч».
Дослідники Джек Зайпс та Девід Бламірс припускають, що через значну кількість подібностей літературних творів мадам д'Онуа з відомими фольклорними матеріалами, вона, безперечно, була знайома з усною народною традицією або тогочасними літературними переробками фольклору.Zipes, Jack (ed.). The Oxford Companion to Fairy Tales. Oxford University Press. 2015. p. 33. .Blamires, David. «4. From Madame d'Aulnoy to Mother Bunch: popularity and the fairy tale». In: Julia Briggs, Dennis Butts (eds.). Popular Children's Literature in Britain. Routledge, 2008. . Крім того, за словами Жака Баршілона та Марка Соріано, літературні казкові твори мадам д'Онуа можна класифікувати за деякими популярними типами казок міжнародного індексу класифікації народних казок, такими як типи казок «Тварина-наречена» та «Тварина-наречений». Accessed 23 June 2020.
Діти Мадам д'Онуа народилв шестеро дітей, двох з яких після розлучення з чоловіком, хоча вони й носили його прізвище:
Марія-Анжеліка (26 січня 1667 року, померла молодою, ймовірно, до листопада 1669 рокуJeanne Roche-Mazon, Autour des contes de fées: recueil d'études de Jeanne Roche-Mazon, accompagnées de pièces complémentaires, Volume 55, 1968, p. 8); Домінік-Сезар, її єдиний син (23 листопада 1667 року, помер молодим); Марія-Анна, дама де Барневіль (27 жовтня 1668 рокуRaymond Foulché-Delbosc, Revue Hispanique, Volume 69, 1926, p. 11. — до 1726 року), вступила у шлюб 29 листопада 1685 року з Клодом-Дені де Еером (1658 — до червня 1711 рокуRaymond Foulché-Delbosc, Revue Hispanique, Volume 69, 1926, p. 106.), шляхтичем із Беррі, який став сіром де Барневілем, і у нього були такі діти: Жак-Дені-Огюстен де Ер (1698–?); 2 листопада 1734 року він одружився на Женев'єві Франсуазі де Ла Фош. Немає нащадків, Маргарита де Еер, дама де Водуа, Деніз-Люкрес де Ер (? — після 1772 року), Маргеріт-Франсуаза де Ер; побралася з Жаком-Франсуа Тардьє, «графом» Маліссі, Марі-Анна де Ер (6 серпня 1701 3 січня 1737); побралася 24 вересня 1735 року з Жаном-П'єром де Фонтанжем та мала сина: Франсуа-Олександр де Фонтанж (28 грудня 1736 1754); Юдіт-Генрієтта (14 листопада 1669 — після 1711); вона стала дружиною 4 вересня 1704 року в Мадриді за Джуліо Ораціо Пуччі, другого маркіза Бардженте (Барсенто, в Італії), і мала щонайменше двох дітей: Антоніо ПуччіRaymond Foulché-Delbosc, Revue Hispanique, Volume 69, 1926, p 109., Луїза Марія Пуччі; вона була першою дружиною Франческо Гвіччардіні; Тереза-Еме (13 жовтня 1676 — після 1726); вона вступила у шлюб Едме де Прео д'Антіньї і мала дочку: Едме-Анжелік де Прео д'Антіньї (народилася 18 листопада 1704 року — дата смерті невідома); вона була одружена з П'єром-Жозефом Вермалем, але шлюб було анульовано; Франсуаза-Анжеліка-Максим (бл. 1677 — 17 листопада 1727), ніколи не мала чоловіка та дітей.
Творчий доробок Релігійні та художні твори
«Sentiments d'une Ame penitente» («Почуття каяття душі»)
«Le Retour d'une Ame à Dieu» («Повернення душі до Бога») «Histoire d'Hippolyte, comte de Duglas» (1690) («Історія Іпполіта, графа Дугласа») «Histoire de Jean de Bourbon, Prince de Carency» (1692) («Історія Жана де Бурбона, принца Каренсі») «Le Comte de Warwick» («Граф Ворвік») «Mémoires de la cour d'Espagne, Relation du voyage d'Espagne» (1690 або 1691) («Мемуари іспанського двору, звіт про подорож до Іспанії») «Mémoires de la cour d'Angleterre» (1695) («Мемуари англійського двору»)
«Казки фей» («Les Contes des Fées», 1697)
«Babiole» («Бабіоль»)
«Finette Cendron» («Фінетт Сендрон>») «Gracieuse et Percinet» («Граціоза і Персіне») «La Princesse Printanière» («Принцеса Веснянка») «La Princesse Rosette» («Принцеса Розетта») «L'Orangier et l'Abeille» («Бджола та апельсинове дерево») «La Grenouille bienfaisante» («Благородна жаба») «L'Oiseau bleu» («Синій птах») «Dolphin» («Дофін») «Fortunée» («Фортуната») «Le Prince Lutin» («Принц-Ельф» або «Принц-Пустун») «La bonne petite souris» («Добра маленька мишка») «Le Mouton» («Баран») «La Belle aux cheveux d'or» («Золотоволоса красуня») «Le Nain jaune» («Жовтий карлик») «La Biche au bois» («Біла лань»)
«Нові казки, або Модні феї» («Contes Nouveaux, ou Les Fées à la Mode», 1698)
«Belle-Belle ou Le Chevalier Fortuné» («Белль-Белль, або Щасливий лицар») «Serpentin vert» («Зелений змій») «La Chatte Blanche» («Біла кішка») «Le Rameau d'Or» («Золота гілка») «Le Pigeon et la Colombe» («Голуб і Горлиця») «Le Prince Marcassin» («Принц Маркассен») «La Princesse Belle-Étoile» («Принцеса Бель-Етуаль»)
Примітки
Посилання Творчий доробок Мадам д'Онуа Aulnoy, Marie-Catherine Le Jumel de Berneville, Comtesse d'. Travels into Spain, Being the Ingenious and Diverting Letters of the Lady ___ [sic] Travels into Spain. Translated in the Year of Its Publication from Relation du voyage d'Espagne (1691) and Now Published with an Introduction and Notes by R. Foulché-Delbosc. London: George Routledge & Sons, 1930. Broadway Travellers, ed. Sir E. Denison Ross and Eileen Power.
Додаткова інформація
Palmer, Nancy, and Melvin Palmer. «English Editions of French „Contes De Fees“ Attributed to Mme D'Aulnoy.» Studies in Bibliography 27 (1974): 227-32. Accessed 29 June 2020. www.jstor.org/stable/40371596. Planché, James Robinson. Fairy Tales by The Countess d'Aulnoy, translated by J. R. Planché. London: G. Routledge & Co. 1856. Verdier, Gabrielle. «Comment l'auteur des „Fées à la mode“ devint „Mother Bunch“: Métamorphoses de Comtesse d'Aulnoy en Angleterre» («How the Author of 'Fairies à la mode' became 'Mother Bunch': Metamorphoses of Countess d'Aulnoy in England». Merveilles & Contes 10, no. 2 (December 1996): 285—309. Wayne State University Press. Accessed 30 June 2020.
Зовнішні посилання та ресурси
Сторінки казок SurLaLune: Казки мадам д'Ольнуа (1893) з путівником по казках д'Ольнуа англійською мовою.
Твори мадам д'Ольнуа в Публічній бібліотеці Торонто