Бори́с І́лькович (Іллі́ч) Степани́шин (3 квітня 1925, с. Ратичів, Томашівського повіту, Польща — 8 серпня 2004, Рівне) — український педагог, літературознавець, бібліограф, бібліографознавець, публіцист, громадський діяч, кандидат педагогічних наук (1975), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1995). Автор підручників та посібників з української літератури. Був головою Рівненської обласної організації «Просвіта» з 1991 по 1997.Він був великим українцем: (до 90-річчя від дня народження Бориса Ільковича Степанишина): біобібліографічний покажчик / Рівненський державний гуманітарний університет. Наукова бібліотека; укладачі: С. Н. Грипич, О. В. Іванчук, Л. В. Ковальчук. — Рівне: РДГУ, 2015. — 90 с. Жив на чатах духовного ренесансу: біобібліографічний покажчик праць Б. І. Степанишина / Рівненська державна обласна бібліотека; укладачі: Л. А. Костильова, Г. М. Люльчук; наук. ред.: О. Л. Промська; ред.: З. М. Тирак; відп. за вип.: В. П. Ярощук. — Рівне: Волинські обереги, 2012. — 56 с.: фотоіл. — (Серія «Славетні земляки»).

Біографія Народився 3 квітня 1925 року у селі Ратичів (Томашівського повіту), на Холмщині. Учасник бойових дій у складі Радянської Армії з 1944 по 1948 рік.

Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка з 1948 по 1952 роки, отримав диплом з відзнакою, здобувши фах учителя української мови та літератури. Після закінчення університету педагогічного досвіду набував у середніх школах с. Підзамче на Рівненщині (1953–1955); с. Баворів Великоборківського р-ну на Тернопільщині (1955–1958), в с-щі Івано-Франкове Яворівського р-ну на Львівщині (1958–1959); Львівській середній школі з російською мовою навчання № 52 м. Львова (1959–1964). Втративши голос після хвороби горла, змушений тимчасово полишити педагогічну діяльність.

З 1964 р. – завідувач бібліографічного відділу Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки. З 1972 по 1983 рік був доцентом кафедри української літератури Рівненського державного педагогічного інституту ім. Д. З. Мануїльського. У 1975 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Система самостійної роботи учнів з літератури та її вплив на ефективність навчального процесу».

У 1983 році за прояви «буржуазного націоналізму» звільнений з роботи і позбавлений усіх наукових ступенів та звань. У 1991 році поновлений на роботі у званні доцента (від 1992 – професор) кафедри української літератури РДПІ.

У період перебудови брав активну участь у суспільнополітичному житті: у заходах Народного Руху, товариства «Просвіта», Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка.

У 1991–1995 рр. – перший голова відродженого Рівненського обласного об’єднання «Просвіта», від 1995 р. – його почесний голова. Ініціатор і активний поборник українізації всіх сфер життєдіяльності Рівненщини, автор «Програми розвитку української мови та духовності в Рівненській області протягом 1997–2000 pp.».

Заснував просвітянську бібліотеку з читальнею, Український вільний народний університет «Просвіти», що діяв на громадських засадах, з 1989 р. по 1996 рр. був його ректором.

Помер 8 серпня 2004 року після тривалої хвороби. Похований на рівненському міському цвинтарі.

Твори

«Українська література»: підручник для учнів 9 класу загальноосвітньої школи (1992–2004 витримав 8 видань) відзначений Державною премією України в галузі науки і техніки (1995); «Джерела пружно б’ють»: хрестоматія з української літератури для учнів 9 класу (1998–2005 рр. витримала 7 видань); навчальні посібники «Професійне спрямування навчального процесу в педагогічному вузі» (1992), «Українська словесність від прадавніх часів до середини XIX століття» (1999), «Методика культурологічної діяльності» (1996) та ін.; видання для вчителів-словесників, що стали методичними бестселерами: «Самостійна робота учнів при вивченні української літератури в 9–11 класах» (1963), «Вивчення творчості Івана Франка в школі» (1966), «Вивчення творчості Т. Г. Шевченка в школі» (1969), «Деякі питання раціоналізації праці вчителя» (1975), «Література – вчитель – учень» (1993), «Краса, велич і трагедія України» (1994), «Викладання української літератури в школі» (1995), «Давня українська література в школі» (2000). «Методика вивчення монографічної теми з літератури в середній школі (2001), «Українська поетична афористика минулого тисячоліття» (2004) «Стратегії і тактики в літературній освіті учнів» (2010) та багато ін.; літературно-критичні нариси: «Величні образи Шевченкового "Кобзаря"» (1994), «Дивосвіт Олександра Довженка» (1994), «Всеобіймаючі очі України: Іван Франко та Олександр Довженко» (всі три –1994), «Дивоцвіт України: Леся Українка в школі» (1997) та інші; публіцистичні праці «У педагогічному пошуку» (1971), «Рекомендації по організації самовиховання школярів» (1980).

Нагороди

Указом Президента України від 20 грудня 1995 року Борису Степанишину присуджена Державна премія України в галузі науки і технікиУказ Президента України про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки від 20 грудня 1995 року №1168/95 за підручник «Українська література» для 9 класу.

Пам'ять

2005 року рішенням Рівенської міської ради одній з нових вулиць міста була присвоєна назва «вулиця Бориса Степанишина» .

Примітки

Джерела

Особова справа Степанишина Бориса Ілліча. Рівненський державний педагогічний інститут. Ф. Р–479, оп. 1–л (прод), спр.1120 б., арк. 1–52. Кравець Д. Борис Степанишин : спогади, матеріали, бібліогр. покажч. / ред.-упорядник Дмитро Кравець. – Рівне : Вид. О. Зень, 2008. – 83 с. Він був великим українцем: (до 90-річчя від дня народження Бориса Ільковича Степанишина): біобібліографічний покажчик / Рівненський державний гуманітарний університет. Наукова бібліотека; укладачі: С. Н. Грипич, О. В. Іванчук, Л. В. Ковальчук. — Рівне: РДГУ, 2015. — 90 с. Жив на чатах духовного ренесансу: біобібліографічний покажчик праць Б. І. Степанишина / Рівненська державна обласна бібліотека; укладачі: Л. А. Костильова, Г. М. Люльчук; наук. ред.: О. Л. Промська; ред.: З. М. Тирак; відп. за вип.: В. П. Ярощук. — Рівне: Волинські обереги, 2012. — 56 с.: фотоіл. — (Серія «Славетні земляки»). Ярощук В. 80 визначних подій з життя бібліотеки [Рівненської ОУНБ] / В. Ярощук. – Рівне : О. Зень, 2021. – 440 с. – Про Б. Степанишина: с. 144, 145, 154, 156, 165, 171, 175, 186, 211, 253, 280. Валентина Ярощук. Борис Степанишин як читач, бібліофіл, поціновувач бібліотек // Рівненська обласна бібліотека : [ютубканал] "...Любив рідний край і пристрасно жадав щастя неньці-Україні та був заангажований нею" : до сторіччя від дня народження Бориса Степанишина // Слово Просвіти. – 2025. – № 13 (3–9 квіт.).– С. 6–7 : фот. Поперечна Л. А. Степанишин Борис Ількович // Українська бібліотечна енциклопедія