Амар-Сін, Амар-Суен, Бур-Сін I () — цар Ура, Шумера й Аккада, правив приблизно в 2047-2038 до н. е., з Третьої династії Ура.
Життєпис Син Шульгі. Документи свідчать про те, що Амар-Сін був енергійним і мужнім правителем, що продовжували політику свого батька. Так само як і його батько, його ще за життя сприймали як бога. За часів Амар-Сіна, як і за Шульгі, будувалися храми і палаци, розвивалася торгівля і ремесла, цар-бог призначав вищих державних і храмових сановників. На другому році свого правління (близько 2044 до н. е.) Амар-Сін відновив колегіальний суд, можливо, за участі старійшин. Іноді в ньому брав участь і голова громадської ради (аба-уру, букв. «Батько міста»).
Аби втримати у своїх руках завоювання попередника, йому доводилося вести численні війни. На другому році свого правління (бл. 2044 до н. е.) Амар-Син придушив повстання в Урбіллумі (Ербіль) і зруйнував це місто. На шостому році (бл. 2040 до н. е.) було придушене повстання в Шашрумі (Ашшурі). Намісником Ашшура був призначений Зарікум, який залишив напис, де називає себе слугою Амар-Сіна й просить у богів довгих років життя для свого пана. На сьомому році (бл. 2039 до н. е.) Амар-Сін захопив місто Хухнурі в Еламі. Амар-Сін залучав у на службу до війська велику кількість найманців — еламітів і амореїв; останніх було особливо багато в армії.
Правив Амар-Сін 9 років і, мабуть, помер від укусу скорпіона, який заліз у його взуття. «Амар-сін зменшив підношення волів і овець на святкуванні Акіта в Есагілу. Було пророковано, що його забуцає віл, проте помер він від „укусу“ свого взуття».
Література Історія Древнього Сходу. Зародження найдревнішиї класових суспільств та перші вогнища рабовласницької цивілізації. Частина 1. Месопотамія. Під редакцією І. М. Дьяконова — Москва, головна редакція східної літератури видавництва «Наука», 1983. — 534 с. John Bagnell Bury et al. (1925). The Cambridge Ancient History. Cambridge University Press. p. 607. ISBN 0-521-07791-5.