Павло Андрійович Оровецький (, с. Єлизаветівка, тепер Царичанський район, Дніпропетровська область - , Київ) - український письменник, журналіст.
Навчався у ремісничому училищі. З 14-ти років чорнороб на залізниці, потім - слюсар на заводі. Від 1930 року редактор районної газети на Харківщині. 1937 р. був репресований і працював на цегельному заводі. Реабілітований перед німецько-радянською війною. Від 1941 р. - на фронті. 1943 р. демобілізований після важкого поранення. До 1955 р. - завідувач відділу економіки й організації сільського господарства республіканської газети «Колгоспне село» (нині «Сільські вісті»).
Літературну діяльність почав 1930 як нарисовець.
Автор повістей «Серце солдата» (1958), «Рубіновий промінь» (1965), «Загибель Полоза» (1969), романів «Друга зустріч» (1960), «Глибока розвідка» (1963), «Береги життя» (1971), збірок нарисів та ін.
Член КПРС з 1931.
Видання Партизанська повість. К., 1972 Перерваний рейс. К., 1975.
Російські переклади: Вторая встреча. М., 1962 Живет солдат. М., 1966.
Примітки
Посилання Г. О. Бандура. Оровецький Павло Андрійович // Українська радянська енциклопедія.