Вулиця Донцова — вулиця у Личаківському районі міста Львова, поблизу історичного центру. Сполучає вулиці Личаківську та Пекарську.

Історія

Вулиця була прокладена у 1913 році та отримала назву — Глинянська, на згадку про містечко ГлиняниKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913. — S. 651.. 1933 року названа на честь польського політичного діяча Тадеуша Голувка, вбитого два роки перед тим бойовиками ОУН. Під час німецької окупації, від 1943 року й до липня 1944 року мала назву Рідна школа-ґассе. У липні 1944 року на нетривалий час повернена, але вже уточнена назва — вулиця Голувки і вже у грудні 1944 року перейменована на вулицю Котовського, на честь радянського військового, громадського та політичного діяча, командира червоноармійських загонів та з'єднань у період громадянської війни в Росії Григорія Котовського. Сучасна назва — вулиця Донцова походить від 1992 року на честь українського політичного діяча, засновника теорії інтегрального націоналізму Дмитра Донцова.

Забудова Вулиця Дмитра Донцова забудована здебільшого респектабельними сецесійними будинками перших десятиліть XX століття. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток місцевого значення.

З непарного боку вулиці № 7 (колишня адреса — вул. Глинянська, 7) — триповерховий житловий будинок, збудований 1910 року за проєктом Романа Табінського як чиншова кам'яниця банківського урядовця Давида Ельстера та його дружини Лаури. Пізнішими власниками були: у 1916—1920 роках — Марія Гофман, у 1935—1939 роках — Малгожата Торовська.

№ 9 (колишня адреса — вул. Глинянська, 9) — триповерховий житловий будинок, збудований 1910 року за проєктом Броніслава Бауера як чиншова кам'яниця банківського урядовця Давида Ельстера та його дружини Лаури. Пізнішими власниками були: у 1916 році — Аделя Заклічна, у 1920 році — Казимир Погорецький, у 1935 році — Броніслава Зарська, у 1939 році — Станіслава Зарська. У травні 2019 року, у межах проєкту «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини міста Львова», відреставровано вхідну металеву браму цього будинку. У цьому будинку міститься студія свіжих емоцій «M'yata».

№ 11 (колишня адреса — вул. Глинянська, 11) — триповерховий житловий будинок, збудований 1911 року за проєктом Броніслава Бауера як чиншова кам'яниця банківського урядовця Давида Ельстера та його дружини Лаури. Пізнішими власниками були: у 1916 році — Адольф Гаєвський, у 1920—1939 роках — Казімєж та Ігнацій Гаєвські.

№ 15 (колишня адреса — вул. Глинянська, 13) — триповерхова кам'яниця, в якій на початку свого перебування у Львові у 1875—1876 роках, мешкав Іван Франко. У 1935 році будинок перебував у власності Мар'єм Бачес та Бетті Шарр, у 1939 році — Мар'яну Бачесу.

№ 19 — триповерховий житловий будинок. Тут у міжвоєнний період працювала випозичальня (прокат) фільмів «Іссафільм». У 1935 році будинок перебував у власності Ізеха та Стефанії Флохсів, у 1939 році — підприємцю Зигмунту Менкесу.

З парного боку вулиці № 4 — колишній прибутковий будинок Саломона Рогатина. У червні 1909 року фірма Міхала Уляма виконала проєкт, а завершили будівництво до 1911 року. Автор фасадів — Роман Фелінський, планування Фердинанда Касслера. Будинок стилістично близький до німецького модерну. Виразності фасадам надають два двоярусні еркери з балконами між ними. Другий та третій яруси вкриті фактурним тинькомLewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 27—29. — ISBN 978-83-7543-003-5. . 1911 року в цьому будинку Фердинанд Касслер відкрив власне архітектурне бюро. Пізнішими власниками були: у 1916 році — Ізидор Еттінґер, у 1920 році — Мозес-Калман Вайнґаслайсл, у 1935 році — Марія Антель-Менкес, у 1939 році — Саломон Шапіра. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1606-м.

№ 6 — триповерховий житловий будинок. У 1913 році будинок перебував у власності Антоніни ВеберKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913. — S. 446., у 1935 році — Хаї Мендловської, у 1939 році — Гелени Мончинської. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1607/1-м.

№ 8, 8а, 10, 10а — комплекс колишніх прибуткових будинків, споруджений фірмою Івана Левинського у 1906—1908 роках у стилі віденської сецесії для Марії та Зиґмунта Бардахів. Ймовірним автором проєктів був Тадей Обмінський. Разом будинки утворюють курдонер. Вхід на курдонер замикає огорожа з гарними металевими ґратами. У 1913 році власниками будинку під № 8 вказані Ісаак Флек та Бернард РаппапортKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913. — S. 111, 345.. На той час в будинку діяв спеціалізований художній заклад братів Ейзига та Ісака ФлеківKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913. — S. 560, 568.. Власниками будинку під № 8 у 1935—1939 роках були адвокат, доктор права Юзеф Вахман та його дружина Анна, будинків під № 8а, 10а у 1935 році — Марія Бардах та будинку під № 10 — фабрикант Мойзеш Камінкер та його дружина Зофія. В будинку під № 8 від 6 січня 2026 року запрацювало Почесне консульство Румунії. Обов'язки Почесного консула виконуватиме львівський бізнесмен, засновник Kormotech Ventures, меценат та благодійник Ростислав Вовк, а в будинку під № 10 від 2012 року працює школа англійської мови для дітей «Pingu's Club». Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/2-м, № 1607/3-м, № 1607/4-м, № 1607/5-м відповідно.

№ 12 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1907 році за проєктом Тадея Обмінського (фірма Івана Левинського). Замовниками виступали інженер-будівничий Владислав Брайтер та Юзеф Рогсек. Фасад будинку оздоблений керамічними плитками з геометричним мотивом. Пізнішими власниками були: у 1916 році — Гелена Жмурко, у 1935 році — Пеппі Баттнер, у 1939 році — фабрикант Г. Х. Бейкер. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/6-м.

№ 14 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1907 році за проєктом Тадея Обмінського (фірма Івана Левинського) для Юзефа Розека. Фасад оздоблений активним сецесійним декором: майолікові кахлі та ліпнина з мотивами ананасів. Пізнішими власниками були: у 1916 році — Ян Розек, у 1935—1939 роках — Міхал Нашковський. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1607/7-м.

№ 16 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1906—1907 роках за проєктом Августа Богохвальського для Фердинанда Борковського. Пізнішими власниками були: у 1935—1939 роках — Стефанія Наварольська.

Примітки

Джерела

Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s.

Посилання