Георг Марко (; , Черновіц — , Відень) — австрійський шахіст і шаховий публіцист румунського походження. Редактор журналу «Wiener Schachzeitung» (1898—1916). Автор низки статей з теорії шахів і кількох турнірних збірників.
Кар'єра Серйозно захопився шахами в Бухаресті після знайомства з Адольфом Альбіном, найсильнішим шахістом Румунії XIX сторіччя, що став шаховим учителем і наставником Марко. З 1885 року переїхав до Відня, що був одним з найбільших шахових центрів тогочасної Європи, працював секретарем у шаховому клубі.
На міжнародній арені дебютував на турнірі у Дрездені 1892, де поділив 4-5-е місця. Інші хороші результати в міжнародних турнірах: Відень (1895) — 1-е місце Відень (1897) — 3 Мюнхен (1900) — 5 Відень (1901) — 3-4 Відень (1903, гамбітний турнір) — 3 (найбільше досягнення; випередив, зокрема Г. Пільсбері, Ґ. Мароці, Ж. Мізеса, Р. Тайхмана, К. Шлехтера й І. Ґунсберґа) Монте-Карло (1904) — 5 Кобурґ (1904) — 4-5 Кембридж Спрінґс (1904) — 4 Остенде (1905) — 5 Стокгольм (1912) — 3 Будапешт (1913) — 4-5
Славився своєю миролюбністю, за що тримав прізвисько «майстер нічиєї». Наприклад, усі 10 партій матчу проти Карла Шлехтера (1893) закінчилися внічию (+0, −0, =10).
Опрацював турнірні збірники зі змагань: Відень 1903 і 1908, Остенде 1906, Карлсбад 1907, Баден 1914. Видав монографію про матч за титул чемпіона світу Ласкер — Тарраш 1908 року.
Джерела Георг Марко // Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986, t. 1. Партії на 365chess.com Партії на chessgames.com