Білува́ння — зняття і первинна вичинка шкіри тварин, один з найдавніших і найпоширеніших промислів у багатьох народів, для яких важливими формами господарської діяльності були мисливство та тваринництво.
Білування шкір — один з найдавніших промислів. Білувати шкіру означає її зняття з туші і звільнення від підшкірних тканин, зокрема, підшкірно-жирової клітковини (міздрі). Білування поширене у багатьох галузях тваринництва. У давнину білою називали будь-яку вичинену шкіру, готову для продажу або сплати податі, або, навпаки, очищену тушу, залежно від того, що було цінним: наприклад, шкіра куниці чи туша вівці. Тому нерідко білуванням називають також очищення туші від шкіри і тельбухів.
Процедура білування Процедура білування включає низку спеціальних дій і пристосувань: підвішування туші і зняття шкіри, розправлення шкіри на спеціальних правилках, її спеціальну обробку і вичинку.
Білування — це початкова (про обробці тварин на м'ясо) або головна (про роботі з хутровими звірами) процедура обробки забитої тварини.
При білуванні тварин (наприклад, кролів, баранів, лисиць) їхні туші підвішують за задні лапи до гака або планки, закріпленої на мотузці і роблять спеціальні надрізи без пошкодження черева. Професійний білувальник знімає шкіру так, що жодний надріз не проникає глибше підшкірних сполучних тканин. Шкіру надрізають навколо щиколоток нижче колінного суглоба, потім продовжують розріз з внутрішнього боку задніх лап до анального отвору. Шкірку обережно відокремлюють від м'язів, підрізають плівки і знімають з хвоста і ніг. Після цього йде процедура зняття шкіри «панчохою». Її стягують вниз, в напрямку голови, обережно підрізаючи ножем плівки. З передніх лап шкірку стягують до суглоба і відрізають від туші разом з лапами (у дрібних тварин, зокрема, й у мисливських трофеїв). При зйомці шкурки з голови надрізають основи вушниць і продовжують стягувати її вниз, підрізавши навколо орбіталій.
Кушнір за роботоюПроцес дублення шкір, графіка XV ст.Німецький виробник пергаменту, 1568
Знаряддя білування Основним реманентом у білуванні виступають різноманітні гаки для підвішування туш і різницькі ножі для зрізання шкіри. Крім того, при білуванні туш великих тварин допоміжними засобами можуть виступати піки, якими штовхають чи підтримують тушу. У китоловстві для зняття шкіри з кита застосовують особливу китобійську лопатку.
Продукти білування Біловані шкіри використовують для виготовлення шкіряних виробів, у тому числі для виготовлення грубих і тонких виробів: кожухів, комірів, чобіт, рукавиць.
Одним з відомих кінцевих продуктів білування є пергамент (недублена шкіра тварин).
Етимологія Давня назва продукції чинбарів — «біла», тобто білована шкіра звіра. У давнину біли, отримані з малих хутрових звірів називали білками. Вважається, що назва «біла» походить від назви «біра», що є позначенням податі, з чим пов'язані і такі слова як бірувати, збирати, бірка та ін. Історія назв групи білка/біла/біра/бірка розглянута акад. Іваном Підоплічкою (1967).
Приклади вживання «Тяжкою була й праця рядових членів команд. Білування китових туш — виснажливий і брудний процес, уяву про який дають виставлені у відкритому показі флешерні ножі, гаки для чіпляння куснів китового м'яса й сала, інше знаряддя.» (сайт Одеського історико-краєзнавчого музею )
«Тепер я опишу, що відбувається під час шанування богині, яку вони вважають за найзначнішу і на честь якої вони справляють велике свято. Скоро закінчується білування бика, вони моляться і старанно патрають його черево, залишаючи в його тілі інші нутрощі і сало, відтинають йому ноги та кінчик хвоста, плечі та шию. Після цього те, що залишається від тіла бика, вони наповнюють хлібом і чистим борошном, медом, родзинками, інжиром, ладаном, смирною та іншими прянощами і пахощами.» Геродот. Історії в дев'яти книгах. Книга ІІ
Білувати — обчищати від шкірки, знімати оболонку. «Ти, Петре, не білуй так, бо з картоплі одні злизки залишаються» (Качура, І, 1958, 380) (за Академічний тлумачний словник 1970—1980 ).
«Обідрати як (мов, наче) білку»
Див. також
кушнірство тваринництво шкіра таксидермія трофеї мисливські Лимарство
Примітки
Джерела Пидопличко И. Г. О происхождении названий некоторых животных нашей фауны // Вестник зоологии. — 1967. — № 1. — С. 80-83.