Lafarge

Група «Lafarge» (французькою читається , «Лафарж») — французька промислова компанія, що спеціалізується на виробництві трьох основних продуктів: цементу, щебеню (наповнювачів) та бетону.

10 липня 2015 року Lafarge об'єдналась зі швейцарською цементною компанією Holcim. 15 липня нова компанія офіційно запрацювала по всьому світі під назвою LafargeHolcim. 8 липня 2021 р назву LafargeHolcim було змінено на Holcim Group.

Історія

XIX сторіччя

Історія групи «Lafarge» розпочалася у 1833 р., коли Жозеф-Огюст Павен де Лафарж () успадкував компанію «Павен де Лафарж» (), що її було засновано у 1749 р. і яка належала його родині. Печі для обпалення вапна знаходилися у французькому департаменті Ардеш поблизу вапнякового кар'єру (білий глинистий вапняк, що давав високогідравлічне вапно) біля річки Рона на горі Сен-Віктор () між муніципалітетами Ле-Тей та Вів'єІсторія компанії «Lafarge» на індійському сайті групи . .

У 1848 р. назва компанії змінилася на «Lafarge Frères» () після того, як керівниками компанії стали сини Жозефа-Оґюста Едуард і Леон.

У 1864 р. «Lafarge» виграв тендер на постачання 200 тис. тонн гідравлічного вапняку для будівництва Суецького каналу. Хоча 20 печей компанії на час виграшу тендеру виробляли лише 50 тис. тонн вапняку на рік, компанія швидко збільшила виробництво для того, щоб поставити продукцію без затримок. Канал було урочисто відкрито 17 листопада 1869 р.

У 1866 р. «Lafarge» почав виробництво портландцементу в Алжирі, що вважається датою виходу компанії у Середземномор'я.

У 1887 р. у Ле-Тей було відкрито першу у світі дослідницьку лабораторію з вивчення цементу. У цій лабораторії в 1908 р. Жюлем Б'єдом () було виготовлено алюмінатний цемент () під маркою «Ciment Fondu», а у 1933 р. Етьєн Ранґад () розв'язав проблему гідролізу.

У 1889 та 1900 р.р. «Lafarge» отримав золоті медалі на «Всесвітніх виставках» у Парижі за свою соціальну політику стосовно робітників компанії (будівництво їдалень, шпиталів, шкіл, дитячих садків).

У 1899 р. було розроблено «техніку гасіння в обертовому барабані» (), інноваційний процес для створення білого вапна, морського вапна і екстра-білого цементу. Першими будівлями, зроблених з використанням цих продуктів «Lafarge», стали Нью-Йоркська фондова біржа (тесаний камінь та шви з білого цементу), причал у Венеції, порт Алжира та Корінфський каналПро історію «Lafarge» на сайті «Prostroymat.ru» . .

XX сторіччя

У 1908 р. Жюлем Б'єдом було створено «Ciment Fondu ®», стійкий до зовнішніх впливів і високих температур цемент, отриманий шляхом змішування вапняку і бокситів. Цей цемент швидко набув відмінної репутації завдяки своїм численним чудовим властивостям, зокрема, швидким твердінням і стійкості до корозії та високих температур. Цей вид цементу застосовували у паризькому метро, на нафтових платформах, в обладнанні для провідних світових виробників сталі, для стартового майданчика ракет «Ariane» на космодромі Куру у Французькій Ґвінеї тощо. «Ciment Fondu ®» є базовим компонентом для ряду інноваційних продуктів, включаючи спеціальні розчини та вогнетривкі бетони.

У 1921 р. було отримано перший патент на білий цемент (у цьому матеріалі під час виробничого процесу глина замінюється на каолін, який містить низьку кількість оксиду заліза). Білий цемент має такі самі властивостями, як і звичайний сірий цемент, але є естетичнішим. Білий цемент використовується досі, наприклад, архітектор Сантьяґо Калатрава використовував його у Франції у 1994 р. для будівництва станції швидкісних потягів Ліон-Сент-Екзюпері. У 1932 р., за 10 років після створення білого цементу, було створено новий продукт «Superblanc». Ле Корбюзьє вибрав цей цемент у 1936 р. для створення фасадів міністерств освіти і охорони здоров'я у Ріо-де-Жанейро, Бразилія.

У 1930 р. групою було вперше проведено рекультивацію кар'єру у Дравей. Наразі «Lafarge» планує рекультивацію кожного майданчика до початку видобутку. Екологічна експертиза перед початком діяльності визначає усі заходи, які будуть необхідні для захисту довкілля, біологічного різноманіття та місцевого населення. Майже 90 % майданчиків видобутку нерудних матеріалів мають рекультиваційні плани, які забезпечують їм друге життя.

У 1931 р. групою було придбано компанію «Gypses et Plâtres de France» з Південної Франції, яка була власником низки гіпсових кар'єрів. Це придбання позначило вступ «Lafarge» на перспективний ринок гіпсу. Пізніше «Lafarge» став третім за величиною виробником гіпсу у світі.

У 1947 р. штаб-квартира компанії була перенесена з Вів'є в департаменті Ардеш до Парижа. На той час «Lafarge» став провідним виробником цементу у Франції та Північній Африці.

У 1956 р. було побудовано перший завод «Lafarge» з виробництва цементу в Північній Америці, у м. Річмонд в Західній Канаді. Створення «Lafarge Cement of North America» («LCNA»). У 1960 р. «Lafarge» придбав дві компанії з виробництва бетону, «Deeks-McBride» та «Anglo-Canadian», організувавши виробництво бетону з власними автобетонозмішувачами. У 1965 р. було розпочато будівництво цементного заводу в Сан-Констані у Квебеку. До кінця 60-х років XX ст., «Lafarge» став третім найбільшим виробником цементу в Канаді, з річною виробничою потужністю 900 тис. тонн.

У 1959 р. «Lafarge» придбав частку в бразильській компанії «Cominci» та побудував свій перший завод з виробництва цементу в Бразилії у містечку Матозіньюс. Цей завод був першим з виробництва знаменитої марки цементу «Чемпіон» (). Особливий логотип та упаковка продукту були створені на честь бразильської футбольної команди, яка щойно виграла Кубок світу.

У 1970 р. було здійснено злиття «Lafarge Cement of North America» («LCNA»), заснованого у 1956 р., і найбільшого цементного виробника Канади «Canada Cement Company», що його було засновано у 1909 р. Нову компанію було названо «Canada Cement Lafarge Ltd.» («CCL»). «CCL» став найбільшим виробником цементу в Канаді, маючи 11 заводів.

У 1971 р. було укладено угоду з французьким міністерством у справах навколишнього середовища щодо зниження викидів пилу. З 1971 р. «Lafarge» робить активні кроки щодо зниження викидів пилу від цементних заводів. Група робить більше, ніж просто дотримується правил експлуатації обладнання і процесів, які використовуються на заводах, на кшталт витяжних фільтрів, — обладнання постійно вдосконалюється завдяки використанню нових технологій. Програма «Sustainability Ambitions 2012 roadmap», розпочата у 2007 р., ставить за мету скоротити викиди пилу на 30 % до 2012 року на всіх заводах компанії в усьому світі.

У 1972 р. після першої нафтової кризи, групу було реорганізовано і було створено «Lafarge Holding Company». Нові методи управління і ефективніші виробничі процеси дозволили групі продовжити своє зростання. Науково-дослідна команда «Lafarge» розробила добавки для зменшення потреби використовувати воду, також відомі як «суперпластифікатори», що роблять бетонну суміш рухомішою без додавання додаткової води. Тридцять років потому ця інноваційна технологія буде використовуватися для створення технології «Agilia», бетону, що сам вирівнюється і сам розтікається.

У 1974 р. вперше було використано відходи сільськогосподарської промисловості (рисове лушпиння, відходи кавового виробництва) для зменшення вартості виробництва будматеріалів. Таких підхід знижує використання викопних видів палива, розширює джерела енергії, а утилізація відходів вигідна для суспільства. Це також знижує викиди CO2 — це особливо важливо, враховуючи, що цементна промисловість відповідає за 5 % від глобальних викидів вуглекислого газу.

У 1977 р. було опубліковано принципи дій компанії (). Олів'є Лесерф, голова групи з 1974 до 1989 р., заявив: «Ми намагаємося керувати, служачи, а не домінувати. Справжня леґітимність лідера полягає в його здатності служити». Принципи дій являли собою набір загальнолюдських цінностей і зобов'язань, загальні для всіх співробітників. Вони включали в себе:

мету (): стати безперечним лідером на ринку, зобов'язання щодо зацікавлених сторін (): споживачів, акціонерів, місцевих громад, шлях «Lafarge» () — кодекс поведінки для успішної роботи кожного співробітника.

У 1980 р. новостворена «Lafarge Coppée Group», народжена від злиття «Lafarge» і «Coppée», стає провідним виробником цементу в Північній Америці. Кількість співробітників групи збільшилася з 12 тис. до 17 тис..

З придбанням «General Portland Inc.», третього найбільшого виробника цементу у світі, у 1981 р. «Lafarge» стала одним з найбільших виробників цементу в Північній Америці. У цьому ж році на ринок було виведено бетони з високими виробничими властивостями («HPC» — ) з винятковим рівнем міцності.

У 1985 р. вперше інвестував у регіон на південь від Сахари, розпочавши будівництво у Камеруні. З часом, група розширилася в Кенії (1989 р.), Південній Африці (1998 р.), Уганді, Беніні (1999 р.), Зімбабве, Танзанії, Малаві, Нігерії та Замбії (2001 р.). Наразі «Lafarge» присутній у 10 країнах на південь від Сахари.

У 1989 р. «Lafarge» придбав швейцарську компанію «Cementia», що принесло ряд престижних брендів у портфель групи: «Asland» (№ 1 в Іспанії), «Perlmooser» (№ 1 в Австрії, компанія з 100-річною історією), «Bamburi» (№ 1 у Кенії), «Semen Andalas» в Індонезії, три цементні заводи у США.

У 1990 р. «Lafarge» підписав угоду з «Zement Karsdorfer». Цей цементний актив у Східній Німеччині був найпотужнішим за продуктивністю в Європі, йому належала майже половина кількості цементу виробленого у Франції. Продовження розширення групи в Східній Європі. Дослідницька команда «Lafarge» була змінена, його науково-дослідний центр було створено на острові Л'Іль-д'Або () поблизу Ліона у Франції. Ця лабораторія стала провідною у світі у тім, що стосується будівельних матеріалів. Цей осередок високих технологій об'єднує техніків і дослідників з усього світу. Сотні патентів, заснованих на їхніх роботах, були зареєстровані по всьому світу.

У 1994 група придбала свій перший завод з виробництва цементу в Хуабеї у Китаї. Це була перша з багатьох інвестицій в країні. Гіпсовий бізнес почав розвиватися в 1996 р., спільне підприємство з австралійською компанією «Boral» було створене у 2000 р. У 2002 році в провінції Сичуань було побудовано завод цементу у місті Дучан'ян (, ). Другу виробничу лінію було введено в 2005 р. з впровадженням передових технологій та екологічних стандартів. У 2002 р. група придбала 70 % акцій цементного заводу в найбільшому місті світу Чунціні, провінція Сичуань у КНР.

У 1995 р. «Lafarge» реалізував свої перші програми з переробки відходів виробництва для їхнього використання як альтернативу стандартним видам сировини та палива на всіх промислових об'єктах, де це технічно можливо. Як член-засновник «WBCSD» — «Всесвітньої ради підприємців з екологічного будівництва» (), «Lafarge» заохочує будівництво будівель, дотримуючись принципів поваги до людей і довкілля. Група опублікувала свою екологічну політику і взяла на себе зобов'язання щодо збереження місць видобутку. «Lafarge» запустив свій перший план з розміщення акцій серед співробітників компанії (), який дозволив співробітникам мати частку в фінансовому успіху групи і заохочував почуття спільності.

У 1997 р. було придбано британську групу «Redland», що зміцнило позиції «Lafarge» у сфері нерудних матеріалів і бетону. «Lafarge» опинився в групі лідерів у галузі будівельних матеріалів у Північній Америці, незабаром став працювати в секторі покрівельних покриттів.

«Lafarge» створив напрямок щебеню та бетону (), значно поліпшив свої позиції у сфері виробництва бетону, нерудних і дорожніх матеріалів, зокрема у Франції, Великій Британії, США і Канаді.

Новий бізнес покрівельних матеріалів «Lafarge» () став № 1 на світовому ринку, зокрема в Північній та Південній Америці (США, Мексика, Бразилія, Аргентина), в Азії (Японія, Китай, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Таїланд, Індія) та у Південній Африці.