Новоолекса́ндрівка — село в Україні, центр Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за оцінкою 2024 року становило близько 4000 осіб.

Географія Новоолександрівка розташована на берегах річки Мокра Сура, в центральній частині Дніпропетровської області. Біля берегів річки висота над рівнем моря — 55-60 метрів, в інших частинах села досягає 90 метрів. До Мокрої Сури впадають річки Войцехова балка та Чаплина балка.

До Новоолександрівки примикають південні околиці міста Дніпра, входить до Дніпровської агломерації. На заході межує з селом Сурсько-Литовське, на сході — з селом Братське.

Поруч проходять автомобільні дороги і і залізниця, станція Платформа 221 км.

Історія З давнини територія села входила до складу земель Запорозької Січі. Ось як пише про заснування села дослідник краю, архієпископ Феодосій Макаревський: ...въ 1770 году Командиръ запорожской флотиліи Данило Третьякъ отбилъ, при Кинбурнѣ, у хана Крымскаго ясырь (взятыхъ въ плѣнъ) Волоховъ и жидовъ муж. и женск. пола 673 души и прислалъ въ Сѣчь; по распоряженію [атамана] Кальнишевскаго, всѣ Волохи поселены также въ Кайдакской паланкѣ, гдѣ они составили особое селеніе, доселѣ существующее въ Екатеринославскомъ уѣздѣ, подъ именемъ Волосскихъ Хуторовъ

У 1886 році у Волоських Хуторах проживало 550 осіб, село входило Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії.

Після переселення сюди нових жителів слободу перейменували на Новонаселену, а ще пізніше село отримало сучасну назву.

.

Поблизу Новоолександрівки в XIX столітті виникли ще два села: за Мокрою Сурою з'явилось поселення сімей, що прибули сюди з Лоцманської Кам'янки. Поселення спочатку називалось Лоцманські Хутори, потім Сурські Хутори, а з 1893 року — Сурсько-Покровське. неподалік від Волоських Хуторів розміщувалося кріпосне село Лапіно. Назва від власника — полтавського поміщика Лапи. Згодом це село стали називати Селецьке.

За переписом 1897 року кількість мешканців Селецького становила 588 осіб (286 чоловічої статі та 301 — жіночої), з яких 586 — православної віри.

У 1953 році Сурсько-Покровське і Селецьке були приєднані до Новоолександрівки.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська359079.74%російська87119.35%білоруська100.22%вірменська50.11%румунська30.07%болгарська20.04%інші/не вказали210.47%Усього4502100%

Сучасність

Промисловість і господарство Найбільше підприємство села — Новоолександрівський цегельний завод, одне з найбільших в Дніпропетровській області підприємств з виробництва керамічної цегли. Понад 200 працівників.

Також діє ТОВ Агрофірма «Новоолександрівська» та декілька фермерських господарств.

Заклади соціальної сфери У Новоолександрівці є середня загальносвітня школа, дошкільний навчальний заклад «Світлячок», дільнича лікарня, аптека, бібліотека.

У селі збудовано спортивний комплекс з футбольним полем, який є базою дитячої футбольної команди корпорації «АТБ».

ТранспортЧерез Новоолександрівку проходять автошлях і регіональний автошлях , а також Придніпровська залізниця.

Пам'ятки Поблизу села наявний ландшафтний заказник місцевого значення Балка Кирпична.

У східній частині села навесні 2021 року археологами досліджено унікальний курган епохи енеоліту-бронзи, виявлено огорожу з кам'яних брил вагою до 1 т (кромлех) діаметром 18 м і близько 20 захоронень близько 3500 — 2500 років до н. е.Жахалов Я. «Днепровский Стоунхендж», пальцы собаки и десятки захоронений: как продвигаются раскопки кургана в Новоалександровке  // «Информатор», 19 травня 2021

Галерея

Примітки

Посилання Сайт Дніпропетровської РДА Міста і села Дніпропетровщини. Історико-краєзнавчі нариси. Новоолександрівка

Джерела Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 267