Ша́ндор Ма́раї (), ім'я при народженні Ша́ндор Ка́роль Ге́нрік Гро́сшмід де Ма́ра (; , Кошиці — , Сан-Дієго) — угорський письменник і журналіст.
Біографія
Народився у Кошицях (угорською Кошшо, тепер — місто в Словаччині) в родині з давнім саксонським походженням, яка з часом змішалася з угорцями. За батьковою лінією він був пов'язаний зі знатним угорським родом Орсагів (Ország). В ранні роки Марай мандрував Європою, мешкаючи у Франкфурті, Берліні та Парижі. При цьому якийсь час він писав німецькою, та згодом перейшов на угорськуMárai, Sándor. «Egy polgár vallomásai.» Akadémiai Kiadó, Budapest, 1935.. 1928 року оселився у Крістінавароші (частина Будапешта). В 1930-их роках здобув популярність завдяки своєму точному реалістичному стилю. Він був першим, хто писав рецензії на твори Кафки.
Мараї з ентузіазмом писав про Віденський арбітраж, на яким Німеччина змусила Чехо-Словаччину та Румунію повернути частину угорських територій, втрачених Угорщиною за Тріанонським договором. Попри це нацисти критикували Мараї за «глибокий антифашизм», небезпечну позицію як для воєнного часу в Угорщині.
Мараї написав 46 книг, здебільшого романів; літературні критики визнають його одним із найвпливовіших представників літератури середнього класу в міжвоєнній Угорщині. В його романі A gyertyák csonkig égnek (тобто «Свічки догоріли», 1942, відомий також за назвою англійського перекладу «Embers» — «Жарини») виражено ностальгію за багатонаціональним та багатокультурним суспільством Австро-Угорської імперії, що нагадує твори Йозефа Рота.
Він був противником комуністичного режиму, що прийшов до влади в Угорщині після Другої світової війни, через що 1948 року емігрував із країни. Якийсь час мешкав у Італії, а згодом оселився в американському місті Сан-Дієго в Каліфорнії.
Він продовжував писати угорською, проте його не публікували в перекладах англійською до середини 1990-их. Після смерті своєї дружини (1986) і пасинка (1987) Мараї жив дедалі більш ізольовано. 1989 року в стані тяжкої депресії він покінчив життя самогубством, вистріливши собі в голову.
Значною мірою забуті, його праці було знову «відкрито» на початку 1990-их, після чого з'явилися переклади французькою, польською, каталонською, італійською, англійською, німецькою, іспанською, португальською, чеською, данською, ісландською, корейською, нідерландською та іншими мовами.
Роман «Свічки догоріли», в українському перекладі Максима Стріхи, надруковано в журналі "Всесвіт" (н.9-10, 2011).
Іменем Шандора Мараї названо угорську літературну нагороду, яку вручають з 1996 року.
Галерея
Бібліографія Рік поруч із назвою книги позначає дату першої публікації. Угорський період Emlékkönyv (versek) 1918 Emberi hang (versek) 1921 Männer (dráma) 1921 Panaszkönyv (karcolatok) 1922 A mészáros (regény) 1924 Istenek nyomában (útirajz) 1927 Bébi vagy az első szerelem (regény) 1928 Mint a hal vagy a néger (versek) 1930 Zendülők [A Garrenek műve I.] (regény) 1930) Idegen emberek (regény) 1930 Műsoron kívül (tárcák, elbeszélések) 1931 Csutora (regény) 1932 Teréz (elbeszélés) 1932 A szegények iskolája (esszé) 1933 A sziget (regény) 1934 Egy polgár vallomásai (regény) 1934 Bolhapiac (elbeszélések, tárcák) 1934 Egy polgár vallomásai 1-2. kötet (regény) 1935 Egy polgár vallomásaiból (regényrészlet) 1935 Farkasrét (vers) 1935 Válás Budán (regény) 1935 Naptárcsere (elbeszélés) 1935 Kabala (elbeszélések, cikkek) 1936 Napnyugati őrjárat (útirajz) 1936 A féltékenyek [A Garrenek műve II.] (regény) 1937 A négy évszak (prózai epigrammák) 1938 Eszter hagyatéka — Déli szél (regény) 1939 Vendégjáték Bolzanóban (regény) 1940 Szindbád hazamegy (regény) 1940 Kaland (színmű) 1940 Kassai őrjárat (esszé) 1941 Mágia (elbeszélések) 1941 Az igazi (regény) 1941 Jó ember és rossz ember (tárca) 1941 Ég és föld (aforizmák, elmélkedések) 1942 Röpirat a nemzetnevelés ügyében (tanulmány) 1942 A gyertyák csonkig égnek (regény) 1942 A kassai polgárok (dráma) 1942 Füves könyv (prózai epigrammák, maximák) 1943 Vasárnapi krónika (tárcák, cikkek) 1943 Sirály (regény) 1943 Bolhapiac (elbeszélések, tárcák) 1944 Verses Könyv (versek) 1945 Napló 1943—1944 1945 Varázs (színjáték) 1945 Ihlet és nemzedék (tanulmányok, esszék) 1946 A nővér (regény) 1946 Medvetánc (elbeszélések, tárcák) 1946 Európa elrablása (útirajz) 1947 Sértődöttek 1. A hang (regény) 1947 Sértődöttek 2. Jelvény és jelentés (regény) 1948 Sértődöttek 3. Művészet és szerelem (regény) 1948
Еміграція Béke Ithakában (regény) 1952 Napló (1945—1957) 1958 Egy úr Velencéből (verses játék) 1960 San Gennaro vére (regény) 1965 Napló 1958—1967 1968 Ítélet Canudosban (regény) 1970 Rómában történt valami (regény) 1971 Föld, föld…! (emlékezések) 1972 Erősítő (regény) 1975 Napló (1968—1975) 1976 A delfin visszanézett (válogatott versek) 1978 Judit… és az utóhang (regény) 1980 Jób… és a könyve (színdarabok) 1982 Harminc ezüstpénz (regény) 1983 Napló (1976—1983) 1985 A Garrenek műve (regény) 1988
Посмертні видання Ami a Naplóból kimaradt (1945—1946) 1992 Ami a Naplóból kimaradt (1947) 1993 Ismeretlen kínai költő (1994) Napló (1984—1989) 1997 Ami a Naplóból kimaradt (1948) 1998 Ami a Naplóból kimaradt (1949) 1999 Szabadulás (regény) 2000 Vándor és idegen (Márai Sándor és Szőnyi Zsuzsa levelezése) 2000 Eszter hagyatéka és három kisregény (A Szívszerelem című kiadatlan regénnyel) 2001 Ami a Naplóból kimaradt (1950—1952) 1991 Tájak, városok, emberek 2002 Magyar borok 2002 Írók, költők, irodalom 2003 Kedves Tibor! (Simányi Tiborral való levelezése) 2003 Ami a Naplóból kimaradt (1953-1954-1955) 2003 Oroszország Márai Sándor szemével (fotóalbum) 2003 Lucrétia fia (elbeszélések, 1916—1927) 2004 Japán kert I—II. (publicisztikai írások, versek, elbeszélések) 2004 Bölcsességek januártól decemberig (Füves könyv, az Ég és föld, A négy évszak és kimaradt bölcsességek együtt) 2004 Ajándék a végzettől (publicisztikai írások gyűjteménye, 1937—1942) 2004 Kitépett noteszlapok (Márai ausztriai és németországi lapokban megjelent írásai) 2005 Lomha kaland (elbeszélések, 1928—1937) 2005 A régi szerető (elbeszélések, 1938—1948) 2005
Примітки
Посилання
Перелік лауреатів Премії імені Шандора Мараї