Митрополит Стефан (в миру Степан Максимович Проценко; 2 (15) серпня 1889, Паліївка, Глухівський повіту Чернігівської губернії (нині - Ямпільська селищна громада Шосткинського району на Сумщині) — 6 жовтня 1960, Харків, Українська РСР, СРСР) — український релігійний діяч. Єпископ Українського екзархатуПротодиакон Максим Талалай. Преосвященний Стефан (Проценко), митрополит Харківський і Богодухівський (†1960)РПЦ, митрополит Харківський і Богодухівський.
Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився 2 (15) серпня 1889 року в селі Паліївка, Глухівський повіту Чернігівської губернії (нині Ямпільщина, Сумська область) в родині державного селянина. Закінчив Агрономічний інститут і кілька років був викладачем. Після закінчення в серпні 1909 року Шосткинського трьохкласного міського училища вступив на педагогічні курси при Глухівському трьохкласному міському училищі імені Ф. Терещенка, яке закінчив у червні 1911 року та здобув звання учителя початкової школи з правом викладати в двохкласних сільських училищах міністерства народної освіти. З вересня 1911 перебував на службі, зокрема у 1912/13 н. р. викладав у Дубовицькому початковому училищі. Потім вступив до Глухівського учительського інституту (нині - Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка), який закінчив у грудні 1915 року та отримав атестат із званням "вчитель вищого початкового училища".
Після цього на рубежі 1915-1916 років був мобілізований до армії та службу проходив у м. Кременчук. У березні 1916 р. не зміг вступити до Київського військово-інженерного училища і лише 1918 року в часи УНР вступив до Київської духовної академії, де закінчив три курси, але через гоніння церкви не здобув атестатаКрижанівський В. Невідомі сторінки життя митрополита Харківського та Богодухівського Стефана за матеріалами ЦДІАК України // Берегиня народних традицій. Випуск 2: Легенди Сіверщини: збірник матеріалів краєзнавчої конфренеції, 2 жовтня 2025 р. село Землянка: Громадський історико-етнографічний музей Пелагеї Литвинової-Бартош / Упоряд. Леся Іванченко. Дніпро, 2026. С. 100 - 113.. Утім починає службу панотцем.
5 березня 1922 року був висвячений на священика єпископом Пахомієм (Кедровим), з обітницею безшлюбності. У час, коли в Україні стверджувався окупаційний російський режим, призначений настоятелем Свято-Троїцької церкви у місті Носівка, що на Чернігівщині. У тому ж році пострижений у чернецтво, рукоположений у сан ієромонаха. З 24 листопада 1922 — архімандрит.
26 серпня 1926 хіротонізований на єпископа Козелецького, вікарія Чернігівської єпархії.
З 1926 по 1928 роки проживав в Харкові без права виїзду.
У 1931 році перебував в ув'язненні.
28 жовтня 1932 призначений на Чернігівську і Козелецьку єпархію.
23 липня 1936 заарештований і 2 червня 1937 року, без посилання на цю статтю закону, особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений до 5 років ув'язнення за звинуваченням у керівництві нелегально існуючою контрреволюційною організацією церковників та проведенні активних антирадянських дій. Відбував покарання в Красноярському «исправтрудлагере», звідки звільнений 15 травня 1942 року.
13 липня 1942 призначений на Уфимську єпархію. 10 листопада 1942 возведений у сан архієпископа.
8 вересня 1943 брав участь в обранні Патріарха Сергія на Соборі.
25 серпня 1944 — призначений архієпископом Полтавським і Кременчуцьким.
У 1945 році нагороджений правом носіння хреста на клобуку.
2 червня 1945 став архієпископом Харківським і Богодухівським.
У 1947 році нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
25 лютого 1959 возведений у сан митрополита.
Помер 6 жовтня 1960 року в Харкові.
Посилання Стефан (Степан Проценко Максимович) // Новомученики і Сповідники Руської Православної Церкви XX століття Світлої пам'яті митрополита Харківського і Богодухівського Стефана
Джерела