Вольфрам фон Ріхтгофен (; 10 жовтня 1895, Гут-Барцдорф, біля Штрегоу — 12 липня 1945, Бад-Ішль) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал Люфтваффе (1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1941). Командував повітряними флотами ВПС.
Народившись в 1895 році в аристократичній прусській сім'ї, Вольфрам виріс в багатому середовищі. У віці 18 років відразу після закінчення школи приєднався до німецької армії. З початком Першої світової війни він воював на Західному та Східному фронтах. Родина фон Ріхтгофенів мала кілька славетних особистостей, які прославилися в битвах Першої світової війни. Його кузени, чотириюрідні брати Лотар і Манфред фон Ріхтгофени, стали льотчиками-асами. Манфред, знаний як Червоний Барон, був найрезультативнішим військовим асом війни з 80 перемогами. Вольфрам здобув вісім повітряних перемог до перемир'я в листопаді 1918 року.
Після війни Ріхтгофен звільнився з лав Збройних сил й повернувся до цивільного життя. Якийсь час навчався в університеті, вивчаючи інженерну справу, згодом повернувся до рейхсверу, німецьких збройних сил в епоху Веймарської республіки. 1933 року Адольф Гітлер і нацистська партія захопила владу в Німеччині, й рейхсвер був перетворений на Вермахт. Вольфрам фон Ріхтгофен приєднався до нового виду збройних сил — Люфтваффе. Служив у складі Легіону Кондор, який підтримувала фалангістів у громадянській війні в Іспанії. За цей час, він визнав необхідність безпосередньої авіаційної підтримки у військових операціях. Активно боровся за прийняття на озброєння пікіруючого бомбардувальника, зокрема, Юнкерса Ju 87 «Штука». Наполягав на удосконаленні управління військовою авіацією з землі, використовуючи власний досвід в Іспанії та Польщі. Створення ефективної системи управління «повітря-земля», і потужна концентрація пікіруючих бомбардувальників призвело до особистого успіху для фон Ріхтгофена в першій половині війни.
З початком Другої світової війни він командував спеціалізованим авіаційним об'єднанням штурмової авіації — 8-м повітряним корпусом (), яке спочатку діяло як невелике формування в Польській кампанії, а згодом перетворилося на повноцінний авіаційний корпус в кампаніях в Західній Європі. Ефективність його частини виявилися вирішальною в певні моменти у Французькій кампанії. 23 травня 1940 року Вольфрам фон Ріхтгофен був нагороджений Лицарським хрестом за бойові заслуги в ході бойових дій. Продовжував діяти в передових порядках під час битви за Британії і під час Балканської кампанії в 1940 і 1941 роках.
Однак найбільшого успіху фон Ріхтгофен досяг на Східному фронті. Зокрема, він домігся помітних успіхів у Кримській кампанії в 1942 році. Після битві під Сталінградом був переведений на Середземноморський театр воєнних дій, де очолив ВПС в Італійській кампанії.
Вольфрам фон Ріхтгофен залишався на дійсній військовій службі до кінця 1944 року, коли він був відправлений у відставку за станом здоров'я. У травні 1945 року незабаром після капітуляції Німеччини він був узятий в полон американськими військами, але 12 липня 1945 року помер в полоні від пухлини мозку.
Біографія
Молоді роки Вольфрам фон Ріхтгофен народився 10 жовтня 1895 року в маєтку славетної аристократичної родини Ріхтгофенов Гут-Барцдорф (Gut Barzdorf), неподалік від Штрегоу, Нижня Сілезія. Його батько, барон Вольфрам фрейхерр фон Ріхтгофен (1856–1922), та мати, Тереза Гетц фон Оленхасен (1862–1948) належали до Сілезького дворянства, родовід їхньої сім'ї вів свої коріння від дворян, що отримали ці титули ще за 350 років до народження Вольфрама.
Фон Ріхтгофен був другою дитиною в родині і старшим сином із чотирьох дітей. Його старша сестра, Софі-Тереза народилася в 1891 році (померла в 1971 році). Його брат Манфред народився в 1898 році, а Герхард в 1902 році. Вольфрам доводився чотириюріднім братом найславетнішому німецькому асу Першої світової війни Манфреду фон Ріхтгофену, відомому як «Червоний барон», й молодшому братові барона Лотару фон Ріхтгофену. Як син достойних представників благородного стану, молодший Вольфрам із самого дитинства насолоджувався привілеями життя. Шляхетний статус сім'ї сходив до 1500-х, і вже у 1700-ті роки Ріхтгофенам належало 16 маєтків в Нижній Сілезії. Коли Фрідріх Великий приєднав Сілезію до Пруссії в 1740 році, він особисто надав титул барона (фрейхерра), одному з предків Ріхтгофена. Протягом наступних трьох поколінь сім'я Ріхтгофенів продовжувала мешкати в Сілезії.
Маєток Гут-Барцдорф, архітектурний комплекс будівель XVIII століття, де провів дитинство Вольфрам фон Ріхтгофен, був лише одним з 25 об'єктів власності Ріхтгофенів в Сілезії, що налічувала 140 км² (35000 акрів) земель. Гут-Барцдорф, вважався відносно скромним й мав тільки 350 гектарів (860 акрів) площі, з яких 269 були орні землі, а решта лісові угіддя. Цікавий факт, що Вольфрам, як старший син не успадкував нерухоме майно. Замість цього, по смерті батька в 1922 році, права власності отримав його молодший брат, Манфред. За кілька років до цього, Вольфрамів дядька генерал кавалерії Манфред фон Ріхтгофен, брат батька, просив Вольфрама успадкувати його майно, щоб утримати це в сім'ї, через те, що сам генерал не мав дітей. Вольфрам успадкував маєток після того, як Манфред юридично усиновив його. Відставний генерал прожив ще досить довго, й помер у 1939 році, встигнувши побачити перемоги свого племінника у громадянській війні в Іспанії та в Польської кампанії.
На відміну від більшості прусських дворян Вольфрам пішов до місцевої академічної гімназії і не мав приватних викладачів на дому. Він відвідував школу в Штрегоу. Молодий студент мав добрі оцінки з математики та німецької мови, але успіхи в іноземних мовах були дуже скоромні. Він вважав вивчення мови нудним, але спромігся вивчити італійську мову і міг відносно грамотно спілкуватися протягом свого подальшого життя.
У молоді роки Вольфрам фон Ріхтгофен був дуже дружнім зі своїми кузенами, Лотаром і Манфредом фон Ріхтгофенами, з якими проводив багато часу, граючи у маєтку, на відміну від рідних братів, стосунки з якими були складними. До кінця юності він став досвідченим мисливцем і гарним вершником — інтереси, які залишалися з ним до кінця його життя. Якось мірою це вплинуло на його рішення, й він подав офіційну заявку на прийом до лав німецької армії, а не присвятити, як більшість його рідних своє життя академічній кар'єрі.
У 1913 році 18-річний Вольфрам фон Ріхтгофен вступив на військові службу й поступив на офіцерські курси в Берліні. Кіннота була найпрестижнішим родом військ, і він подав заявку на вступ до 4-го гусарського полку, що входив до складу 12-ї кавалерійської бригади 6-го армійського корпусу в Бреслау. Однак, у Вольфрама було небагато часу послужити у мирний час, у серпні 1914 року почалася Перша світова війна.
Перша світова війна
Служба в кінноті Гусарський полк 12-ї кавалерійської бригаді, у складі якого вступив у війну юний Вольфрам був прикріплений до 5-ї кавалерійської дивізії, яка була підпорядкована 1-му кавалерійському корпусу. Корпус у складі 3-ї німецької армії, брав активнішу учать в нападі на Францію і Бельгію в серпні 1914 року, як частина довоєнного плану Шліффена. Він перетнув річку Маас в Дінан. Надалі брав участь у важких боях проти французького VIII-го кавалерійського корпусу і бився в Бельгії під Намюром 23-24 серпня і біля Сен-Кантен. 5-та кавалерійська дивізія продовжувала успішне просування вглиб Франції після битви на кордонах, але була зупинена в ході першої битви на Марні у вересні 1914 . 21 вересня 1914 року на знак визнання за хоробрість в бою, Вольфрам був нагороджений Залізним хрестом II ступеня.
У листопаді 1914 року кавалерійська дивізія фон Ріхтгофена була перекинута на Східний фронт, до Польщі.
На Східному фронті, кавалерійська дивізія переважно діяла на південному фланзі фронту. Характер боїв мав локальне значення, й німецька армія майже не застосовувала власну кінноту. Дивізія перебувала переважно в резерві. Бригада Ріхтгофена дислокувалася поблизу Пінську, і з кінця 1915 до січня 1917 року брала участь в оборонних операціях у Прип'ятських болотах. Фон Ріхтгофен був командиром кінного навчального загону бригади, а з восени 1916 року і був призначений командиром кавалерійського ескадрону, з 160 вершниками під його командуванням. Молодий барон мріяв про славу, проте на існуючих посадах про це мова не велася. У той час рівень популярності його кузенів Лотара і Манфреда, що служили в Імперській повітряній службі (), був колосальний. Вони особисто запропонували йому приєднатися до військової авіації й врешті-решт в червні 1917 року він зробив це.
Перехід в Імперську повітряну службу Перед тим, як приєднатися до Імперської повітряної служби, Вольфрам провів відпустку дома в Німеччині, після чого прибув до однієї з найбільших льотних шкіл у Галле — 14-й навчальний повітряний полк. Під час Першої світової війни, німці приділяли більше уваги ретельній та тривалій підготовці своїх пілотів, ніж, наприклад, авіаційні формування Королівського льотного корпусу Великої Британії, і принаймні дорівнювали рівню підготовки льотчиків Франції та США. Протягом 3-х місяців фон Ріхтгофен пройшов повний курс навчання в складі 11-го навчального авіаційного батальйону й 4 квітня 1918 року прибув для подальшого проходження служби до 1-ї авіаційної ескадри (Jagdgeschwader 1 (JG 1) свого четвероюрідного брата Манфреда.
Незабаром, під час першого бойового вильоту Вольфраму, легендарний «Червоний барон» загинув. Після загибелі М. фон Ріхтгофена навесні 1918 року ескадрою командував гауптман Г. Ґерінґ. Вольфрам продовжував службу в авіації й до перемир'я в листопаді 1918 року мав 8 перемог у повітряних боях з противником, проявивши себе, як відважний льотчик-винищувач, заслужив почесне звання — ас (його присвоювали льотчикам, котрі збили від 5 літаків противника).
Особисте життя 18 вересня 1920 року Вольфрам фон Ріхтгофен одружився з Юттою фон Зельхов (1896–1991) в лютеранській церкві Бреслау (нині м. Вроцлав у Польщі). Вони познайомилися завдяки її брату Гюнтеру. Ютта, як й Вольфрам, належала до Сілезької знаті, і звичайно оберталася в тому ж колі знайомих. За часів світової війни Ютта працювала медсестрою у війну. Молодята жили у квартирі в Ганновері, де Вольфрам подовжив свою академічну кар'єру в інженерній справі. У шлюбі народилися троє дітей: Вольфрам (народився 25 травня 1922 року), Гетц (27 листопада 1925 року) і Елен (15 лютого 1928 року).
Інтербелум
Після завершення світової війни 29 лютого 1920 року фон Ріхтгофен звільнився з лав Збройних сил й вступив до Технічного університету Ганновера, де вивчав аеронавігаційну інженерію з 1919 по 1922 рік.
1 листопада 1923 року повернувся на військову службу до рейхсверу, служив у комендатурі Берліна. З 1 листопада 1928 року командир роти 5-го автотранспортного батальйону. 11 лютого 1929 року переведений у відділ Т3 Військового управління сухопутних військ. З 8 квітня 1929 р. по 30 вересня 1930 р. перебував (як приватна особа) в Римі, був прикомандирований до німецького посольства, в порушення умов Версальського договору фактично проходячи стажування у Королівських Повітряних силах Італії. З 1 жовтня 1932 року командир роти 6-го автотранспортного батальйону (з 1 травня 1933 року 6-й мобільний зенітний дивізіон).