Нунація (, tanwīn) — діакритичний знак, який пишуть над останньою приголосною іменників та прикметників, здебільшого в неозначеному стані. Цей знак притаманний деяким семітським мовам, зокрема арабській.
Символ Транслітерація-un-in-an
Існує три варіанти цього діакритика: -un (називний відмінок), -in (родовий відмінок), та -an (знахідний відмінок). Значок найчастіше пишуть у комбінації з аліфом (), та марбутою () або ізольованою гамзою (). Нунація притаманна лише літературній арабській, в розмовних діалектах її немає. Деякі підручники подають навіть літературну мову без цих закінчень.
Оскільки в арабській немає неозначеного артикля, то неозначеними є ті слова, перед якими немає означеного артикля. Через це виникла думка, що нунація є неодмінною ознакою неозначеного стану іменників та прикметників. Проте наявність у слові нунації не обов'язково робить його неозначеним; чимало означених слів (власних назв) мають нунацію, наприклад у виразі: (ʾašhadu ʾanna Muḥammadan rasūlu llāh: «Засвідчую, що Мухаммад є посланцем Всевишнього»), ім'я Мухаммад, означене слово, має нунацію.
Посилання Нунація