Залізничний вокзал Тернополя — двірець головної станції Тернопільської дирекції Львівської залізниці у середмісті Тернополя, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 13).
Історія Перша будівля побудована у 1870 році, одночасно з відкриттям 28 грудня 1870 року залізничної лінії Злочів — Тернопіль. Восени 1903 року розпочалось будівництво нового приміщення вокзалу. Проєкт розроблено технічним бюро Міністерства залізниць Австро-Угорщини у Відні (нині — Австрія). Сучасний вигляд вокзалу — це те, що вдалося побудувати згідно проєкту у 1952 році.
Навесні 1905 року завершено спорудження правого крила, у серпні 1906 року — новий вокзал введений в експлуатацію. Фронтон було прикрашено дзеркальним коло-вікном площею 65 м². На вокзалі були водогін, центральне опалення, освітлення від власної динамомашини. Вартість будівництва — 300 тисяч крон. Зруйнований під час Першої світової війни, згодом відбудований.
У вересні 1920 року в приміщенні залізничного вокзалу розміщувався штаб Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.
У 1944 році під час німецько-радянської війни вокзал знову був зруйновано. Відновлений 1952 року в зміненому вигляді.
Останні опоряджувальні роботи здійснювалися у 1999—2000 роках, які виконала фірма «Марс» під керівництвом А. Мусійчука (архітектор — Данило Чепіль).
Транспортне сполучення До залізничного вокзалу є можливість дістатися: 6, 7, 8, 9 14, 15, 16, 19, 20, 20А, 22, 22А, 24, 25, 26, 26А, 27, 28, 35, 36, 39
Світлини
Примітки
Джерела І. Дуда. Тернопіль // Р. Загородний. Перша залізниця Галицького Поділля //
Посилання