Вуглегі́рськ (до 1958 — Хацепе́тівка) — місто в Україні, у Горлівському районі Донецької області. Адміністративний центр Вуглегірської міської громади. Населення — 7467 осіб (2017).
Тимчасово окуповане російсько-терористичними військами з 31 січня 2015 року.
Інфраструктура Місто має важливе транспортне значення — через нього Дебальцеве, яке, у свою чергу, є важливим транспортним вузлом, пов'язане з Донецьком і Маріуполем. У місті розташована залізнична станція Вуглегірськ, яка зв'язує Дебальцеве і Горлівку. Також поблизу розташована Вуглегірська шахта.
Назва Колишня назва міста в різних варіантах (Хацепетівка, Хацапетівка, Кацепетівка, Кацапетівка) широко використовується у фольклорі як назва якогось населеного пункту, що розташований в глушині, у «глухому куті цивілізації».
Історія
Виникло у 60-х роках XIX ст. на землях Слобідської України. До 1958 року мало назву Хацепетівка. За народними переказами, першими поселенцями були брати Петро та Тимофій Хацепети — кріпаки-втікачі з Катеринославщини.
Війна на сході України 12 серпня 2014 року місто в ході антитерористичної операції звільнене від проросійських терористів українськими військами. При відступі терористи завдали значної шкоди інфраструктурі міста, зокрема, підірвали автомобільний міст.
27 листопада поблизу Вуглегірська українські війська підбили один з танків бойовиків.
18 січня 2015 року терористи обстріляли Вуглегірськ, загинуло двоє дітей, одна дитина госпіталізована з пораненнями.
22 січня 2015 року з початком масовогоТерористи та російська армія розпочали масований наступ на Донбасі , Львівський портал, 22 січня 2015, 19:31 наступу терористів за підтримки російських військ по всіх фронтах, загострилася ситуація і біля Вуглегірська. 28 січня внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» загинув солдат батальйону «Чернігів-1» Ігор Буйновський.
29 січня 2015 року розпочалися бої за Вуглегірськ.Буремний Донбас: бойовики атакують по всіх напрямках і зазнають величезних втрат , спецтема на ТСН Кілька днів надходила суперечлива інформація з різних джерел. Але в більшості випадків, Штаб АТО повідомляв, що місто контролюється українськими військами (або, принаймні, частина міста контролюється).Запеклі бої за Вуглегірськ і десятки вбитих бойовиків. Хроніка АТО 30.01.2015 , ТСН, Новини Донбасу, 23:47 30 січня 2015У Вуглегірську точаться запеклі бої , ТСН, 19:49, 30 січня 2015Бойовики контролюють окремі райони Вуглегірська, у місті точаться запеклі бої , ТСН, Новини Донбасу, 19:49, 30 січня 2015Під Вуглегірськом сили АТО ведуть контрбатарейну боротьбу з бойовиками , ТСН, 13:21, 30 січня 2015 31 січня під вечір українські військові розпочали контратаку проти терористів у Вуглегірську. У бою на блокпості 1302 під Вуглегірськом полягли вояки батальйону «Чернігів-1» Сергій Андрусенко, Олександр Бригинець, Андрій Лебедєв та Олег Соломаха. Прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, екіпаж танка «Малюсінького» вступив у нерівний бій з колоною терористів; поцілили в оглядове вікно водія танка. Загинув старший сержант Андрій Мельник, двом воякам екіпажу танку вдалося врятуватися, один з важкими пораненнями потрапив у лікарню, інший — у полон. Старший лейтенант 44-ї артилерійської бригади Василь Барановський з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. 29 січня після прямого влучення в танк у Вуглегірську — на вулиці Некрасова — загинув екіпаж танка — вояки 30-ї бригади молодший сержант Олександр Шахрай (командир танка), старший солдат Микола Хоречко, навідник, й старший солдат Тарас Гарбарчук, механік-водій. Того ж дня поліг лейтенант батальйону «Київська Русь» Іван Ступак. 30 січня під Вуглегірськом на блокпості, що розміщений в напрямку Єнакієвого, загинули сержанти батальйону «Чернігів-1» Колесник Віталій Павлович та Іван Томилко.
Увечері 31 січня українські військовики деблокували понад 70 силовиків, серед них — 39 бійців роти міліції спецпризначення «Світязь» та 34 військовослужбовця Збройних Сил України, втрат немає, два легких поранення. Того дня у бою на блокпості міста Вуглегірськ загинули сержант батальйону «Чернігів-1» Сергій Харитонов та старший солдат Павло Старченко, смертельних поранень зазнав молодший сержант Євген Кравченко. Після двох тижнів безперервних обстрілів 4 лютого жителі Вуглегірська масово пішки покидають місто.
Вночі з 18 на 19 листопада 2016 року поблизу міста відбулися бої, внаслідок яких загинули солдати незаконних збройних формувань із артилерійського дивізіону.
Населення
Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці61,95%росіяни35,11%білоруси1,61%татари0,37%молдовани0,13%інші/не вказали0,83%
Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська630258.94%українська428840.10%білоруська530.50%румунська50.05%циганська40.04%вірменська30.03%грецька30.03%болгарська20.02%інші/не вказали330.29%Усього10693100% За даними перепису 2001 року населення міста становило 10693 особи, із них 40,10 % зазначили рідною мову українську, 58,94 % — російську, 0,50 % — білоруську, 0,04 % — циганську та молдовську, 0,03 % — вірменську та грецьку, 0,02 % — болгарську, 0,01 % — румунську. Національний склад: українців — 60 %, росіян — 35 %.
Транспорт
Електротранспорт Вуглегірський тролейбус (з 8 липня 1982 року): 1 Шахта «Вуглегірська» — Залізничний вокзал 2 Шахта «Вуглегірська» — селище Гагаріна — з грудня 2011 слідує так: Шахта «Вуглегірська» — селище Гагаріна — Залізничний вокзал — Шахта «Вуглегірська», без номера маршруту.
В Вуглегірську знаходилися чотири тролейбуси моделі ЮМЗ Т2 (два з Києва, передані в березні 2011 року в оренду — тролейбуси № 532, 536 і 2 тролейбуси з Донецька передані в безоплатне використання у квітні 2012 року — тролейбуси № 2023 і 2028).
У зв'язку з пошкодженням контактної мережі в результаті бойових дій з 12 серпня 2014 року не працюють. Пізніше контактна мережа була остаточно демонтована, а тролейбуси розграбовані.
З 1958 до 1980 року в місті працював трамвай.
Автобус Міжміські перевезення забезпечуються транзитними автобусами, котрі їдуть по трасі Донецьк — Луганськ, що проходить через все місто.
Існує регулярне автобусне сполучення з містами Єнакієве (маршрут № 21), Дебальцеве (маршрут № 22) і Горлівка (маршрут № 85).
Залізничний транспорт У місті розташована залізнична станція Вуглегірськ, яка зв'язує залізничні вузли Дебальцеве і Горлівка.
Автомобільний транспорт Через місто проходить автошлях .
Економіка Промисловість міста була представлена видобутком вугілля (Шахта «Вуглегірська» ДХК «Орджонікідзевугілля» — найбільша в холдингу) і його збагаченням (ЦЗФ «Вуглегірська»). Нині не працюють та розграбовані.
Соціальна сфера школа, дитячий будинок, 4 дитячих садочки, бібліотека, стадіон «Шахтар», центр культури і відпочинку, поліклініка.
Відомі люди У місті народився відомий український кінорежисер Юрій Ляшенко.
Під час німецько-радянської війни, 12 грудня 1941 року, у місті загинув у бою італійський воєначальник — бригадний генерал Уго де Кароліс.
Примітки
Посилання Картка на сайті ВР Майор Великохатній: На блокпостах у Вуглегірську стояло кількадесят бійців // «Українська правда», 4 лютого 2016
Джерела
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.