Олександр Дмитрович Педяш (29 березня, 1952 м. Пирятин — 18 листопада 2006, м. Путивль, Сумська область) — український поет, журналіст, член НСПУ.
Життєпис
Народився в м. Пирятин Полтавської області. У 1958 р. разом із батьками переїхав до м. Путивль. Закінчив Путивльську школу № 2, філологічний факультет Сумського педагогічного інституту (1973).
Після його закінчення працював учителем української і російської мови та літератури, директором Садівської середньої школи (Сумський район), кореспондентом сумської районної газети «Вперед». Протягом 1979–1985 рр. — редактор, завідувач відділу телебачення Сумського обласного телерадіокомітету, протягом 1987–1989 — методист обласного клубу кінолюбителів.
У 1989 р. переїхав до м. Путивль. Працював відповідальним секретарем районної газети «Ленинский путь», завідувачем відділу радіоінформації, учителем Путивльської школи № 2 ім. Г. Базими. В останні роки працював у редакції районної газети «Путивльські відомості». Лауреат обласної премії ім. Пилипа Рудя.
Творчість
Довго не міг видати збірку «Спадщина» через проблеми з отриманням дозволу від цензурних органів. Після виходу у 1985 р. отримав багато схвальних відгуків від митців різних напрямів — Роберт Третьяков, Володимир Затуливітер, Михайло Шевченко, Володимир Забаштанський.
Видав 2 книги: 1985 р. — «Спадщина» 1990 р. — «Обираю дорогу» 2005 — «Дипти»
Рецензії та відгуки на книги Гризун А. Спадщина // Ленінська правда. — 1985, 29 березня. Хвостенко Г. Рядки, озвучені серцем // Червоний промінь. — 1985, 16 квітня. Марцінко Б. Уроки, що зобов'язують // Прапор. — 1986, № 2. Гризун А. Світлий ліро-епос поета // Червоний промінь. — 1990, 8 вересня. Садівничий В. Прагнення суті // Друг читача. — 1990, 18 жовтня. Бощенко Н. Дорога в житті // Перемога. — 1992, 12 лютого.
Джерела
Садівська загальноосвітня школа Мы все уходим понемногу..