Лаврентій Дайчак (; 27 серпня 1882, Ренів, нині Тернопільського району Тернопільської області — 28 квітня 1968, Ярослав) — польський архітектор, педагог, політичний діяч, військовик.

Біографія Народився в селі Ренів (нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна) у селянській родині. Був найстаршим сином у родині. Навчався у Цісарсько-королівській гімназії імені кронпринца Рудольфа у Бродах. У той час винаймав помешкання у видавця Фелікса Веста. Вступив на архітектурний відділ Політехнічної школи у Львові. Ще під час навчання, 1906 року спроєктував храм для рідного села та кількох сусідніх. 1911 року закінчив навчання, диплом отримав 1915 року. Заснував і до 1912 року очолював польську незалежницьку організацію сільської молоді «Дружини бартошові» (). До початку Першої світової війни був головним редактором друкованого органу організації — часопису «Dzwon».

Під час війни служив в австрійському війську. Належав до таємної організації «Польські кадри військові», 1 листопада 1918 року у чині підпоручника мобілізований до Війська польського. Брав участь в українсько-польській війні. Відбував практику у фірмі Альфреда Захаревича і Євгена Червінського. Працював на відбудові знищених війною об'єктів. 1923 року здав авторизаційний екзамен. 1925 року заснував власне архітектурне бюро, яке діяло до 1939 року. Був єдиним польським делегатом на міжнародному конгресі інженерів 1928 року у Пра糥ранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 21—22.. До 1940 року працював у Львові та на Львівщині. 1945 року разом із родиною оселився у Ярославі, де близько 20 років викладав у Державній будівельній школі. Наприкінці 1940-х — початку 1950-х років спроєктував ряд костелів в околицях Перемишля і Ряшева, більшість з яких вдалось реалізувати. Будував споруди різноманітного призначення у стилях ар деко і функціоналізму, займався реставрацією пам'яток. Спорудив понад 300 храмів на території Західної України. З майстерні Дайчака вийшли кілька відомих архітекторів та науковців, таких як Збігнєв Хвалібуг, Єжи Гаврот, Марія Лілієн, Тадеуш Олекси, Тадеуш Стапф. Помер 28 квітня 1968 року у Ярославі. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

Роботи Келії домініканського монастиря в Підкамені (1916). Притулок у Львові на нинішній вулиці Стуса, 38, що належав приватній жіночій Рільничій школі Яніни Карлович (1925, у співпраці з С. Брунарським), згодом добудував будівлю самої школи (1929). У повоєнні часи ветеринарно-зоотехнічний технікум та його гуртожиток, нині тут Інститут біології тварин НААН України, який було засновано у 1960 році. Реставрація інтер'єрів Чорної кам'яниці на площі Ринок у Львові (1926). Вілла професора Львівської політехніки Бенедикта Фулінського на вулиці Тарнавського, 82 (1926). Кіоск «Рудки» на Східних торгах у Львові (1928)Банцекова А. Є. До питання визначення стилю Ар Деко в архітектурі Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2008. — Вип. 18. — С. 128, 130. — ISBN 966-95066-4-16.. Реконструкція кінотеатру «Casino» у подвір'ї будинку № 5 на проспекті Свободи (1929). Житловий будинок на вулиці Антоновича, 25 (1931). Переобладнання у стилі конструктивізму першого поверху (з фасадом) будинку на вулиці Галицькій, 21 для Галицької ощадної каси (1931)Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — Вип. 10. — С. 60. — ISBN 966-95066-3-8. Ряд будівель у Моршині — приватних та замовлених Товариством галицьких лікарів. Серед них Дім Товариства (водолікарня), вілли та пансіонати, кінотеатр, торгівельна площа, крамниці, кафе, шпиталь, бювет мінеральних вод та костел із монашою келією (1 пол. 1930-х)Marcin A. Klemenski Spuścizna rodziny Dayczaków w zbiorach Biblioteki Naukowej PAU i PAN w Krakowie. — Krakow: Polska Akademia Umiejętności, 2023. — S. 274. . Нагляд за реконструкцією кам'яниці на вулиці Федорова, 1 у Львові, виконаною Тадеушем Солецьким 1931 року за власним проєктомBiernat M., Kurzej M., Ostrowski J. Kościół p. w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków: Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 233. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1. . Реконструкція аркових галерей палацу Корнякта у Львові (1931). Реконструкція вілли на вулиці Драгоманова, 48 (1931). Дім парафії з кінотеатром при костелі св. Франциска на нинішній вулиці Лінкольна (1932—1933)Brzezina K. Kościół p. w. Św. Franciszka z Asyżu i klasztor OO. Kapucynów na Zamarstynowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 234. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.. Вівтар парафіяльного костелу в Тернополі (1932—1933, скульптор Яніна Райхерт-Тот) . Пам'ятник на честь полеглих солдатів 51 піхотного полку на площі перед замком в Бережанах (1933, скульптор Яніна Райхерт-Тот). Головний вівтар костелу святої Єлизавети в стилі ар деко (1928—1934), співавтори Людомил Гюркович, Юзеф Шостакевич, Яніна Райхерт-Тот. Дім громадського центру при монастирі францисканців на нинішній вулиці Короленка, 1а, збудований у 1932—1934 роках у стилі конструктивізму. Більшу частину споруди займав кінотеатр «Пакс» з глядацькою залою на 324 місця. У радянські часи, від 1939 року — кінотеатр імені Фелікса Дзержинського, згодом — імені В. Короленка. У 1990—2017 роках тут містився Російський культурний центр у Львові. Від жовтня 2018 року — «Дім воїна». Керівництво реставрацією колегіати Івано-Франківська у 1933—1935 роках. У співпраці з Вітольдом РавськимPetrus J. Kościół parafialny (d. kolegiata) p. w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Marii Panny w Stanisławowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2006. — Т. 14. — S. 334. — ISBN 83-89273-42-X.. Будинок Вищої школи зовнішньої торгівлі, нині — Львівська комерційна академія на вулиці Туган-Барановського, 10 (1935). Керував будівництвом спільно з Мечиславом Штадлером. Із наданням школі статусу академії, у 1937—1938 роках споруду розбудовано за проєктом Дайчака (можливість розширення передбачалась первісним проєктом). Деталізація і переробка за Тадеєм Обмінським проєкту костелу Матері Божої Остробрамської у Львові. Загальне керівництво спорудженням. Проєкти головного вівтаря, дерев'яних сповідальниць, мармурового амвонаBetlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory… — S. 264, 271.. Костел Найсвятішого Серця Ісуса у Львові, нині греко-католицька церква (1938).Ostrowski J. Kościół parafialny p. w. Najświętszego Serca Jezusa na Batorówce // Kościoły i klasztory… — S. 339—342.. Перебудова костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Надвірній (1930-ті)Petrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa: 1996. — T. 4. — S. 99, 107—108. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-34-3. Костели Воздвиження Чесного ХрестаКостел Воздвиження Чесного Хреста в Єлиховичах в Єлиховичах (1937), Хлопах коло Комарного (1936—1937), Косин коло Переворська (1935—1938)Petrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa: 1996. — T. 4. — S. 108. — ISBN 83-85739-34-3. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). . Філіальний костел у Борині. Спорудження розпочато 1939 року за проєктом, початково передбаченим для Борислава-Губичів. Через початок другої світової війни не завершеноQuirini-Popławski R. Kościół parafialny p. w. Św. Rocha i kościół filialny w Boryni // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 21—24. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5. . В радянські часи приміщення пристосовано під кінотеатр, а 2002 року розпочато перебудову на церкву. Костел у селі Мединя-Глоговська (проєкт 1946). Костел святого Войцеха в селі Тшебовніско. Проєкт 1936 року. 1958 року Дайчак створив додатковий проєкт, який передбачав видовження нави і добудову вежі над входом. Реалізований лише у кінці 1990-хBiałkiewicz A. Architektura sakralna na obrzeżach modernizmu // Teka Komisji Architektury, Urbanistyki i Studiów Krajobrazowych. — 2008. — T. 4B. — S. 32—34. — ISSN 1895-3980. . Костел святого Альфонса Родрігеса в ПенякахKościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 213. — ISBN 978-83-89273-79-6. . Костел святого Миколая у с. Цвітова Калуського району Івано-Франківської області (проєкт 1937 року). Пам'ятник «Вдячності Червоній армії» в Ярославі (співавтори Яніна Райхерт-Тот, Фридерик Тот; 1949)Karolina Grodziska Fryderyk Toth (1896—1982). Życie i twórczość // Rocznik Krakowski. — LXXIV, 2008. — Kraków: Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa. — S. 159. — ISSN 0080-3499.

Нереалізовані проєкти Проєкт пам'ятника невідомим воїнам на 28 полі Янівського цвинтаря (1916)Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — 2012. — № 46. — С. 54. — ISSN 1563-3977.. Конкурсний проєкт костелу Матері Божої Остробрамської (1929). Проєкт костелу Воздвиження Чесного Хреста в Кривчицях під Львовом (1931). Проєкт не реалізовано, однак він ліг в основу нового, розробленого невідомим архітектором. Нині це православний храм Різдва Пресвятої БогородиціKrasny P. Kościół filialny p. w. Podwyższenia Krzyża Św. w Krzywczycah // Kościoły i klasztory… — S. 255—259.. Проєкт дієцезіального музею на нинішній вулиці Кривоноса у Львові (1939).

Примітки

Джерела

Dayczak-Domanasiewicz M. Drużyny. Pamięci ich założyciela inż. Wawrzyńca Dayczaka // Cracovia Leopolis. — 1998. — № 5 (15a). — S. 27—30. Dayczak-Domanasiewicz M. Zbudował wiele kościołów // Cracovia Leopolis. — 1999. — № 2 (18). — S. 17—20. Inż. Wawrzyniec Dayczak // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 44—45.