Вовчанський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Вовчанськ.
Підпорядкування Утворений 1780 року за указом імператриці Катерини II від 25 квітня у складі новоствореної Харківського намісництва з Хотімлянського комісарства Харківської провінції Слобідсько-Української губернії, Салтівського та частин Чугуївського та Корочанського повітів Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії. 1796 року за указом імператора Павла I від 12 грудня увійшов до складу поновленої Слобідсько-Української губернії. 1835 назву губернії змінено на Харківську. 1923 року за адміністративною реформою повіт ліквідовано з утворенням Вовчанського району.
Історія
Географія
Розташування Вовчанський повіт займав північно-східний виступ губернії та межував з Корочанським повітом Курської губернії, Валуйським повітом Воронезької губернії та різними повітами Харківської губернії.
Довжина його окружній межі становили 318 верст, найбільша протяжність з півночі на південь — 84 версти, зі сходу на захід — 80 верст; площа 3481 кв. верста. За величиною посідав п'яте місце в губернії.
Поверхня Головний схил повіту направляється за течією річки Сіверського Дінця (з північного заходу на південний схід), другорядні — за течією впадають в Донець приток; таким чином виходить (в напрямку з півночі на південь) цілий ряд дугоподібних терас; притоки приток утворюють ще кілька приватних невеликих схилів, а яри, русла пересохлих річок, балки — третьорядні схили, що відрізняються найбільшою різноманітністю.
У центральній частині повіту знаходиться плоска височина, яка дає початок місцевим річках і служить вододілом між притоками Дінця і Оскола.
Вовчанський повіт знаходиться досить високо над рівнем моря; східні частини його підносяться від 650 до 730 футів, західні — від 570 до 650 футів. Велика частина повіту має степової рівнинний характер; ліві берега представляють широкі річкові долини, перетворюються поступово у рівнини; горбистим характером відрізняється тільки невелика частина повіту, що знаходиться в східному його кутку.
Головною водною артерією Вовчанського повіту є Північний Донець зі своїми притоками — Велика Вовча, Хотімля, Гнилиця, Великий Бурлук, Бабка. Остання впадає з правого боку, решта — з лівого. Всі ці річки в наш час маловодні і мілководні, влітку вони пересихають, особливо у верхній течії, і тільки навесні під час повені вирують швидкими потоками. Окрім річок, населення активно користується ставками та криницями.
Переважною формацією у Вовчанському повіті є крейдяна, яка оголюється в багатьох місцях (по течії Дінця та Вовчої). Крейда використовується, головним чином, на обмазку хат; вапно з неї робити неможливо через брак лісу. Переважний ґрунт в повіті — чорнозем, в одних місцях він змішаний з піском, а в інших — з глиною. Зустрічається в низинах і піщано-мулистий чорнозем, а вздовж Дінця та Вовчої тягнуться піски завширшки кілька верст. Товщина шару чорнозему коливається між 2 аршинами та 6 вершками, в середньому дорівнює ¾ аршина. Найбільші товщі його знаходяться на високих рівнинах, найменші — на схилах.
До числа несприятливих умов Вовчанського повіту потрібно нестачу лісу, що погано впливає на клімат: місцевість нічим не захищена від сухих східних вітрів (суховіїв і московських). Вони видувають частинки чорнозему з піщано-чорноземних ґрунтів і сніг з полів.
Населення 1890 налічувалось 161 645 (83 033 чоловіки та 78 612 жінок).
За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 166 787 (84 351 чоловік та 82 436 жінок).
Господарка
Землеробство Транспортне сполучення
Просвіта
Адміністративний поділ Станом на 1913 рік у повіті було 14 волостей: Білоколодязька Великобурлуцька Вільхуватська Вовчанська Волохівська Графськосільська Козинська Миколаївська перша Миколаївська друга Новобурлуцька Печенізька (Новобєлгородська) Старосалтівська Хотомлянська Шиповацька та місто Вовчанськ із передмістям Заводи та приміською слободою Заводи.
Поліцейські стани В повіті було три поліцейських стани: 1-й стан з центом у слободі Хотомля 2-й стан з центром у слободі Вільхуватка 3-й стан з центром у слободі Білий Колодязь
Примітки
Джерела
Торський В. Українська державність і нова роля ”Просвіт” / В. Торський. — Харків : Рух, 1918. – 72 с. І.Клінген, "Опис Вовчанського повіту Харківської губернії в сільськогосподарсько-статистичному відношенні. Харків, 1882 (рос.) Короткий історичний нарис 25-річної діяльності Вовчанського повітового земства. Вовчанськ, 1891 (рос.) Матеріали до землеволодіння і землеробства Харківської губернії. Видання харківської губернської земської управи, вип. 2-й і 3-й, Харків, 1883 і 1885 (рос.) Харківський календар на 1892. Видання харківського губернського статистичного комітету (рос.)