Микола Євгенович Петренко (6 листопада 1925, Лохвиця — 10 жовтня 2020, Львів) — український письменник. Член Спілки письменників України з 1960 р.
Біографія Народився у 1925 році в м. Лохвиця Полтавської області в сім'ї робітника.
Під час Другої Світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР.
У 1951 р., закінчив факультет журналістики Львівського державного університету.
Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші. У 1957 р. вийшла перша поетична збірка.
Помер 10 жовтня 2020 року, похований на полі 51 Личаківського цвинтаря.
Творчість Перша поетична збірка Миколи Петренка «Дні юності» вийшла у 1957 році, а у 1963 році у видавництві «Дніпро» вийшла його друга поетична збірка «Суворі береги».
Микола Євгенович Петренко є автором понад 100 книг: поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів (всього до 200 пісень, зокрема «Намалюй мені ніч», деякі з них визнані кращими піснями року). А ще він автор кількох п'єс та лібретто музичних вистав, які ставилися переважно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та ін.
Бібліографія Автор збірок поезій: «Без жодної цятки» «Боровиця» «Весняний засів» «Віра в мирний день» «Вітрова гора»(1981) «Вічний втікач» «Гранітні віхи» «Дні юності» (1957) «Завчасна проща» «Заново б тебе зустріти» «Заповітна гора» «Зімби — це ми!» «Карби — борні» «Карпатські колядники» «Край залізних стовпів» «Молода осінь» «Молитва отця Зенона» «Моє містечко над Сулою» «Нагорна сповідь» «Панна з Веселої Гори» «Перетин» «Понад двома безоднями» «Про вербу» «По сто діток у хаті», «По сусідству із гетто» «Повторний відмір» «При чесному хлібі» «Прийшов ангел. Наша історія в людських долях» «Про вербу» «Серцем палаючим» «Символіка слова» «Суворі береги» (1963) «Упала зморшка на твоє чоло» «Я — дух одвічної стихії» «Сни про окраєць хліба» «Снігова веснянка» «Так мені й треба. Конопляні горішки» «Упала зморшка на твоє чоло» «Чи бували ви у Львові?» «Я — дух одвічної стихії» гуморесок: «Збір у вівторок» науково-популярної літератури: «Зболені стигми: слово про тих, які не корилися» спогадів: «Лицарі пера і чарки» «Через 48 довгих років» прози: «Вишиванка від ангела» «Вусата сімейка» «Довбушів топірець» «Злочин у сотенному містечку» «Кожух для п'яти братів» «Контрольна для вчителя» «Коли здіймаєшся вище» «Край залізних стовпів» «Лицарі пера і чарки» «Написане на снігу» «Не ступлю на цю землю» «Непроданий кінь» «Пливла у небо казка» «Перепустка до раю» «Похід на Чорногору» «Пошматований день» «Світ чекає на тебе» «Самозапалення свічі» «У Бога за пазухою» «Чекання райдуги» «Через 44 довгих років» «Чом не ростуть вареники» «Щоб ластівки прилітали» «Шпарка» «Щоб ластівки прилітали» книжок для дітей: «Про Марічку невеличку» «Великоднє причастя» «Вишиванка від ангела» «Десант в Либохорі» «Довбушів топірець» «Жабка-компрачикоска» «Заблуда» «Кожух для п'яти братів» «Похід на Чорногору» «Самозапалення свічі» «Святий Миколай у Львові» «У мандри з хаткою» «Як лисичка сир ділила» «Яринка-Яровинка»
Відзнаки Лауреат премій ім. Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого, Ірини Вільде, Дмитра Нитченка, Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», літературної премії «Благовіст», літературної премії ім. Романа Федоріва, премії журналу «Березіль», переможець I-го міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев».
Відповідно до Указу Президента України від 3 березня 2011 року Миколі Євгеновичу Петренку призначено державну стипендію видатним діячам культури і мистецтва.
Заслужений діяч мистецтв України (26 червня 2006) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (7 грудня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, багаторічну просвітницьку діяльність та з нагоди 150-річчя заснування товариства «Просвіта»
Родина Син Любомир;
Донька;
Внучка Ярина Петренко;
І внучка Емілія Петренко;
Примітки
Посилання Сайт НСПУ Сайт «Українська література» Микола Петренко. Біографія. У Львові помер поет Микола Петренко /Укрінформ, 10.10.2020/