Стабіліза́тор (від — «незмінний, стійкий») — термін, що має такі значення:
Математика Стабілізатор (у теорії груп) — стабілізатор множини за дією групи.
Техніка Стабілізатор — прилад, пристрій для надання чомусь стійкості, сталого розташування, стану, для стабілізації якогось процесу, автоматичного підтримання заданого значення регульованої величини. Бувають зі зворотним зв'язком і без зворотного зв'язку. Див. також Регулятор. Розрізняють, наприклад: стабілізатор напруги; стабілізатор струму; стабілізатор обертання; стабілізатор поперечної стійкості тощо. Стабілізатор літального апарата — горизонтальна частина хвостового оперення літака, ракети та інших літальних апаратів, що забезпечує їхню поздовжню стійкість у польоті. Керований стабілізатор Стабілізатор — пристрій для забезпечення політної рівноваги деяких боєприпасів (бомб, ракет, снарядів). Стабілізатор — площина ззовні підводної частини борту судна для зменшення бортової хитавиці.
Хімія Стабілізатор (у хімії) — хімічна речовина, що підвищує стійкість матеріалів (пластмаси, гуми тощо) до впливу факторів навколишнього середовища (антиоксиданти, інгібітори). Див. також Старіння матеріалів. Стабілізатор дисперсних систем — речовина, що знижує схильність дисперсної фази до коагуляції, уповільнює седиментацію. Стабілізаторами, напр., емульсій служать емульгатори. Стабілізатори у вибуховій справі — речовини, що додаються до складу вибухових речовин для збереження їх хімічної стійкості.
Див. також Оперення стріли Оперення (авіація)
Посилання