Лі́вська мо́ва (līvõ kēļ, інша назва — rāndakēļ («прибережна мова») — мова лівів, належить до балтійсько-фінських мов фіно-угорської групи уральської мовної сім'ї. Вважається однією з автохтонних мов населення Латвії; наразі є зникаючою.

Лівська мова має два діалекти — курземський (північний) та східний — відземський (салацас). Найближчі споріднені мови — південні діалекти естонської, водська, карельська, вепська та фінська. Лівська мова справила значний вплив на розвиток латиської мови, зокрема, на її субстрат та на топоніміку курляндських населених пунктів.

Наголос у лівських словах завжди ставиться на перший склад.

Абетка

Сучасна лівська абетка містить 45 літер, як естонських, так і латиських:

A a Ā ā Ä ä Ǟ ǟ B b D d Ḑ ḑ E e Ē ē F f G g H h I i Ī ī J j K k L l Ļ ļ M m N n Ņ ņ O o Ō ō Ȯ ȯ Ȱ ȱ Ö ö Ȫ ȫ Õ õ Ȭ ȭ P p R r Ŗ ŗ S s Š š T t Ț ț U u Ū ū Y y Ȳ ȳ V v Z z Ž ž

Історія

Лівська мова була одною з перших мов, що виділились із загальної балтійсько-фінської мовної основи на початку I тисячоліття н. е.. В часи Середньовіччя лівська була однією з найпоширеніших у балтійських країнах; у XII столітті нею розмовляло близько 30 тисяч чоловік.

Найперші письмові свідчення лівською мовою зустрічаються на межі XII-XIII століть в хроніках Генріха Латвійського та Саксона Граматика. Перший друкований лівський текст, що містився у збірках церковних пісень, датується 1525 роком.

У 1851 році на основі західних та східних говірок курляндського діалекту було створено літературну лівську мову з писемністю на основі латиниці. Перша граматика лівської мови була опублікована в 1861 році Андреасом Йоганном Шегреном та Фердинандом Йоганном Відеманом. Тогочасний правопис перебував під впливом німецької та латиської мов і відрізнявся від сучасної лівської орфографічної системи. Перша книга лівською — Євангеліє від Матвія — вийшла друком 1863 року під редакцією Ф. Й. Відемана. В 1912 році Е. Ваалгамаа переклав лівською «Малий Катехізис» Мартіна Лютера.

Здобуття Латвією незалежності сприяло лівському національному відродженню, що припало на 1930-ті роки. З 1923 року в школах Латвії факультативно викладалась лівська мова, випускались книги, календарі, підручники, художні твори лівських авторів (зокрема, Карліс Сталте). З 1931 року лівською мовою видавалась газета «Līvli» («Лів»).Газета «Līvli» на Livones.lv (лівськ.)

У 1938 році за сприяння урядів Фінляндії, Естонії та Угорщини було відкрито Центр лівської громади в селі (північна Курляндія) — неофіційній лівській столиці.

До середини XX століття лівською мовою все ще постійно розмовляло менше одної тисячі осіб, але в результаті радянської окупації кількість її носіїв скоротилась в десятки разів. Остання книга лівською вийшла в 1939 році. В часи СРСР від повного зникнення лівську мову врятували лише зусилля місцевих просвітників та естонських і фінських науковців.

У 1972 році в Латвії було створено лівський ансамбль «Liulist». В 1999 році у Ризі сформовано естонсько-лівський гурт «Tuļļi Lum» («Гарячий сніг»), що виконує пісні лівською мовою.

У 2005 році були затверджені правила лівської орфографії.Лівська орфографія на Livones.lv Нині вивчення мови практикується в університетах Латвії, Естонії та Фінляндії, зокрема, Ризькому (з 1995 року) та Тартуському (1948).

Останнім носієм лівської мови була Ґрізельда Крістінь (1910–2013), що мешкала в Канаді.Maailma viimane emakeelne liivlane sai 100-aastaseks // Fenno-Ugria Asutus, 19.03.2010

Приклади

Українська Лівська Естонська Привіт! Tēriņtš! Tere! Смачного! Jõvvõ sīemnaigõ! Jätku leiba! Доброго ранку! Jõvā ūomõg! / Jõvvõ ūomõgt! Tere hommikust! Гарного дня! Jõvā pva! / Jõvvõ päuvõ! Ilusat päeva! Дякую! Tienū! Tänan! З Новим роком! Vndzist Ūdāigastõ! Head Uut Aastat! один ikš üks два kakš kaks три kuolm kolm чотири nēļa neli п'ять vīž viis шість kūž kuus сім seis seitse вісім kōdõks kaheksa дев'ять īdõks üheksa десять kim kümme

Див. також

Ліви Гімн лівів

Примітки

Посилання

Ливский язык. Миноритарные языки Европы Латисько-лівсько-англійський словник Лівська мова на сайті «Віртуальна Лівонія» Граматика лівської мови. Сайт «Віртуальна Лівонія» Приклади звучання лівської мови. Сайт «Віртуальна Лівонія» Незнакомая родная речь // «Час», 07.04.1999 SMS по–ливски, или финно–угорская загадка Латвии // FinUgor.ru, 01.07.2011 «Пішов з життя останній носій лівської мови» «Gazeta.ua», 5 червня 2013