Гриньов Борис Вікторович ( , Харків) — український вчений матеріалознавець, академік НАН України, доктор технічних наук, професор. Директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.
Хронопис досягнень Народився 01 квітня 1956 р. у м. Харків.
1978 — закінчив Харківський державний університет за спеціальністю — фізика твердого тіла.
1985 — захистив дисертацію на ступінь кандидата фізико-математичних наук у Донецькому державному університеті.
1994 — захистив дисертацію на ступінь доктора технічних наук в Інституті монокристалів НАН України.
1997 — обраний членом-кореспондентом НАН України.
1998 — присуджено вчене звання «професор».
2006 — обраний дійсним членом Національної академії наук України.
2010 — обраний членом Президії НАН України.
1978—1987 — робота і навчання в аспірантурі Харківського державного університету, робота в Західно-Сибірській дослідно-методичній експедиції Міннафтопрому СРСР.
1987—1996 — робота в Інституті монокристалів на посадах старшого наукового співробітника, завідувача відділу, ученого секретаря, заступника директора інституту з наукової роботи, директора науково-дослідного відділення лужногалоїдних кристалів.
1996—2002 — директор Інституту монокристалів — генеральний директор науково-технологічного концерну «Інститут монокристалів» НАН України.
1997—1999 — заступник Міністра України у справах науки і технологій, перший заступник голови Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності.
1998—2000 — Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.
З грудня 2002 — директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України .
З квітня 2010 — науковий керівник Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України.
З квітня по липень 2010 — голова Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку (Держкомнауки).
З 2010 по 2015 — член комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.
З липня 2010 — перший заступник Голови Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації (Держкомінформнауки).
З січня 2011 — перший заступник Голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України (Держінформнауки).
З вересня 2014 — 2017 — директор Державного фонду фундаментальних досліджень України.
З 1997—2003, з 2010 — 2022 — повноважний представник Уряду України в ОІЯД (м. Дубна, Росія).
З березня 2017 — представник України в ЦЕРН (м. Женева, Швейцарія)
Наукові пріоритети
Напрями наукової діяльності (сьогодення) Процеси взаємодії електромагнітного випромінювання з конденсованим середовищем
Керамічні, композиційні, монокристалічні, плівкові, рідкі та пластмасові матеріали для різного функціонального призначення.
Сцинтиляційне матеріалознавство, люмінесценція, радіаційне приладобудування
Керівник НДДКР Розробка методів керування сцинтиляційними характеристиками монокристалів на основі складних рідкісноземельних оксидів.
Розробка та одержання сцинтиляційних низькофонових матеріалів для досліджень подвійного бета-розпаду, темної матерії і молекул.
Наукова діяльність (історія) Головними напрямками наукової діяльності Б. В. Гриньова є вивчення фундаментальних властивостей сцинтиляційних матеріалів, пошук нових сцинтиляторів, розробка приладів та пристроїв на їх основі для різних галузей застосування. Роботи Б. В. Гриньова значною мірою визначають сучасний світовий рівень технології отримання й обробки сцинтиляційних та люмінесцентних матеріалів.
Дослідження, виконані Б. В. Гриньовим зі співробітниками, дозволили розробити промислові технології автоматизованого вирощування великогабаритних високо прозорих оптичних кристалів діаметром до 600 мм, досконалих сцинтиляційних монокристалів діаметром до 520 мм і масою понад 500 кг. Для експериментів з фізики високих енергій розроблено технології виробництва пластмасових сцинтиляторів масою до 1000 кг з високою об'ємною прозорістю (до 4 м), сцинтиляційних пластин довжиною до 3,7 м, унікальних сцинтиляційних стрипів та комбінованих детекторів складної форми.
За ініціативою і під керівництвом Б. В. Гриньова було організовано в Україні виробництво особливо чистих солей для монокристалів, що забезпечило сталий експорт наукоємної продукції — сцинтиляторів на основі галогенідів лужних металів. Також він здійснює наукове керівництво дослідженнями з пошуку та розробки нових сцинтиляційних матеріалів для експериментів з пошуку «темної матерії» і подвійного β-розпаду.
Завдяки науковим розробкам Б. В. Гриньова в Україні в 2000-х роках започатковано новий напрямок приладобудування — виробництво ядерної медичної апаратури.
Надзвичайну актуальність, з огляду на активізацію боротьби з міжнародним тероризмом та несанкціонованим переміщенням радіоактивних речовин і вантажів набувають розроблені нові органічні і неорганічні сцинтилятори та технологічні процеси їх отримання. Українськими сцинтиляторами комплектуються митні інтроскопічні системи і установки, що виготовляються в Європейському Союзі.
З 2003 року під керівництвом Бориса Гриньова винайдена низка нових сцинтиляційних матеріалів, які можуть знайти своє застосування при започаткуванні нових експериментів з фізики високих енергій.
Розроблена унікальна технологія вирощування, завдяки якій отримані оптично однорідні монокристали з рекордними параметрами світловиходу (12-16 ф/МеВ) для електромагнітних колориметрів нового покоління, що використовуються у суперколайдері LHC, CERN (Швейцарія).
Гриньов входить до 30 найбільш цитованих вчених України (за даними бази Scopus, Google Score).
Науково-педагогічний доробок Активно займається науково-педагогічною діяльністю.
З 2007 р. по 2025 р. — завідувач кафедри фізики кристалів в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Видано 7 навчальних посібників, підручники для вищої школи: Вища алгебра (2003) ; Векторна алгебра (2003) ; Аналітична геометрія(2003) .
Ініціатор заснування нового наукового часопису «Функціональні матеріали» ( print:; online:)
Серед наукових праць Б. В. Гриньова — 34 монографії та книги, понад 1520 публікацій в наукових виданнях, 179 винаходів і патентів, низку з яких запатентовано за кордоном.
Під його науковим керівництвом виконано 8 кандидатських і 9 докторських дисертацій.
Станом на кінець 2024 року займав першу позицію в ТОП 1000 українських науковців в базі даних Scopus 2023 з індивідуальним показником h-index = 124.
Організаційно-наукова, громадянська діяльність Член Європейської асоціації ядерної медицини () з 1997 р. Член Інституту інженерів електроніки та електротехніки США з 2000 р. Член міжвідомчої ради з наукового приладобудування. Член координаційної НТРНауково-Технічна Рада ДЦНТПДержавна Цільова наукова і Науково-Технічна Програма впровадження і застосування ГРІД-технологій −2009-2013 рр. Член НТР цільової комплексної програми НАН України «Космомікрофізика» на 2010—2012 рр. Член НР цільової комплексної програми НАН України «Фундаментальні проблеми наноструктурних систем, наноматеріалів, нанотехнологій». Член Харківської обласної Громадської гуманітарної ради. Головний редактор науково-технічної монографічної серії книг «Функціональні матеріали для науки і техніки. Стан і перспективи розвитку». Член редколегій наукових журналів — «Функціональні матеріали», «Питання атомної науки і техніки», «Наука та інновації», «Світогляд». Член Європейської середземноморської академії мистецтв та наук (The Euro Mediterranean Academy of Arts and Sciences (EMAAS)) — 2017.
Відзнаки і нагороди Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (21 серпня 2026) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів держави, сумлінне виконання професійного обов'язку Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 листопада 2021) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 травня 2017) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм Орден «За заслуги» I cт. (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм Орден «За заслуги» II cт. (12 травня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки Орден «За заслуги» III cт. (26 червня 2006) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України Заслужений діяч науки і техніки України (29 жовтня 1998) — за сумлінну працю, вагомі досягнення в професійній діяльності Державна премія України в галузі науки і техніки 1996 року — за розроблення та промислове освоєння технологічних процесів автоматизованого вирощування великогабаритних сцинтиляційних лужногалоїдних монокристалів та виготовлення детекторів на їх основі для різних галузей ядерного приладобудування (у складі колективу) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002) Лауреат премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій (2015) Лауреат премій НАН України ім. Г. В. Курдюмова (2004) та ім. В. І. Трефілова (2010) Лауреат премії Об'єднаного інституту ядерних досліджень (2005) Почесний доктор наук (м. Сеул) — за визначну роль в налагодженні науково-технічного співробітництва між Україною і Кореєю (2008) Нагороджений орденом Дружби (Російська Федерація) (2011), повернув Почесний доктор наук Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (2016) Нагороджений міжнародною премією «Breakthrough Prize in Fundamental Physics» (2025)
Сім'я Одружений, батько двох доньок.
Захоплення Одним із ключових захоплень Бориса Гриньова є українське мистецтво другої половини XX - першої третини XXI століть.
Колекція родини Гриньових — це репрезентативний зріз вітчизняного мистецтва від шістдесятників до сьогодні. Метою колекції є максимально ємко та широко представити історію розвитку українського мистецтва крізь зв'язки поколінь, успадкування та видозміну художньої традиції.
«Нашу колекцію ми будуємо як дім, цеглина за цеглиною створюємо цілісний комплекс, що міг би відобразити конкретні напрямки, періоди і художні течії в мистецтві країни. Від шістдесятників крізь дев'яності і до сьогодні ми прагнемо показати, як поступово виникають та змінюють одна одну епохи». Борис Гриньов
Колекція Бориса та Тетяни Гриньових налічує близько тисячі унікальних творів українського мистецтва, є публічною та детально дослідженою, а також входить до 15 відомих колекцій «Сучасного мистецтва України».