Євген Григорович Олесницький гербу «Дембно» («Дубно» 5 березня 1860, с. Великий Говилів, тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна — 26 жовтня 1917, Відень) — український правник, політик, громадський діяч, публіцист, письменник, організатор кооперативного руху. Голова товариства «Сільський господар».

Життєпис Народився 5 березня 1860 року в селі Великий Говилів (Копичинецький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія), в родині священика УГКЦ. Батько — Григорій Олесницький (1816—1905), священик у Великому Говилові з 1840 року; мати — Софія Познанська, дочка священика УГКЦ у Бірках Малих біля Скалата.

Навчався в Першій тернопільській гімназіїSprawozdanie C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1876. — Lwów, 1876. — S. 38. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1878. — S. 58. (у цей час був активістом Тернопільської гімназійної «Громади»Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // ) та на правничому факультеті Львівського університету.

Як студент університету, працював у різних видавництвах. У 1881 році його обрано головою товариства «Дружній Лихвар». Член редакції «Діла» (1885—1890 роки).

Одружився в середині 1880-х років у Львові з Марією Врублєвською (1864—1941)Марія Олесницька. https://zbruc.eu/node/122334, яка походила з Тернополя з польського чи сполонізованого роду (батько був греко-католиком). У них була єдина дочка Софія (нар. 1888 або 1887), яка померла від пневмонії як ускладнення кору 25 травня 1902 року.Євген Нахлік Перша дружина і теща Михайла Рудницького: хто вони?

Переїхав до Стрия у 1891 році. Організував будівництво Народного дому в Стрию. Член повітової ради Стрийського повіту у 1893—1912 роках. Разом з Петром Огоновським очолював з 1906 Товариство «Просвіта». За допомогою доктора Володимира Охримовича почав тут видавати двотижневик «Стрийський Голос».

Діяч народовецької партії, пізніше один із засновників Української Національно-Демократичної Партії.

25 травня 1902 року померла від кору, ускладненого пневмонією, їхня єдина дочка Софія.

У 1909 році переїхав із дружиною до Львова, оселилися в кам'яниці Якуба і Августини Позаментів на вулиці Адама Асника (нинішня вул. Богомольця). Однією з причин було намагання Євгена відгородитися від польських впливів, якими у Стрию оплутувала дружину її сестра Ванда.

Посол до Галицького сейму (1900—1910 роки; 1910 року склав мандат, замість нього було обрано доктора Евгена Петрушевича) і голова Українсько-руського соймового клубу (до складання мандату); у 1907—1917 — посол до Райхсрату (віденського парламенту) від двомандатного 57 округу (судові округи Меденичі, Стрий, Сколе, Жидачів, Ходорів, Миколаїв, Глиняни, Бібрка, а також села Горожанна Мала, Горожанна Велика, Колодруби, Новосілки Опарські, Лівчиці, Підзвіринець, Повергів, Монастирець, Ричигів, Тершаків і Татаринів (судовий округ Комарно), Вербіж, Кагуїв і Гонятичі (судовий округ Щирець)). У парламенті з 1907 року входив до «Руського клубу»; «Український клуб» — з 1911 року до 12 лютого 1913 року (розпуск); з 8 листопада 1916 року входив до Української парламентської репрезентації.Franz Adlgasser Kurzbiografie Olesnickyj, Evhen Dr. iur. // Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.

Відіграв провідну роль у створенні «Маслосоюзу» — молочарського руху, що об'єднував селян у спілки для створення їм сильнішого економічного підґрунтя.

З політичних процесів були друковані численні оборони Є. Олесницького. Найважливіші з них: оборона посла Теофіла Окуневського в коломийському процесі за зневагу намісника Бадені, оборони в справах виборів у Черневі, Курнині, Викторові, Стрию, Комарному тощо.

У 1908 році Євген Олесницький був нагороджений командорським хрестом ордена Франца ЙосифаHof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 165.. З 1909 року — дійсний член НТШ.

Єдиний з українських політиків, хто удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом. Ця зустріч була таємною і присвяченою обговоренню перспектив українського руху в Росії.

З 1915 року — член Загальної Української Ради, утвореної у Відні з галичан і наддніпрянців, а після її саморозпуску 6 листопада 1916 року — до Української парламентської репрезентації.

Видавнича, літературна та публіцистична діяльність Перший його твір був перекладом із Добролюбова — «Значінье авторітету в вихованьу. Власним накладом Є. Олесницького вийшла у Львові 1884 року як число 2 «Русько-Української Бібліотеки» повість Володимира Барвінського (Василя Барвінка) «Сонні мари молодого питомця». 1884—1885 роки — видавав інші книжечки того видавництва власним накладом (загалом 17 книжок). В тому числі повість «Люборацькі — Сімейна хроніка Ан. Свидницького». Видавав «Українську Бібліотеку» (дешеві книжки для народу). Зокрема, 1886 року видав збірку всіх творів С. Руданського, які сам зібрав (37 співомовок). Перед смертю почав надиктовувати спогади, які довів до 1895 року. Вперше надруковані у 2 томах видавництвом «Діла» у 1935. Перевидані у Стрию (2007) та Львові (2011).

Вшанування пам'яті Помер 26 жовтня 1917 року у Відні, похований у Стрию, разом з передчасно померлою дочкою (надгробок різця Григорія Кузневича).

Вулицю в Стрию, на якій жив Євген Олесницький, названо його іменем. На будинку, в якому він мешкав і де знаходилася його канцелярія (нині це Стрийський краєзнавчий музей «Верховина»), 1998 року встановили бронзову таблицю з барельєфом «Стрийської трійці»: Євгена Олесницького, о. Олекси Бобикевича та о. Остапа Нижанківського.

Євген Олесницький став прототипом головного героя повісті Івана Франка «Перехресні стежки» — адвоката Євгенія Рафаловича.

18 жовтня 2020 року Є. Олесницькому присвятили пам'ятник у селі Великий Говилів на Тернопільщині. Авторами пам'ятника є Роман Вільгушинський та Іван Жовнич.

Родина

Батько — Григорій Ілліч Олесницький (1816—1905), греко-католицький парох у селі Великий Говилів. Брат — Іван Григорович Олесницький (1850—1926), греко-католицький парох у Переволоці. Племінник — Ярослав Іванович Олесницький (1875—1933), адвокат, дипломат. Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії. Племінник — Григорій Іванович Олесницький (1890—1952), адвокат у Підкамені і Золочеві, помер у США Дружина Марія з Врублевських (1864—1941). Донька Софія Олесницька (1887/88—1902).

Твори (статті, виступи, рецензії, спогади)

Статті Справозданє інспектора промислового за р. 1888 // Дѣло, 16, 18, 22 травня 1889 (псевдонім — ω) Фінанси Галичини // Дѣло, 19.03.1890 (псевдонім — ω) Пятьдесятьлїтний ювілей українського театру в Галичинї. // Дїло, 23, 24 березня 1914 Своя хата // Дїло, 01.04.1914 Українські збігцї в зальцбурськім князівстві. // Дїло, 09.01.1915 † Володимир Шухевич // Дїло, 24.04.1915 (некролог)

Виступи, відчити, реферати Володимир Навроцкій, єго значенє і заслуги. Відчит д-ра Евгенія Олесницького, виголошений в памятний день шестих роковин смерти бл. п. Вол. Навроцкого // Діло, 9, 11, 12, 13 червня 1888 Справозданє видїлу «Рускої Бесїди» у Львові з управи руским народним театром за час від 15 липня 1887 до 1 цвітня 1889. // Дѣло, 25.04.1889 (реферат) Справозданє видїлу «Руської Бесїди» з управи Русько-народним театром за час від 10 цвітня 1889 до 11 червня 1890 // Дѣло, 14.06.1890 (реферат) Річ д-ра Евгенія Олесницкого виголошена на загальних зборах «Підгірскої Ради» в Стрию дня 5-го н. ст. падолиста 1891 для умотивованя резолюції в справі беспосередних виборів з курії сельскої. // Дѣло, 12.11.1891 Промова в австрійській Державній Раді (парламенті) // Дїло, 10.01.1914

Рецензії Історія літератури руської. Часть II. (віддїл І. і II.) Львів. 1889. // Дѣло, 24.07.1889 (рецензія; псевдонім — ω)

Спогади Стрийщина на зламі XIX—XX століть у спогадах Євгена Олесницького // Vox Populi, 27.08.2012

Примітки

Джерела та література Чуйко І. С. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1860—1917 pp.) // Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2007. Євген Олесницький. Євген Олесницький. Сторінки з мого життя. — Львів: Медицина і право, 2011. — 432 с. «Стрийська трійця». Євген Олесницький // Львівська газета. — 2012. — 26 серпня. Феномен «стрийського тигра» або «Маслосоюз» — економічне диво початку 20 століття // Новий Стрий. — 2012.

Чорновол І. П. Олесницький Євген // Курас І. Ф. Провідники духовності в Україні 150 років від дня народження Євгена Олесницького (1860—1917) // ЦК ДонНТУ «Софійність» Мороз Володимир. Як майбутній бурмістр Тернополя на «подарунках» маєток робив: спогади політика // 20minut.ua, 20.11.2016 Євген Олесницький // З Україною в серці: Книга Пам'яті Теребовлянщини / ред.-упоряд. М. Ф. Ковальчук. — Тернопіль, 2019. — С. 735—736. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1860-1917 рр.): автореф. дис.… канд. іст. наук: 07.00.01 / І. С. Чуйко; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Ін-т народознавства. — Львів: [б. в.], 2007. — 20 с. «Контінентал Фармез Груп» допомогла спорудити пам'ятник Євгену Олесницькому у Великому Говилові / Н. Штокало // Воля. — 2020. — № 43 (22 жовт.). — С. 4.

Посилання

Євген Олесницький. Сайт «Місто над рікою Стрий».