Бомбардува́ння Болга́рії — низка повітряних нападів на м. Софію та інші болгарські міста, а також анексовані території Македонії британських та американських ВПС під час Другої світової війни. Авіабомбардування відбулися 6 квітня 1941 (британські та сербські ВПС), найбільше 1943 і в січні-березні 1944.
Підстави конфлікту
13 грудня 1941 Болгарія оголосила війну Великій Британії та США. 1943 військова авіація США та Великої Британії, базована у Північній Африці, а пізніше у південній Італії, почала виконувати додаткові стратегічні операції проти німецьких союзників, серед яких було й Третє Болгарське царство. Проте перші бомбардування території Болгарії почалися ще весною 1941, коли Німеччина перебувала в союзі із сталінським СССР.
Географія бомбордувань
Крім самої столиці Болгарії, американські та британські ВПС бомбардували такі міста: Враца, Карлово, Кюстендил, Мездра, Добрич, Стара Загора, Велес, Скоп'є, Пловдив, Велико-Тирново, Шабла, Алфатар, Сопот, Русе, Лом і навіть села у Мезії та Фракії, зокрема у глухих гірських районах Родопів.
Оцінки операції
Під час Другої світової війни, не зважаючи на неучасть Болгарії у бойових діях, британо-американські повітряні сили вдалися до жорстоких бомбардувань. Ознаки помсти за підтримку Німеччини вбачаються істориками через прицільне враження цивільних будівель у місті Софія:
Народний театр (великі пошкодження), Спасо-Преображенський православний собор ХІ ст. (фактично зруйнований 1944), Національна публічна бібліотека (повністю знищена 30 березня 1944, при чому згоріли до 40,000 томів книжок), Кафедральний католицький храм св. Йосифа (повністю знищений 30 березня 1944 р.), Велика Софійська синагога, Духовна академія БПЦ, Богословський факультет Софійського університету.
Також пошкоджені та спалені 12 657 будинків, зруйновано історичний центр Софії, вбито понад 2 000 цивільних людей.
Опір болгарської авіації
Один з найбільших повітряних боїв болгарських ВПС відбувся 10 січня 1944 року. Місто Софію атакували 280 літаки противника — 180 бомбардувальника «Летучі фортеці» (143 B-17 Flying Fortress та 37 B-24 Liberator) та 100 винищувачів P-38 Lightning. Їм протистояли 39 болгарських винищувачі, які вилетіли на бій з летовищ Божурище, Враждебна і Карлово (16 Me-109G). Також до них приєдналися 30 німецьких винищувачів I./JG 5 «Eismeer» на машинах Me-109G під командуванням Герхарда Венгеля, який в цьому бої загинув.
Політичні результати
Бомбардування до певної міри згуртували болгарське суспільство, та разом з тим сприяли активізації комуністичних диверсійних загонів, які органи НКВД СССР спрямовували проти законної влади у Софії.
Бомбардування союзної авіації, попри повне погодження операції з боку СССР, широко використовувалося сталінською пропагандою для нагнітання антизахідної істерії серед болгарського населення у післявоєнний час.
Трагедія бомбардувань Болгарії широко відображена в національній художній літературі, зокрема чутлива рефлексія на ті події існує в творах класика Йордана Радічкова.
Джерела
Снимки болгарського фотомайстра Цанко Лавренова Димитър Списаревски Фотознімки наслідків бомбардувань на сайті Изгубената България Фотознімки до та після бомбардувань на сайті Стара София