Тайсон Люк Ф'юрі (; 12 серпня 1988, Манчестер, Велика Британія) — англійський колишній професійний боксер, виступав у важкій ваговій категорії. Чемпіон Великої Британії за версією ABA 2008 року, чемпіон Великої Британії та Британської Співдружності за версією BBBofC 2011 року.Попередній чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категоріїСписок чемпіонів світу з боксу у важкій вазі за версіями WBO (2015—2016), IBO (2015—2016), The Ring (2015—2018), WBA (2015—2016) і IBF (2015) WBC (2020–2024). Виграв 3 бої, що отримали оцінку «5 зірок» від BoxRec. Зайняв перше місце в рейтингу найкращих важковаговиків світу за версією BoxRec за підсумком 2015, 2018 та 2019 років.
«Боксер року» за версією журналу «Ринг» 2015 та 2020 років.
Біографія Тайсон Люк Ф'юрі народився 12 серпня 1988 року в місті Вітеншо, графство Чешир, Велика Британія у родині нащадків ірландських «мандрівників». Тайсон народився на сім тижнів раніше терміну та важив усього 4 фунти (1800 грамів). Лікарі побоювалися, що Тайсон може не вижити. Джон «Циган» Ф'юрі займався боксом і був великим шанувальником Майка Тайсона, тому він назвав сина на честь знаменитого американського боксера. Завдяки батькові Тайсон почав займатися боксом. Дядько Тайсона, Г'ю Ф'юрі був його тренером. Після відмови Ф'юрі від зустрічі з Прайсом 2011 року, Г'ю перестав працювати з Тайсоном, мотивуючи це неготовністю підопічного до боїв вищого рівня, але через кілька місяців помирився з племінником та знову став його головним тренером . Згодом тренером Тайсон став його інший дядько – Пітер Ф'юрі. Аматорська кар'єра На аматорському ринзі Ф'юрі тричі представляв збірну Ірландії з боксу на міжнародних змаганнях. Як аматор він виступав одночасно за збірні Ірландії та Англії. 2006 року Тайсон виграв бронзову медаль на молодіжному чемпіонаті світу, програвши у півфіналі боксеру з Узбекистану Сардору Абдулаєву (31:36). У травні 2007 він, виступаючи за збірну Англії, виграв юнацький чемпіонат Євросоюзу. Після цього Ф'юрі почав виступати у дорослій категорії. В одному з поєдинків він зазнав поразки від англійця Девіда Прайса. Тайсон програв з рахунком 8:22, хоча зумів відправити Прайса в нокдаун під час поєдинку. 2007 року на чемпіонаті Європи програв росіянину Максиму Бабаніну. По завершенні любительської кар'єри Ф'юрі займав третє місце у рейтингу AIBA серед важковаговиків. Поступився місцем в Олімпійській збірній Британії Девіду Прайсу, який мав до того моменту вищий рейтинг. Ф'юрі спробував пробитися в збірну Ірландії чи Вельсу, однак і там його чекала невдача, кількість боксерів вже була затверджена. Ф'юрі взяв участь у національному чемпіонаті ABA і виграв його. Після цього вирішив почати професіональну кар'єру. В аматорському боксі Ф'юрі провів 34 бої, у яких здобув 30 перемог (26 нокаутом).
Професійна кар'єра
Ф'юрі почав професійну кар'єру в грудні 2008 року, нокаутувавши угорця Бела Дьєндьєші у першому раунді. Другий поєдинок Тайсон провів через місяць у січні 2009 року і у третьому раунді нокаутував досвідченого німецького боксера Марселя Целлера (21 — 3, 20КО). У березні 2009 року Ф'юрі нокаутував досвідченого співвітчизника Лі Свебі. У квітні у 1-му раунді нокаутував досвідченішого Метью Елліса (20 - 6 -1, 9 КО). Потім у травні нокаутував Скотта Белшоуа (10 — 1 , 7КО).
11 вересня 2009 року вийшов на перший титульний поєдинок у своїй кар'єрі. У бою за титул чемпіона Англії за версією (BBBofC) Тайсон виграв у співвітчизника Джона МакДермотта. Бій був рівний, отож обидва боксери висловили бажання провести матч-реванш. У період часу між цими поєдинками Ф'юрі провів ще два рейтингових бої, у яких здобув перемоги.
25 червня 2010 року Тайсон вийшов на другий бій з МакДермоттом. Цього разу, крім титулу чемпіона Англії, розігрувався статус обов'язкового претендента на титул чемпіона Великої Британії. Бій був видовищним — Ф'юрі посилав МакДермотта в нокдаун у восьмому і двічі у дев'ятому раунді. Після чергового падіння МакДермотта рефері припинив бій, Ф'юрі переміг технічним нокаутом.
У наступному бою Тайсон переміг за очками Річа Павера, який на той момент не мав поразок. У грудні 2010 року Ф'юрі переміг американського боксера, досвідченого джорнімена, Зака Пейджа. 19 лютого 2011 року Ф'юрі нокаутував у п'ятому раунді непереможного до цього бразильця Марсело Луїса Насіменто. Після цього бою Тайсон став обов'язковим претендентом на титул чемпіона Великої Британії, право на що заслужив ще в бою з МакДермоттом. До цього моменту у Ф'юрі було 14 перемог і 0 поразок.
Бій з Дереком Чісорою 23 липня 2011 відбулося протистояння двох британських «титанів» у важкій ваговій категорії. Перед боєм коментатори віддавали перевагу Чісорі. Коефіцієнти напередодні бою 1,61 проти 2,30 на користь Чісори.
У бою за зайвої ваги Дерек діяв повільніше, ніж молодший та витриваліший Ф'юрі. З перших секунд бою Чісора пішов вперед, але Тайсон легко справлявся з пресингом та блокував всі атаки Чісори. У середині другого раунду Чісора завдав точного кросу у голову Ф'юрі, після якого Тайсон відійшов до канатів. Дерек почав здійснювати безліч ударних комбінацій, основна частина яких припадала на захист, але все ж Дереку вдалося кілька разів влучити у претендента. Ф'юрі не був зломленим, і, клінчами рятуючись від атак, він почав завдавати контрудари. Починаючи з третього раунду Ф'юрі пристосувався до стилю Чісори та призупиняв атаки Дерека короткими комбінаціями по корпусу і в голову. У другій половині десятого раунду Чісора розмашистими ударами намагався поцілити у Ф'юрі і кілька разів успішно влучив у голову Тайсона, але претендент не втратив контролю над поєдинком та вистояв під пресингом чемпіона. Чісора, який витратив залишок сил на атаку у десятому раунді, не зміг нічого протиставити у фінальних раундах, і Ф'юрі з легкістю перебоксував Дерека. Тайсон Ф'юрі переміг за очками і став новим чемпіоном Великої Британії (BBBofC) та Співдружності.
Переможець цієї сутички розцінювався як претендент на бій з Володимиром Кличком, але Ф'юрі відмовився від поєдинку.
17 вересня 2011 року Ф'юрі провів поєдинок проти боксера з США Миколи Фірта. У третьому раунді Микола створив Тайсону багато проблем, провівши багато точних атак з усіх позицій. Тайсон зумів нирками та клінчами врятуватися від атак і переломив хід поєдинку на свою користь. У п'ятому раунді Тайсон почав бити Фірту та змусив рефері втрутитися і припинити поєдинок. Ф'юрі переміг технічним нокаутом.
Бій з Невеном Пайкічем У листопаді 2011 року Ф'юрі зустрівся зі ще одним непереможним боксером канадцем боснійського походження Невеном Пайкічем. Канадець активно почав бій, йшов вперед, завдаючи розмашистих кросів, але особливого ефекту на Ф'юрі це не справило. Ф'юрі, бачачи що Пайкічу незручно працювати з дальньої дистанції, стримував канадця джебом, але претендент на титул Співдружності все ж часто проривав дистанцію та завдавав комбінації, які переважно поцілювали у захист. Пайкіч діяв першим номером і був переконливішим у першому раунді. Те ж повторилося і в другому раунді, але після чергової атаки Пайкіча, Ф'юрі демонстративно підійняв руки, показуючи, що удари Невена не завдали йому ніякої шкоди. Ближче до кінця раунду Пайкіч завдав точного правого кросу у щелепу Тайсона і відправив його на настил рингу, англієць швидко піднявся. Це був перший нокдаун Ф'юрі у його професіональній кар'єрі. За рахунок клінчів Тайсон зумів протриматися до кінця раунду. У наступній трихвилинці ситуація змінилася. Тайсон після точного удару в корпус Пайкіча зробив кілька хуків у голову канадця та відправив його в нокдаун. Пайкіч зумів піднятися. Ф'юрі почав добивати суперника і зумів відправити його у другій нокдаун. Канадець знову зумів піднятися, після чого відбулася нова потужна атака Тайсона, після якої рефері зупинив бій. Пайкіч не погоджувався з цим рішенням і хотів продовжувати поєдинок.
Бій з Мартіном Роганом У лютому 2012 року Британська комісія з питань боксу зобов'язала Ф'юрі провести обов'язковий захист титулів проти Девіда Прайса, Тайсон відмовився і звільнив титули, віддавши перевагу перспективам боїв на вищому рівні. Таким був поєдинок за титул чемпіона Ірландії проти Мартіна Рогана, який пройшов у столиці Північної Ірландії Белфасті. Цей бій був дуже важливий для Ф'юрі. Він хотів довести, що Ірландський олімпійський комітет зробив помилку, не дозволивши йому виступати на Олімпіаді, тим самим позбавивши можливості завоювати олімпійське золото.
З перших же секунд бою Ф'юрі здивував усіх своєю стійкою — хоча він боксував до цього в правосторонній стійці, на цей бій він вийшов в стійці лівші. У перших двох раундах Тайсон діяв економно, у той час як Роган був активнішим, проривав дистанцію та проводив швидкі комбінації. У третьому раунді Ф'юрі підвищив темп і зумів відправити Мартіна в нокдаун лівим джебом після кількох вдалих влучень правою. Наприкінці п'ятого раунду Ф'юрі завдав Рогану потужний удар по печінці, і той опустився на настил рингу. Роган зумів піднятися, проте його тренер просигналізував рефері про те, що знімає свого бійця з поєдинку .
Бій з Вінні Маддалоне 7 липня 2012 року Тайсон вийшов на ринг з американським боксером Вінні Маддалоне. Обидва боксери вибрали відкриту тактику на поєдинок, бій ряснів видовищними обмінами ударами. Ф'юрі активно використовував джеб, готуючи силові удари, які іноді потрапляли в ціль. Було помітно, що Маддалоне вкрай незручно боксувати проти набагато вищого суперника. Починаючи з третього раунду удари Ф'юрі все частіше стали досягати мети. У четвертому раунді бій прийняв односторонній характер, крім того, у Маддалоне відкрилося небезпечне розсічення під правим оком. У п'ятому раунді рефері був змушений зупинити бій через те, що американець почав пропускати небезпечну кількість точних ударів. Ф'юрі переміг технічним нокаутом.
Бій з Кевіном Джонсоном Після перемоги над Вінні Маддалоне команда Ф'юрі почала пошуки нового суперника. Після довгих переговорів вибір припав на російського непереможного важковаговика Дениса Бойцова. Бойцов та Ф'юрі займали високі позиції у рейтингу WBC, і рада санкціонувала цей поєдинок як відбірковий за місце обов'язкового претендента на титул чемпіона світу. Але Бойцов відмовився від поєдинку, посилаючись на малий час для підготовки. На заміну росіянину було обрано досвідченого американського боксера Кевіна Джонсона.
Бій відбувся 1 грудня 2012 року у Белфасті (Північна Ірландія). Передбачалося, що поєдинок буде мати статус півфінального у змаганні за місце претендента на титул чемпіона світу WBC, але незадовго до бою було вирішено зробити його прямим відбірковим.
Тактика Джонсона у бою з Ф'юрі була схожа на тактику у його бою з Віталієм Кличком у 2009 році. Все, що робив Кевін, — це майстерно захищався, лише іноді намагаючись пробивати одиночні удари з дальньої дистанції. Ф'юрі перемагав з невеликою перевагою у всіх раундах, але жодного разу не був близький до дострокової перемоги. У сьомому раунді рефері зняв з британця очко за удар після команди «брейк». Бій проходив на дальній дистанції, але Тайсон без проблем входив у середню та ближню дистанцію, демонструючи на них свій вищий рівень. Судді не віддали Джонсону перемоги ні в одному з дванадцяти раундів. Тайсон переміг одноголосним рішенням суддів з розгромним рахунком.
Бій зі Стівом Каннінгемом