Унда́рія пе́риста, пірчаста () або Вакаме́ ()　— вид ламінаріальних водоростей (класу бурі водорості). Ендемік Тихоокеанський-азійського регіону. Росте в прибережних водах Японії, Кореї, Китаю та Примор'я. В 20 столітті інтродукована в Атлантику й південну півкулю. Трапляється на атлантичному і середземноморському узбережжі Франції, Італії, Португалії, а також Новій Зеландії, Тасманії, Австралії, Аргентині, США. Використовується в японській, корейській та китайській кухнях. В Японії є об'єктом аквакультури, вирощується на морських плантаціях.

Рибалки в Японії вирощували вакаме з періоду НариMan'yōshū "比多潟の 磯のわかめの 立ち乱え 我をか待つなも 昨夜も今夜も" (Poetry on the theme of Wakame). . , група спеціалістів з інвазивних видів внесла до свого списку 100 найгірших глобально інвазивних видів .

Імена Основна загальна назва походить від японської назви wakame (ワ カ メ, わ か め, 若 布, 和 布) .

По-англійськи його називають «морською гірчицею». У Китаї водорость називають qúndài cài (裙带 菜). Французькою їх називають «wakamé» або «fougère des mers» (морська папороть). У Кореї водорость називають miyeok (미역).

Етимологія У давньо-японській мові ме взагалі позначало їстівні водорості, на відміну від mo, що позначає водорості小学館国語辞典編集部 (ed.) (2006), 『日本国語大辞典』 精選版　(Nihon Kokugo Daijiten, Shorter Edition), 小学館 There is also a theory : initially me stood for only wakame, and expanded to the word for general seaweeds afterwards.　See 小島憲之 et al. （ed. & tr.） (1995), 『新編　日本古典文学全集7　萬葉集（2）』, 小学館, p.225. Пізніше термін поширився на інші водорості, такі як кайміме, гіроме (комбу , араме тощо). Вакаме походить від waka + me (若 布, досл. «молоді водорості»).

Історія на Заході Найдавніша згадка в західних документах у Ніппо Джишо (1603), як Вакаме.

Починаючи з 60-х років минулого століття, слово «вакаме» почало широко застосовуватися в США, а продукт (імпортований у висушеному вигляді з Японії) став доступним у магазинах натуральних продуктів харчування та азіатсько-американських продуктових магазинах через вплив макробіотичного руху, а в 1970-х роках із зростанням кількості японських ресторанів та суші-барів.

Аквакультура

Японські та корейські морські фермери вирощували вакаме протягом століть і досі є провідними виробниками та споживачами. Вакаме також культивується у Франції з 1983 року на морських полях, встановлених біля берегів Бретані.

Дикорослий вакаме збирають у Тасманії, Австралія, а потім продають у ресторанах у Сіднеї а також збирають водах протоки Фово в Саутленді, Нова Зеландія, і сушать ліофільно для продажу.

Кухня Undaria pinnatifida — їстівні водорості родини Alariaceae. Мають витончено солодкий, але характерний і сильний смак і текстуру. Найчастіше їх подають у складі супів та салатів. Листя вакаме зелене, має витончено солодкий смак і атласну текстуру. Листя слід нарізати на невеликі шматочки, оскільки воно буде розширюватися під час варіння.

В Японії та Європі вакаме використовується в супах (зокрема, супі місо) та салатах (салат з тофу), або часто просто як гарнір до тофу та салату. Ці страви зазвичай заправляються соєвим соусом та оцтом / рисовим оцтом.

Гома-вакаме, також відомий як салат з водоростей, є популярним гарніром в американських та європейських ресторанах суші. У дослівному перекладі це означає «водорості кунжуту», оскільки насіння кунжуту зазвичай входять в рецепт.

Див. також Комбу

Список літератури

Посилання

Скрипцова А.В. Биология и экология Undaria pinnatifida (Phaeophyta) в зал. Петра Великого Японского моря // Современное состояние водных биоресурсов.