Сусак звичайний або сусак зонтичний (Butomus umbellatus) — вид трав'янистих водних рослин родини сусакові (Butomaceae), поширений у Євразії й північно-західній Африці, натуралізований у Північній Америці.
Українська назва: Оситняг. https://uk.m.wikisource.org/wiki/Словарь_української_мови_(1924)/осітняг
Наукова назва «Butomus umbellatus» походить від грецьких слів: «bus» — «бик», «tomnein» — «відщипувати» і латинського «umbellatus» — «зонтикоподібний»Верзилин Н. М. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с. .
Вже сама назва говорить про сусак, як про кормову рослину для худоби. Листки сусака йдуть на корзини та рогожі. Товсті ж кореневища замінювали якутам хліб.
Поширення Європа: майже вся територія, крім Ісландії й Мальти; Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс; Азія: Китай, Афганістан, Індія, Кашмір, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Пакистан, Росія, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджан, Туреччина, Ізраїль, Ліван, Сирія; натуралізований: пн. США, пд. Канада. Населяє нерухомі або повільні води озер, ставків і каналів .
В Україні зростає на заболочених луках, на берегах річок і ставків, у повільних водах — на всій території, звичайний. Входить у перелік видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Запорізької області.
Опис рослини
Багаторічна прибережна рослина заввишки від 40 см до 1,5 м, з пучком лінійних прямостоячих листків. Кореневище товсте, горизонтальне. Стебло безлисте (усі листки прикореневі), на верхівці розташоване зонтикоподібне суцвіття. Листки в нижній частині тригранні, вище — пласкі, у глибокій воді й на швидкій течії іноді тонкі, стрічкоподібні. Стебло голе, округле. Цвіте в червні-липні. Численні біло-рожеві квітки до 25 мм у діаметрі зібрані в суцвіття-зонтик. Завдяки схожості гарних блідорожевих суцвіть сусака із зонтиком рослина дістала свою назву.Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл. Квітки на довгих квітконіжках, мають три зеленувато-червоні чашолистки, три рожевих пелюстки, дев'ять тичинок і шість червоних маточок. Плоди — збірні листівки.
Хімічний склад У сухих кореневищах міститься 60 відсотків крохмалю, 14 відсотків білка, 4 відсотка жиру.
Ще в 1871 році іркутські хіміки, досліджуючи якутський «хліб», писали: «У борошні з коріння сусака є все необхідне для харчування людини».
Застосування У Японії, Південній Кореї та Китаї бульби сусака — популярні овочі. Бульбоподібні утворення на коренях споживають замість картоплі, готуючи смажені, печені й варені гарніри до рибних, м'ясних і овочевих страв.М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.66
З кореневища сусака роблять борошно. З одного кілограма кореневищ виходить 250 грамів борошна. З борошна печуть хліб і коржі. Крім того, кореневища печуть і смажать з салом. У Монголії сусак заготовлюють на борошно та крупу, яку додають до монгольського чаю.М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.85
Якути і калмики вживають в їжу сусак. В Італії жителі П'ємонту заготовляють про запас нарізані і висушені кореневища сусака. Засмажене кореневище є хорошим сурогатом кави.
Щоб не сплутати сусак з дуже отруйною рослиною — цикутою (отруйна рослина родини зонтичних, зростаюча біля води), в якої дрібні білі квітки зібрані в суцвітт'я — складну парасольку, сусак прекрасно розпізнається за своїм характерним, суцвіттям-парасолькам і більш крупними квітками. Але збирають кореневища його або пізно восени, або навесні до цвітіння (у червні), для цього під час цвітіння його відзначають стрічками, кілочками або іншими знаками, з тим щоб по них можна було знайти кореневища восени і навесні.
Стебла й листки використовують для плетіння різних виробів та на підстилку худобі.
Заготівля Кореневище необхідно заготовлювати рано навесні до того моменту поки рослина починає цвісти, можна пізно восени, коли закінчується вегетація. Для того, щоб дістати його з водойми, необхідно використовувати вила, їх промити під проточною водою, позбавиться від надземної частини, гнилі. Товстий корінь потрібно порізати на невеликі шматки, потім пров'ялити, сушити в приміщенні, яке постійно провітрюється, можна в спеціальній сушарці. Корінці і кореневище необхідно дрібно нарізати кружальцями, соломкою, покласти на деко, зверху прикрити, потім необхідно підсушити найкраще на сонці. Сушитися рослини до 7 годин, температура повинна бути до 60 градусів. Коли корінь добре висохне, його необхідно охолодити, опустити в бляшану або скляну банку, місце для збереження повинно бути сухим і темним. Коли корінь висохне, можна його подрібнити до консистенції порошку, додавати в суп, соуси, борошно, здобу.
Галерея
Примітки
Див. також Гліцерія
Посилання