«Союз-2» — російська родина ракет-носіїв, створена на основі ракети-носія «Союз-У» глибокою модернізацією. Належить до ракет середнього класу. Розробку здійснило ГНПРКЦ «ЦСКБ-Прогрес» (Самара). Маса корисного вантажу, що виводиться на низьку орбіту Землі — від до залежно від модифікації і точки запуску.

Частина сімейства ракет-носіїв Р-7. Проектна назва — «Русь».

Призначення Ракети призначені для виведення космічних апаратів на низькі й середні орбіти з наявних стартових комплексів. Передбачається запуск пілотованих і вантажних космічних кораблів за програмою Міжнародної космічної станції. Після введення в експлуатацію «Союз-2» ракети «Союз-У», «Союз-ФГ» і «Молнія-М» можуть бути замінені однією універсальною ракетою-носієм «Союз-2.1б».

Обтічники для непілотованих запусків РН «Союз-2» застосовується для різних непілотованих запусків, зокрема просувається компанією Старсем для комерційних запусків супутників. При цьому використовуються такі типи обтічників корисного вантажу: Вантажний космічний корабель Прогрес (КА) використовується для доставки різних вантажів на МКС (як раніше використовувався для доставки на станцію Мир). Корабель використовує спеціалізований обтікач (однаковий для Союз-У, Союз-ФГ і «Союз-2»); тип обтікача А використовується для комерційних запусків. Крім «Союз-2» використовується на Союз-У, Союз-ФГ; тип обтікача С використовується для комерційних запусків Старсем. Обтікач має зовнішній діаметр 3,7 м і довжину 7,7 м. Розгінний блок Фрегат захований під обтікачем разом з корисним вантажем; тип обтікача СЛ використовується для комерційних запусків Старсем. Обтікач має зовнішній діаметр 3,7 м і довжину 8,45 м. Розгінний блок Фрегат захований під обтікач разом з корисним навантаженням. Цей тип обтікача використовувався для запуску космічного апарата Корот; тип СТ використовується для комерційних запусків компанії Старсем. Обтікач має зовнішній діаметр 4,1 м і довжину 11,4 м. Цей тип може використовуватись тільки разом з «Союзом-2», оскільки аналогові системи управління не здатні стабілізувати політ, парируючи аеродинамічні збурення, що виникають при польоті з обтікачем такого розміру. Він адаптований до РН Аріан-4 . Це єдиний тип обтікач, пропонований Старсем і Arianespace при запуску з Куру. Він використовувався для запуску КА MetOp-A.

Стартові майданчики

Конструктивно ракета-носій Союз-2 є модифікацією ракети-носія Союз-У, тому запуск можливий з будь-якого стартового комплексу, призначеного для запуску ракет-носіїв сімейства Р7 після установки специфічного для Союзу-2 обладнання і прокладання відповідних кабелів зв'язку.

На сьогодні переобладнані під запуск Союзу-2 такі стартові комплекси: Плесецьк, майданчик 43 / старт № 4 (обладнання для старіших ракет-носіїв демонтовано, тому запускати з цього стартового комплексу можна тільки Союз-2); Байконур, майданчик 31 (в монтажно-випробному комплексі (МВК) і на стартовому комплексі встановлено обладнання для перевірки й запуску Союз-У/Союз-ФГ, і для Союз-2, тому з цього майданчика здійснюються запуски усіх перерахованих ракет-носіїв).

Планується доробка під запуск РН Союз-2 таких стартових комплексів: Плесецьк, майданчик 43 / старт № 3 (використовується загальний для майданчика 43 МВК, тому доопрацювання не потрібне); Плесецьк, майданчик 16; Байконур, майданчик 1 (так званий «Гагарінський старт», звідки здійснюються всі російські пілотовані запуски).

Крім перерахованих вище майданчиків для запуску Союз-2 (модифікацій СТА, СТБ) спеціально збудований стартовий комплекс в Гвіанському космічному центрі (ГКЦ), технологія запуску з якого кардинально відрізняється від запусків з Плесецька і Байконура:

У монтажно-випробному комплексі (МВК) збирається тільки ракета, без її стикування з космічною головною частиною (складається з космічного апарата, обтічника і, опціонально, розгінного блоку «Фрегат»). Ракета вивозиться і встановлюється на стартовий комплекс «без голови». На російських космодромах ракета вивозиться з МВК зібраною з головною частиною; Головна частина збирається, вивозиться і встановлюється на РН у вертикальному положенні. Це пов'язано з тим, що багато європейських космічних апаратів не переносять викривляючих бічних навантажень, неминучих при стикуванні апарата з РН і перевезеннях зібраної конструкції в горизонтальному положенні; Після установки РН на неї накочують по рейках спеціальну конструкцію — мобільну вежу обслуговування, яка закриває від екваторіальної погоди персонал, що працює з РН, і містить майданчики, ліфти та інші засоби зручного доступу до різних частин ракети. Здійснюється установка головної частини та операції з підготовки РН до пуску; На відміну від російських космодромів керування пуском здійснюється не з підземних бункерів, які розташовані порівняно близько до стартового столу, а зі звичайного будинку з відстані більше 1 км від стартового столу. Великі довжини з'єднань вимагали додаткової адаптації систем стартового комплексу; За попередньою інформацією операції підключення та відключення заправного обладнання будуть автоматизовані завдяки тому, що стартовий стіл для Союз-СТ не обертається і точки підключення заправного устаткування знаходяться завжди в одному місці. У Плесецьку і на Байконурі Союз-2 запускається зі стартового столу, що обертається по азимуту, а це ускладнює автоматизацію заправних операцій.

Модифікації Сімейство носіїв складається з кількох модифікацій РН (раніше передбачалося, що це будуть послідовні етапи модернізації однієї ракети):

Версія Індекс КН на НОО, кг КН на ССО, кг КН на ГПО, кгМаса РН, т Тип РБ СК Примітки 1а 14А14 312 Фрегат 1б 14А14 Перспективные средства выведения России и Украины 312 Фрегат Плесецьк 43/4,Байконур 31 1в 131КС 1500 кг (c БВ Волга)Характеристики РН Союз-2.1в 157–160 немає Волга Плесецьк 43/4 СТА 372РН21 4230http://www.samspace.ru/RN/souz_st.htm ПН Союз-СТ в зависимости от орбиты] 2850 312 Фрегат СТБ 372РН21 9000-9200Характеристики РН Союз-2 4900 3240 312 Фрегат

Союз-2.1а Перша модифікація передбачала заміну двох аналогових систем управління єдиною цифровою російського виробництва, що дозволило значно підвищити точність виведення, стійкість і керованість ракети, крім того знизило залежність від імпортних комплектуючих при виробництві РН. Застосування нової системи управління дозволило використовувати збільшені головні обтічники та відповідно збільшити розміри корисного навантаження. Нова система управління розподілена по всій ракеті: на третьому ступені встановлені бортові цифрові обчислювальні машини (БЦОМ), навігаційні прилади та обладнання перетворення інформації з датчиків та формування команд для елементів керування третього ступеня, обладнання перетворення інформації з датчиків та формування команд для елементів управління інших блоків (центрального і бічних) розміщені безпосередньо в цих блоках, перетворювальне обладнання з'єднується з БЦОМ кодованими лініями зв'язку.

На цьому етапі передбачено також використання модернізованих (порівняно з ракетою-носієм Союз-У) двигунів на блоках першого і другого ступенів — з метою підвищення ефективності двигунів застосовані нові форсункові головки, що забезпечують ефективніше сумішоутворення, що збільшує масу виведеного корисного навантаження (на низьку орбіту) приблизно на 300 кг. Конструкція третього ступеня розрахована на застосування обох типів двигунів — РД-0110, що використовувався і на попередніх модифікаціях, і РД-0124. Співвідношення обсягів баків «О» і «Г» змінено з урахуванням вимог для двигуна РД-0124, внаслідок чого бак гасу отримав трохи «чечевицеподібну» форму.

Ця модифікація може застосовуватись самостійно або з використанням розгінного блоку Фрегат.

Союз-2.1б Порівняно з варіантом «Союз-2.1а» як двигун третього ступеня використовується РД-0124 розробки КБ Хімавтоматика з підвищеною питомою тягою до 359 с і поліпшеною керованістю завдяки можливості зміни вектора тяги основних камер замість застосування малоефективних рульових сопел на затурбінному («помнутому») газі. Використання іншого типу пального (гас РГ-1 замість гасу Т-1) змінило співвідношення обсягів компонентів, що заправляються, і, як наслідок, спричинило переробку конструкції блоку І.

Ця модифікація може застосовуватися самостійно або з використанням розгінного блоку Фрегат.

Модифікація простіше (містить менше елементів) ніж 1а, через застосування досконалішого двигуна і здатна замінити 1а у всіх варіантах застосування. Її недоліки виникають з її переваг: новий двигун робить модифікацію дорожчою через необхідність окуплення витрат на дослідницько-конструкторські роботи, він помітно більш матеріалоємний, і він же не дозволяє поширити статистику успішних пусків Союз-У і Союз-ФГ на цю модифікацію ракети, що поки не дозволяє застосовувати її для особливо відповідальних запусків, наприклад, в пілотованій космонавтиці.

Союз-СТА Для забезпечення комерційних запусків з космодрому Куру на базі ракети-носія «Союз-2.1а» створюється модифікована ракета-носій «Союз-СТ» (Союз-СТА). Основні відмінності ракети від базового варіанту — доопрацювання системи управління для прийому телекоманд з землі на припинення польоту і передачі телеметрії на європейські наземні станції прийому телеметричної інформації.

Основні відмінності між СТА і 1а в технології підготовки і запуску РН з Куру порівняно зі застосовуваними в Плесецьку і Байконурі. Перший запуск «Союз-СТ» відбувся 17 грудня 2011 року. Перша партія російського обладнання для стартового комплексу ракет-носіїв «Союз» прибула в Куру 2008 року. На початку 2011 відбулись комплексні випробування стартового комплексу.

Передбачена по завершенню комплексних випробувань пускова кампанія відкладена через відсутність або неготовність корисного навантаження.

Союз-СТБ Варіант «Союз-СТ» для запуску з космодрому Куру на базі «Союз-2.1б», відмінності подібні відмінностям між СТА і Союз-2.1а. Перший запуск «Союз-СТБ» відбувся 21 жовтня 2011 року.

Союз-2.1в

Союз-2.1в (Союз-1) — російська двоступенева ракета-носій легкого класу для запуску малих космічних апаратів зі стартових комплексів ракети-носія (РН) «Союз-2». Розробляється на базі РН « Союзу 2» етапу 1б, передбачає зняття бічних блоків, установку на центральному блоці двигуна НК-33А і рульового двигуна РД-0110Р (розробки ВАТ «КБХА»). Другий ступінь створюється доопрацюванням блоку третього ступеня РН « Союзу 2» етапу 1б.

Створення РН «Союз-2» етапу 1в з використанням блоків РН «Союзу 2-1б», наявного технічного та стартового комплексів дозволяє значно знизити витрати на розробку, експлуатацію і запуск.

Історія проєкту Протягом першого десятиліття 21-го століття, ЦСКБ Прогрес у Самарі, розробник серії ракет Союз, продовжувало вдосконалення цього сімейства ракет-носіїв. Приблизно 2007 року, після своєї стратегії скромних поліпшень обмеженими засобами, ЦСКБ Прогрес запропонувало ще один проміжний крок на шляху до інтеграції двигунів НК-33, успадкованих від ракети Н-1 сімейством носіїв Союз.

Ідея модернізації «Союз-2» під ракету легкого класу прибиранням бічних блоків і заміною двигунів центрального ступеня свого часу не мала значної підтримки.

Колишній командувач Космічними військами Поповкін захопився перспективою модернізації після стендових випробувань Кузнецовського двигуна НК-33. Двигун пройшов пропалювання бездоганно, показав чудові експлуатаційні характеристики попри те, що пролежав у запасниках багато десятиліть.

Потім вийшла постанова уряду, підписана прем'єр-міністром В. В. Путіним, про реалізацію цього проекту.

Плани у ЦСКБ Прогрес досить напружені: планувалось запустити «Союз-2.1в» не пізніше 2010 року. Але згодом, термін пересунувся на перший квартал 2011 року. Ці плани теж були скориговані і запуск відбувся 28 грудня 2013 р. з корисним навантаженням в дві калібрувальні сфери СКРЛ-756 та супутником Аіст № 1 з космодрому Плесецьк 43/4

Конструкція Стандартний головний обтічник корисного навантаження ракети Союз-2.1в матиме діаметр три метри.

Зміни