Ведійський санскрит (ведичний санскрит, ведійська мова) — праформа санскриту, найдавніший різновид мови аріїв; мова індуського культу, якою створені перші священні тексти індуїзму. Часом розглядається як окрема мова, хоча й тісно споріднена з санскритом. Належить до індо-європейської сім'ї мов.
Короткий опис Представлений двома різновидами: Більш архаїчною поетичною мовою мантр (гімнів, пісень, ритуальних формул і замовлянь). Мантри становлять 4 Веди, з яких найдревніша — «Ріг-веда» (1-й пол. 2 тис. до н. е.), Самаведа, Яджурведа і остання «Атхарва-веда» (Веда магічних замовлянь і заклинань). Передавались в усній формі в середовищі ведичного жрецтва від вчителя до учня. Пізніше священики-брахмани склали спеціальний алфавіт деванагарі для запису санскриту. Мовою пізнішої прози. Проза — це Брахмани (коментарі до Вед) і філософські твори на основі Вед.
В період створення пізніх мантр ведійський санскрит, ймовірно, не функціонував як жива мова (витіснений ранніми середньоіндійськими діалектами), і зберігався в ритуальній и науковій сферах. На основі мови ведійської прози (в першу чергу Брахман), нормалізованої древньоіндійськими граматистами (передусім Паніні) в сер. I тис. до н. е., поступово сформувався класичний санскрит, який став важливим елементом ведичної цивілізації.
Лінгвістична характеристика У фонетиці характерна риса мови мантр — допустимість зіяння у зв'язку з незастосування ряду сандхі, обов'язкових у санскриті. Ведійському санскриту характерний напівмузичний наголос.
Морфологія характеризується збереженням індоєвропейських архаїзмів, наявністю багатьох варіантів та окказіональних утворень. Має сліди доведичного субстрату.
Ведійська дієслівна система багатша класичної санскритської: має суб'юнктив, або кон'юнктив (відміна, яка в мові мантр часто вживається у функції майбутнього часу). та інюнктив (відміна із значенням згадування дії та слабкими модальними значеннями); непрямі відміни утворюються не тільки в системі презенса, а також від основ аориста й рідше, перфекта; основи перфекта можуть приєднувати вторинні (імперфектні) закінчення, утворюючи т.з. плюсквамперфект. В імені продуктивні кореневі основи, нечасті в класичному санскриті.
Для синтаксису характерне широке використання часток, які часто функціонують як сполучники або мають модальне значення, відносно вільний порядок слів, в мові мантр — самостійніший статус у дієслівних превербів, що фігурують як зв'язані префікси в класичному санскриті. Мова «Ріг-веди» відображає особливості загальноіндоєвропейської поетичної мови (особливо близька до авестійської).
У лексиці та фразеології широко представлені архаїзми.
Окремі риси ведійського санскриту об'єднують його з пракритами.
Див. також Санскрит Міжнародний фонетичний алфавіт Деванагарі Давньоіндійська мова Алфавіти Індії Пракрити Брахмі Арії IAST
Література Delbrück B. Altindische Syntax. Halle a.S., 1888; Macdonell A. A. A Vedic grammar. Stras., 1910; Macdonell A. A. A Vedic grammar for students. Oxf., 1916; Renou L. Grammaire de la langue védique. Lyon; P., 1952; Елизаренкова Т. Я. Грамматика ведийского языка. М., 1982; Єлізаренкова Т. Я.Ведийский язык, М., 1987 Елизаренкова Т. Я. Язык и стиль ведийских риши. М., 1993. Словники Grassmann H. Wörterbuch zum Rig-Veda. 3 Aufl. Lpz., 1873; Lubotsky A. A Rgveda word concordance. New Haven, 1997.
Посилання